- •Навчальні питання і розподіл часу
- •Організаційно-методичні вказівки
- •Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та їх врахування військовими юристами
- •Соціологічний аспект
- •Сфера потреб та девіантна поведінка.
- •Колективно-біологічний аспект
- •Індивідуально-психологічний аспект
- •Вживання алкоголю.
- •Вживання наркотичних і психоактивних засобів.
- •Суїцидальна поведінка
- •Відхилення в сексуальній поведінці.
- •Взаємозв'язок акцентуацій характеру і форм відхиленої поведінки.
- •Викладач кафедри військового права, к.Соц.Н. О.В.Кожедуб
Соціологічний аспект
Будь-який військовий колектив має двосторонню систему внутрішніх відносин. Тобто існує формальна та неформальна система відносин в колективі. Офіційно відносини у військовому колективі грунтуються на принципі єдиноначалля, та суворої субординації. Офіційні відносини регламентуються статутами, наказами, настановами, інструкціями та розпорядженнями і здійснюється шляхом нормативної поведінки.
Проте існують стосунки, які неможливо урегулювати адміністративно. Це неформальні стосунки, які часом переходять межі норм статутів і починають носити позастатутний характер. Ці стосунки обумовлюються неформальною структурою колективу і виявляються методами соціометрії. Неформальні міжособистісні відносини у військових підрозділах можуть відігравати важливу як позитивну так і негативну роль в згуртованості, організованості, підвищенні бойової готовності та зміцненні дисципліни.
Показником положення особистості в системі неформальних відносин є її соціометричний статус. Він відображає відношення групи до свого члена і може характеризувати його потенційне лідерство чи навпаки, аутсайдерство. Для характеристики членів групи за рівнем соціометричного статусу користуються наступною класифікацією: “зірки”; “кращі”; “прийняті”; “відкинуті”, або “ізольовані”.
Низько статутні категорії нерідко складають так звану “групу ризику”, оскільки не вміють протистояти агресії, а відтак, мають занижену самооцінку, пригніченість, пасивне сприйняття дійсності, невміння налагоджувати формальні та неформальні контакти. Ці характеристики ведуть до розвитку у “відкинутих” фрустрацій і підвищення ризику суїцидальної поведінки.
Але подану соціометричну характеристику не можна вважати повною для опису неформальної структури колективу, тому що вона відображає структуру, проте не спрямованість неформального внутрішньоколективного утворення. Відповідно до спрямованості неформальні групи, що функціонують у військовому колективі можна розділити на: соціально позитивні (активісти, позитивні лідери групи й ті, хто дотримується їхнього прикладу); байдужі до соціального життя (так звані середняки); антисоціальні (негативні лідери та особи, які підпадають їхнього впливу).
Відтак військовослужбовець потрапляє до колективу, і в процесі адаптації до умов, які існують в ньому, в процесі самоідентифікації прилучається до однієї з охарактеризованих вище неформальних груп. Колектив, зокрема військовий, як форма організації військовослужбовців в ідеалі має виступати як частина структури суспільства позитивної спрямованості. Колективові властиві наступні риси: єдність цілей, узгодженість вольових дій щодо їх досягнення, відсутність антагонізму, співробітництво, взаємодопомога, дисципліна, яка заснована на відповідальності.
Колектив - вища форма соціальної організації, ніж група, тобто він більш соціологізований і цивілізований. У високоорганізованому колективі існує примат соціального над біологічним.
У групі навпаки - біологічне бере гору над соціальним, і тоді починають діяти ті ж явища, що діють у звірячому стаді чи зграї.
Військовий колектив за своєю організацією тим нижче спускається до рівня групи, чим гірший в ньому соціально-психологічний клімат.
Про які ж явища тваринного стада йдеться? Наприклад, явище яке вчені назвали “порядок клювання” зустрічається в багатьох колективах з низькою дисципліною, неблагополучним соціально-психологічним кліматом.
Так вчені досліджували ієрархічний порядок у зграйці курчат. В ході спостереження було виявлено курча А, яке клювало всіх курчат і якого не клював ніхто; курча В, яке клювало всіх, крім курчати А; курча С не насмілювалось зачіпати курчат А і Б, але клювало решту. Відповідно було і таке курча, яке клювали всі.
Приблизно таку ж саму структуру фіксує і соціометрія. Існують “відкинуті” та “ізольовані”, яких “клюють” усі інші військовослужбовці, і тим самим провокують на суїцидальні вчинки та інші патологічні форми протесту та вирішення протиріч. Цей же феномен, але у бульці складному вигляді, лежить в основі такого соціально-психологічного феномену, як дідівщина.
Умови для виникнення девіацій стадно-біологічного типу спостерігаються у дезорганізованому колективі, там де низький рівень психологічно-виховної роботи, погані матеріально-побутові умови, ліберально-потуральницький стиль керівництва!
