5

Тема 9. Психологія навчання.

План:

I. Традиційне та проблемне навчання

II. Програмоване навчання

III. Комп’ютерне та алгоритмізоване навчання

IV. Розвиваюче навчання

V. Теорія поетапного формування розумових дій

Основні поняття теми:

1) традиційне навчання; 2) проблемне навчання; 3) проблемна ситуація; 4) програмоване навчання; 5) лінійне програмування; 6) розгалужене програмування; 7) комп’ютерне навчання; 8) алгоритмізоване навчання; 9) алгоритм; 10) розвиваюче навчання; 11) індуктивне мислення; 12) дедуктивне мислення; 13) теорія поетапного формування розумових дій; 14) інтеріоризація; 15) орієнтуюча основа дії (ООД).

Психологія навчання – галузь педагогічної психології, яка вивчає психологічні проблеми організації навчальної діяльності. Характер організації навчальної діяльності залежить від положень певної теорії навчання. Існує декілька психологічних теорій навчання.

I. Традиційне та проблемне навчання

Традиційне навчання (пояснювально-ілюстративне) - напрямок навчання, побудований на повідомленні навчальної інформації вчителем учню в процесі безпосереднього спілкування.

Характеристики традиційного навчання:

• нестача практичних занять (інформаційно-повідомляючий характер);

• неприпустимість будь-яких сумнівів у змісті навчального матеріалу (догматичний характер);

• пасивна позиція учня (суб’єкт-об’єктний характер).

Разом з тим, традиційне навчання не можна вважати однозначно “поганим”. Дана форма навчання може бути досить ефективною в роботі з людьми, що мають аналітичний склад розуму, або в ситуації нестачі часу.

Проблемне навчання (А.М. Матюшкін, Л.В. Занков) - напрямок навчання, побудований на вирішенні учнями теоретичних і практичних завдань у спеціально створених проблемних ситуаціях.

Центральним поняттям даного напряму є проблемна ситуація, тобто таке навчальне завдання, вирішення якого є в силу конкретних причин утрудненим. Характеристики проблемного навчання:

1. наявність протиріччя між відомим і невідомим, наявними уміннями і тими, що вимагаються для вирішення завдання;

2. евристичний характер, який передбачає самостійну дослідницьку діяльність учнів;

3. складність (за Л.В. Занковим, – лише принцип “високого рівня трудності” стимулює розумовий розвиток дітей; надто легкі завдання його гальмують). Разом з тим, складне завдання, яке не містить протиріччя і може бути виконаним за допомогою раніше повідомлених вчителем, а не здобутих самостійно, знань, не є проблемним.

Етапи проблемного навчання:

1. усвідомлення проблемної ситуації;

2. формулювання проблеми на основі аналізу навчального завдання (конкретизація завдання, складання алгоритму, його вирішення);

3. вирішення проблеми, яке передбачає висування, перевірку та зміну гіпотез щодо вибору способів вирішення;

4. остаточна перевірка правильності вирішення проблеми.

У залежності від того, які етапи самостійно проходить учень в процесі вирішення завдання, В.А. Крутецький виділяє наступні ступені проблемності навчання:

• нульова (традиційне навчання): вчитель сам визначає проблему, формулює її і вирішує;

• перша: вчитель визначає і формулює проблему, але вирішує її учень;

• друга: вчитель визначає проблему, а учень формулює її та вирішує;

• третя: вчитель здійснює керівництво та контроль, а учень сам визначає сутність проблеми, формулює її та вирішує.