18

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

кафедра військового права

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальника кафедри військового права

підполковник І.М.КОРОПАТНІК

“ ___ “ _____________ 20 __ р.

лекція

для проведення занять з студентами

ВОС - 340006

Дисципліна:	Військово-юридична психологія
Тема № 3	Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та їх врахування військовими юристами

Розглянуто на засіданні кафедри та рекомендовано для використання в навчальному процесі Протокол №___ від “ ___ “ _________200 __ р.

Переробила викладач кафедри військового права, к.соц.н. КОЖЕДУБ О.В.

Київ

Заняття № 1	Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та їх врахування військовими юристами
Навчальна мета:	Ознайомити студентів з особливостями прояву девіантної поведінки в умовах військового середовища. Розкрити біологічні, соціологічні та психологічні передумови формування девіацій. Ознайомити з типами акцентуацій характеру.
Виховна мета:	Формувати у студентів гуманістичне, науково обгрунтоване ставлення до військово-юридичної діяльності, виховати єдину систему поглядів на завдання та напрями цілеспрямованого впливу на особистість військовослужбовця враховуючи його особистісні риси.
Час:	2 години
Місце:	Аудиторія
Метод (вид) заняття:	Лекція
Матеріально-технічне забезпечення:	Кожедуб О.В. Макаренко Н.Г. Мась Н.Н. Військово-юридична психологія: Курс лекцій. – К. 2009.
Література:	Антонян Ю.М. Психология убийства. – М.,1997. Братусь А. Аномалии личности. – М.,1988 Бурлачук А. Ф. Психодиагноситка личности. – М.,1987. Борьба с групповыми правонарушениями несовершеннолетних / И. П. Лаковенко, А. Я. Светлов, А. И. Рощин и др. – К.: Наукова думка,1982. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. - Харьков,1986. Котова Э. П. Многофакторное изучение личности преступника //Юридическая психология: Тезисы к 6-му съезду общества психологов СССР. /Под ред. И. К. Шахриманьяна. – М.,1983. – С.60-62. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.,1982. Кудрявцев В.Н. Личность преступника. – М.,1975. Кондрашенко Н. Девиантное поведение у подростков. – М.,1988. Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология: Руководство. – Л.: Медицина, 1991. Познышев С. В. Криминальная психология: Преступные типы “Я”. – М.: Госиздат, 1926. Сєдих К. В. Психологічна корекція і профілактика протиправної поведінки дітей препубертатного віку. – Полтава, 1995. Хохряков В. Парадоксы тюрьмы – М.,1991 Фром Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М.,1994. Яковлев А. М. Преступность и социальная психология: Социально-психологические закономерности противоправного поведения. – М.: Юридическая литература, 1971. Ягупов В.В. Військова і соціальна психологія. - К., 1999.

Навчальні питання і розподіл часу

1.	Вступна частина		5 хв.
2.	Основна частина		70 хв.
	2.1.	Характеристика девіантної поведінки військовослужбовців (біологічна, соціологічна, психологічна концепції).	20 хв.
	2.2.	Форми прояву девіантної поведінки в Збройних Силах України (вживання алкоголю та наркотиків; порушення статутних норм і правопорядку; суїцидальна поведінка; статеві відхилення).	30 хв.
	2.3.	Акцентуації характеру та їх зв’язок з формами відхильної поведінки.	20 хв.
3	Заключна частина		5 хв.

Організаційно-методичні вказівки

До початку заняття викладачу потрібно уяснити навчальну та виховну мету, питання які розглядатимуться на в лекції та продумати методику проведення заняття, застосування навчальних прийомів, використання технічних засобів та наочних посібників. Розробити та затвердити план проведення заняття.

У вступній частині лекції необхідно відмітити актуальність даної теми, значне її засвоєння для майбутньої професійної діяльності, показати зв’язок з майбутніми темами. Назвати тему заняття, питання лекції (доцільно підготувати та показати слайд). Довести до аудиторії навчальну і виховну мету заняття.

Основна частина заняття проводиться шляхом усного викладення навчального матеріалу. Викладач, враховуючи особливості аудиторії, загальний рівень підготовки студентів застосовує різноманітні навчальні прийоми (інтерактивні акції, використання підготовлених слайдів, відеофільмів, наочних посібників та ін.) Зосереджує увагу на складніших питаннях, при необхідності вдається до повтору.

Заключна частина містить підсумки, що випливають із основної частини лекції, а також рекомендації щодо подальшого вивчення основних питань самостійно. Зазначається тема і вид наступного заняття та ставиться завдання на самостійну підготовку. При цьому, якщо по даній темі не передбачається самостійної роботи під керівництвом викладача, обов’язково, за рахунок збільшення часу на заключну частину лекції.

ВСТУПНА ЧАСТИНА

5 хв.

На початку заняття викладач перевіряє наявність особового складу, оголошує тему, навчальні питання та доводить загальний порядок проведення заняття.

У вступному слові викладач звертає увагу на необхідність вивчення даної теми, пов’язує її з раніше вивченим матеріалом.

Основна частина

70 хв.

Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та їх врахування військовими юристами

2.1.

Характеристика девіантної поведінки військовослужбовців

20 хв.

Відхилення від схвалених в суспільстві норм міжособистісних взаємовідносин (дій, вчинків, висловлювань), здійснюване в рамках психічного здоров'я, прийнято називати девіантною (відхильною) поведінкою.

Виникнення і розвиток девіантної поведінки потрібно розглядати з двох взаємопов'язаних позицій: з позиції суспільства, його системи цінностей, соціальних інститутів, умов життєдіяльності та з позиції особистості, її біологічно-психологічної природи, вікових та статевих особливостей, інтересів та потреб.

Визначення девіантності загалом залежить від загальноприйнятих етичних норм конкретного суспільства. В армії ж девіантність додатково обумовлюється нормами статутів та спеціальних нормативно-правових документів.

В армії девіантними вважаються наступні форми поведінки: вживання алкоголю і наркотиків, порушення статутних норм і правопорядку, суїцидальна поведінка та статеві відхилення.

Суттєвий вплив на всі види поведінки, її зміст, і результати справляють знання статутів, настанов, інструкцій, загальноприйнятих соціальних і етичних норм, відношення до них і ступінь їх прийняття.

У світі існують біологічна, психологічна та соціологічна концепції девіантної поведінки.

Біологічна концепція. Вважає, що причиною девіацій є індивідуальні особливості будови тіла

Теорії соціологічної концепції дають наступні пояснення причин девіантної поведінки: девіації відбуваються через відсутність соціальної інтеграції; девіація стає можливою тоді,

• коли культурні цінності, етичні норми та соціальні зв’язки послаблені, або суперечливі;

• відхильна поведінка виникає тоді, коли існує прогалина між цілями суспільства та соціально схваленими засобами їх досягнення;

• причина девіації - конфлікти між нормами субкультур та панівної культури;

• девіація - своєрідний ярлик, що його владні верстви навішують на поведінку слабших груп;

• девіація є наслідком свідомого протесту проти норм суспільства.

Девіантна поведінка - динамічне явище. Вона має свою структуру, особливості формування та розвитку.

Виділяють наступні стадії розвитку девіантної поведінки

1. Виникнення девіантної норми.

2. Розповсюдження девіантних вчинків.

3. Колективізація девіації. Спостерігається тоді, коли девіантна норма закріплюється у поведінці певної спільності людей.

4. Зникнення девіації.

Військова девіантологія функціонує на стику соціології девіантної поведінки, військової соціології та військової психології.

Характеристика девіантної поведінки військовослужбовців

1.Соціально-психологічне підґрунтя відхиленої поведінки військовослужбовців строкової служби.

Ріст злочинності в суспільстві породив ріст відхиленої поведінки військовослужбовців - дезертирство, наркоманія, алкоголізм, “дідівщина”, відмова від виконання наказів тощо. Особливу небезпеку обороноздатності являє девіантна поведінка військовослужбовців в умовах формування і розвитку молодої української армії.

Психологічно-віковий аспект

Однією з соціально-психологічних ознак контингенту військовослужбовців строкової служби є їхній юнацький вік. (Різні дослідники визначають цей вік у межах від 14 до 25 років.) В цей період процеси фізичного, психологічного та соціального розвитку протікають дуже нерівномірно. Результатом нерівномірності, часом суперечливості цих процесів досить часто і стає девіантна поведінка військовослужбовців. Зокрема, основні психологічні особливості юнацького віку характеризуються наступними процесами: формування розумових здібностей; психосексуальний розвиток особистості; закріплення стереотипів виразу емоційних станів; створення стійкого образу “Я”; соціальне становлення особистості; соціальна адаптація.

В процесі створення стійкого образу “Я” виникають наступні фактори, що можуть викликати девіантну поведінку:занижена нестійка самооцінка, яка призводить до депресивних та невротичних реакцій; завищена самооцінка, яка призводить до агресивності, соціальної дезадаптації.

В процесі соціального становлення юнак залучається до тієї чи іншої групи підлітків. За спрямованістю такі групи можна поділити на: соціальне позитивні (просоціальні); байдужі до соціального життя (асоціальні); антисоціальні.

Направленість	Вплив на особистість	Зміст діяльності	Структура організації
Просоціальна	Позитивний	Суспільно-корисна діяльність	Демократична
Асоціальна	Індиферентне	Спільні розваги (музика, колекціонування тощо)	Анархічна
Антисоціальна	Негативне	Суспільно-загрозлива (пияцтво, правопорушення тощо)	Автократична, авторитарна

Таблиця 5. 6. Типологія неформальних підліткових молодіжних груп

(за Седих).

Відповідно спрямовані на порушення чи додержання військової дисципліни представники цих груп, які потрапляють на строкову службу.