
- •Навчальні питання і розподіл часу
- •Організаційно-методичні вказівки
- •Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та їх врахування військовими юристами
- •Соціологічний аспект
- •Сфера потреб та девіантна поведінка.
- •Колективно-біологічний аспект
- •Індивідуально-психологічний аспект
- •Вживання алкоголю.
- •Вживання наркотичних і психоактивних засобів.
- •Суїцидальна поведінка
- •Відхилення в сексуальній поведінці.
- •Взаємозв'язок акцентуацій характеру і форм відхиленої поведінки.
- •Викладач кафедри військового права, к.Соц.Н. О.В.Кожедуб
Вживання наркотичних і психоактивних засобів.
Боротьбі з наркоманією в Збройних Силах України надається особливе значення, оскільки під загрозу ставляться питання бойової готовності, виконання завдань бойового чергування, гарнізонної та вартової служб. На грунті наркоманії здійснюються свавілля, знущання над військовослужбовцями, розкрадання зброї і боєприпасів, державного і військового майна та інші злочинні дії. Через високу вартість наркотиків наркомани часто йдуть на крадіжки наркотиків у медичних закладах військових частин, аптеках. Щоб придбати наркотики або дістати кошти на їх купівлю, наркомани йдуть на розкрадання військового майна, спорядження, продуктів харчування, боєприпасів і зброї. Через це жоден факт і випадок крадіжки не повинен залишатися без уваги.
Термінологічне необхідно розрізняти наркоманію, токсикоманію та наркотизм.
Наркоманія - хвороба, яка викликається систематичним вживанням наркотиків, характеризується психічною і фізичною залежністю від них, психічною, фізичною та соціальною деградацією.
Токсикоманія – характеризується тими ж симптомами, що й наркоманія, але викликана речовинами, офіційно не віднесеними до наркотиків.
Наркотизм - епізодичне вживання наркотиків і психоактивних засобів без формування хворобливої залежності. Мотиви військовослужбовців до прийому наркотиків наступні: цікавість - 60 %; наслідування - 30 %; усунути стрес - 4 %.
Наркоманія і токсикоманія у військовослужбовців виявляються, як правило, в початковий період служби або в першому півріччі. В подальший період у окремих осіб інколи відмічається епізодичне вживання наркотичних засобів.
Фактором, що сприяє наркоманії, є патопсихологічні особливості особистості. Схильність до вживання наркотиків найбільш легко формується у військовослужбовців з акцентуаціями нестійкого, істеричного, епілептоїдного типу. Висока вірогідність розвитку наркоманії в осіб, які виховувались у неблагополучних сім’ях. У осіб, що заперечують основні соціальні вимоги і норми. У осіб, схильних до депресій, у тих, хто пережив черепно-мозкові травми та нейроінфекції.
Основні канали проникнення наркотичних засобів в армію:
посилки та листи - близько 30 %; родичі і знайомі військовослужбовців - близько 30 %; закупка в місцях дислокації - близько 20 %; закупівля в медичних закладах - близько 20 %. При цьому військовими слідчими органами не розкривається близько 80 відсотків випадків проникнення наркотиків в армію.
Профілактика наркоманії в Збройних Силах полягає в організаційних заходах, спрямованих на запобігання проникненню наркотиків у військову частину, на активне виявлення осіб, схильних до вживання наркотиків і прийняття стосовно них заходів адміністративного, правового, виховного і медичного характеру.
Профілактична робота з попередження наркоманії починається з вивчення молодого поповнення. Адже багато споживачів наркотиків потрапляє до армії з цивільного середовища Під час індивідуальних бесід, збору відомостей про поведінку, настрої і захоплення особового складу до призову офіцери соціально-психологічної служби, командири, їх заступники з навчально-виховної роботи прагнуть виявити осіб, які мають досвід вживання наркотиків або тих, що зловживають алкоголем чи схильні до правопорушень, мали приводи в міліцію, стояли на медичному обліку, або на обліку в міліції.
Таких військовослужбовців необхідно одразу брати під особливий контроль і будувати роботу з ними на індивідуальній основі з урахуванням особливостей їхньої можливої поведінки. Виявлення осіб, схильних до девіантної поведінки - велика і кропітка робота.
Там, де наркотичні засоби проникають у частину від місцевого населення, слід по можливості максимально обмежити неорганізований контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити найсуворіший контроль за військовослужбовцями, що повертаються з відпусток, звільнень, відряджень.
Особливу увагу слід звертати на тих військовослужбовців, які за родом своєї служби часто бувають за межами військових містечок (водії транспортних машин, зв'язківці, вартові служби ВАІ та інші). З ними необхідно проводити індивідуальну виховну роботу, частіше і ретельніше контролювати їх на можливість провезення в частину наркотиків, алкогольних напоїв.
Велике значення у виявленні осіб, що вживають наркотики, можуть мати раптові вечірні перевірки в підрозділах, особливо після відбою, вибіркові перевірки в місцях роботи і несення служби поза межами частини, підрозділу.
Важливо знати, що найбільш розповсюдженими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути:
додаткові потаємні кишені, які пришиваються до обмундирування, в підкладці штанів та мундирів, шапок, пілоток;
футляри для кулькових ручок;
матраци, подушки, постільна білизна;
брючні паски.
Всі, особи, помічені у вживанні наркотиків, повинні братися на облік і включатися в “групу ризику”. За ними встановлюється динамічний нагляд протягом року з обов'язковим медичним оглядом не рідше одного разу на місяць і періодичною консультацією у психіатра один раз на півроку.