3 Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції

Як зазначалось вище для розроблення якісного плану підготовки освоєння нової продукції весь процес доцільно розбити на такі складові:

конструкторські роботи,

розроблення технологічних процесів та

роботи з оснащення технологічних процесів.

Планування конструкторських робіт. Зміст та кількість планованих позицій конструкторських робіт (етапів, елементів) залежить від ступеня складності виробів які підготовляються до виробництва. Переважно конструкторська підготовка охоплює: технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Планування конструкторських робіт передбачає розрахунки обсягу (кількості) та трудомісткості кожного виду робіт, завантаження основних виконавських ланок, визначення календарної тривалості кожного етапу та складання зведеного плану-графіка конструкторської підготовки, починаючи від технічного завдання та закінчуючи здачею всієї документації у виробництво.

В процесі конструкторської підготовки вирішуються і економічні питання: дається оцінка економічності конструкції співставляються додаткові витрати па підвищення експлуатаційних параметрів виробу з ефектом від цього підвищення. Трудомісткість робіт з конструювання нових виробів визначається переважно за нормами, що залежать від ступеня, новизни та складності конструкції.

За рівнем новизни конструкції можуть бути:

відтворенням існуючих без особливих конструктивних чи розмірних змін;

оновленими з внесенням технічних удосконалень;

зовсім новими.

Рівень складності виробу характеризується: кількістю вузлів у виробі та кількістю деталей у вузлі; складністю конфігурації деталей; складністю кінематичних схем: навантаженням (статичним, динамічним, термічним), що відчуваються при експлуатації. Кожний з цих параметрів можна охарактеризувати конкретною ознакою, оцінити певним балом (коефіцієнтом) та виразити числом.

В процесі визначення трудомісткості конструкторських робіт слід враховувати можливості їх зменшення за рахунок широкого використання стандартів та нормалей, агрегування тощо.

Тривалість конструкторської підготовки залежить від обсягу, трудомісткості та кількості виконавців і може бути визначена за формулою.

(4.2)

де: Т_КцІ тривалість окремого виду роботи або всього циклу конструювання (конструкторської підготовки), годин, днів; пр кількість одиниць роботи, які потрібно виконати в плановому періоді, шт.; —трудомісткість одиниці роботи, нормо-годин п_вк — кількість виконавців, що працюють одночасно, осіб; — тривалість робочого дня, годин; к_вІ— коефіцієнт виконання норм.

Кількість виконавців зазвичай визначається із практичних міркувань та можливості одночасної їх роботи. Якщо задана тривалість роботи, то число виконавців визначають із формули (4.2).

Одним із складних завдань економічного характеру, які доводиться вирішувати на стадії проектування є визначення собівартості майбутньої конструкції. Враховуючи відносну постійність структури собівартості аналогічних виробів та П(С)БО 16 "Витрати", можна запропонувати таку формулу укрупненого розрахунку собівартості майбутньої конструкції:

(4.3)

де ( — собівартість проектованого виробу, грн.; С_м — вартість матеріальних витрат, грн.; к₀ц — співвідношення матеріальних витрат та витрат на оплату праці працівників, зайнятих виготовленням новою виробу; — співвідношення загальновиробничих витрат та витрат на оплату праці.

Визначення собівартості абсолютно нових виробів, які не мають аналогів, може проводитися висококваліфікованими спеціалістами експертним шляхом.

Планування розроблення технологічних процесів. В процесі розроблення та нормування технологічних процесів (технологічної підготовки виробництва) визначаються: характер операцій що складають проектований процес; їх послідовність; кваліфікацію виконавців; місце виконання; потрібні заготовки та оснастку; нормативи трудомісткості.

Передумовами поліпшення якості та скорочення термінів цього етапу підготовки виробництва є типізація технологічних процесів. Типізація - це відбір найраціональніших із існуючих виробів або інших елементів виробництва та усунення непотрібних типів. Вона проводиться не тільки стосовно продукції, але й технологічних процесів та їх оснастки. Типізація-це один із найефективніших засобів досягнення високопродуктивної праці, скорочення витрат на розроблення та оснащення процесів. Вона сприяє організації предметно-замкнутих дільниць та переходу до прямоточного та безперервно поточного виробництва в основі типізації лежить класифікація виготовлюваних деталей, розподілу їх на класи, групи та типи. її основна мета встановлення типів деталей, розроблення ж типових технологічних процесів має на меті систематизувати процеси на однотипні деталі.

Планування розроблення та нормування технологічних процесів охоплює: визначення кількості та трудомісткості складання технологічних карт; розрахунок потрібної кількості виконавців або за заданою кількістю тривалості етапу; складання зведеного плану-графіку з доведенням часткових планів до виконавців. Вирішуються також і деякі економічні питання.

Обсяг робіт з технологічної підготовки виробництва залежить від складності виробу, ступеня його наступності від вже освоєних аналогічних виробів, кількості уніфікованих та стандартизованих виробів, які передбачаються в проектованому виробі.

Трудомісткість розроблення та нормування технологічних процесів визначається за нормами, що встановлюються з різним рівнем укрупнення залежно від того, в яких умовах ці розробки будуть використовуватися. На практиці використовують норми на складання маршрутної технології однієї оригінальної деталі залежно від її складності та кількості операцій, які вона проходить, на складання маршрутної технології однієї деталі певної групи складності і т.п.

При виборі найбільш економічного варіанта роботи зазвичай використовують показник технологічної собівартості виробу, яка буде досягнута при здійсненні даного варіанта процесу.

В загальному вигляді технологічна собівартість річного випуску проектованих виробів включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції, і може бути представлена такою формулою:

(4.4.)

де: вартість прямих матеріальних витрат на одиницю продукції, грн.; - прямі витрати на оплату праці на одиницю продукції . три.; відрахування на соціальні заходи в розрахунку на одиницю продукції, грн.; кількість виробів до виготовлення на рік, шт.; витрати на підготовчо-заключні роботи впродовж року, грн.; витрати, пов'язані з експлуатацією технологічної оснастки па рік. грн.

Якщо позначити всі витрати, що припадають на одиницю продукції і залежать від обсягу виробництва за рік , через , а річні витрати, що не залежать від обсягу виробництва через то загальна технологічна собівартість річного випуску виробів буде

(4.5)

Наведена формула (4.5) дає змогу визначити той річний обсяг випуску виробів, при якому два варіанти технологічних процесів будуть економічно рівнозначними.

Всі елементи технологічної собівартості, що входять у формулу (4.4) розраховуються за діючими на підприємстві нормами і особливих труднощів не складають.

Плануванням робіт для оснащення технологічних процесів.

Планування робіт з оснащення технологічних процесів охоплює: визначення кількості оснастки за видами: розрахунок трудомісткості проектування та виготовлення предметів оснастки; складання кошторису витрат, пов'язаних з оснащенням технологічних процесів інструментами, пристроями. моделями тощо; складання плану-графіка проектування та виготовлення оснастки.

Кількість різних видів оснастки визначається за кількістю оригінальних деталей. При визначенні кількості потрібної оснастки слід максимально уніфікувати її. Це скорочує кількість типорозмірів базових пристроїв та здешевлює і прискорює роботи з їх проектування. Собівартість оснастки залежить від її складності, габаритів, кількості установчих елементів та інших чинників.

При попередньому калькулюванні спеціального інструменту пристроїв тощо використовують метод аналогії, укрупнені нормативи, різні номограми, цінники, в яких орієнтовна собівартість вказується за звітними даними залежно від ступеня складності та габаритів проектної оснастки.

В загальному вигляді витрати на придбання технологічної оснастки та спеціального інструмента можна визначити за такою формулою:

(4.9)

де: вартість одиниці і-ї оснастки, грн.; п_ОІ— кількість даної оснастки; пцо кількість назв оснастки.

Вирішуючи питання про доцільність використання певного виду оснастки варто співставити ефект, який можна отримати у вигляді зниження трудомісткості виготовлення одиниці продукції та витрати на виготовлення і експлуатацію цієї оснастки. Всі розрахунки слід вести на рік, тобто на річну програму виробів та на експлуатаційні витрати протягом року.

При складанні плану-графіка робіт з оснащення технологічних процесів потрібно намагатися забезпечити максимальну паралельність виконання робіт. Але проектування та виготовлення оснастки планується переважно послідовно-паралельно.

Складання зведеною плану підготовки нових виробів. Враховуючи велику різноманітність робіт з підготовки нової продукції при їх плануванні широко використовують сітковий метод, основним елементом якого є сітковий графік (сіткова модель). Сітковий графік являє собою інформаційно-динамічну модель, в якій зображуються взаємозв'язки та результати всіх робіт, що необхідні для досягнення кінцевої мети розробки.

В сітковій моделі (графіку) детально або укрупнено показується що. її якій послідовності, коли, для чого потрібно виконати, щоб забезпечити закінчення всіх робіт не пізніше заданого терміну.

В основі сіткового моделювання лежить зображення планованого комплексу робіт у вигляді графа, який складається із чабаних точок (вершин), сполучених певною системою ліній, які називають ребрами (дугами). Ребрами па графі показуються робота, а вершинами — події.

Робота — це будь-який процес чи дія, що приводить до досягнення певних результатів (подій), наприклад розроблення маршрутної технології, виготовлення штампів, розроблення креслень тощо; процеси: механічна обробка деталей, старіння відливок і т.п. Роботою вважається і різноманітні очікування чогось, наприклад пролежування деталей перед початком оброблювання, пролежування виготовлених некомплектних елементів конструкції при збиранні і т. д.

Події — це результати проведених робіт. Подія завжди конкретизує процес планування, виключає можливість різного тлумачення підсумків виконаних робіт. Результати перерахованих вище робіт, тобто події, можна записати так: "маршрутна технологія розроблена", "штампи виготовлені", "креслення розроблені", або "механічна обробка деталей закінчена" і т.п. Кожна подія може бути відправним моментом для початку наступних робіт. На відміну від роботи, що мас зазвичай певну тривалість в часі, подія являє собою тільки момент звершення роботи. Подія, за якою безпосередньо починається дана робота, називається початковою для даної роботи. Подія, якій безпосередньо передує дана робота, називається кінцевою для даної роботи.

В сіткових графіках подія позначається певною геометричною фігурою (колом, прямокутником квадратом тощо), в якій вказується порядковий помер або шифр події. Робота в сітковому графіку показується стрілкою, яка означає витрати певного часу, що потрібний на виконання даної роботи.

Ми не будемо вдаватися в деталі побудови сіткових графіків; це складає предмет вивчення в спеціальних курсах. Розробка сіткової моделі ґрунтується на нормативних даних які характеризують трудомісткість виконання окремих видів робіт і дають можливість визначати головні параметри моделі: строки виконання кожного виду робіт, виявити вузькі місця та розробити додаткові заходи з їх ліквідації та скорочення загальних строків реалізації модельованого процесу. З методикою розрахунку всіх параметрів сіткових моделей можна ознайомитись в спеціальній літературі як зарубіжній, так і вітчизняній .

Параметри елементів сіткового графіка (події, роботи) можна розрахувати різними методами: аналітичним (за формулами), табличним. графічним, з використанням комп'ютерів. З них досить простим та компактним є табличний.

Змінюючи характер виконуваних робіт або структуру процесу можна добитися оптимізації строків сіткового графіка. При великій кількості робіт та подій сіткові графіки доцільно оптимізувати за допомогою комп'ютерної техніки.

Заслуговують уваги циклові плани-графіки підготовки виробництва. Їх особливість полягає в тому, що головним елементом графіка є не подія, а робота, яка позначається певними геометричними фігурами (найчастіше колами). Стрілки є безмасштабними і використовуються радше для позначення взаємозв'язків між роботами та переходів від однієї групи робіт до іншої. Строк закінчення кожної роботи є одночасно і початком наступної роботи.

Цикловий графік складається у вигляді спеціальної таблиці, в якій в технологічній послідовності додаються всі види виконуваних робіт, а номери робіт вказують на послідовність їх виконання. За необхідності можна виділити відповідальних за виконання кожного виду робіт показати розбивку їх виконання в реальному масштабі часу. Сказане визначає склад та порядок розроблення циклового плану-графіка. Спочатку визначається уточнений склад робіт (проекту). що підлягають виконанню, та відповідальні виконавців. Уточнюється топологія (структура) сіткової частини циклового графіка, даються часові та інші оцінки кожній елементарній роботі. На закінчення визначають строки закінчення робіт та критичний шлях. а також розподіляють обсяги робіт та ресурси для окремих відрізків часу.

Складання кошторису витрат на роботи ч підготовки виробництва. Дана складова плану підготовки та освоєння пової продукції є надзвичайно відповідальною та важливою, оскільки визначає фінансове забезпечення виконання цих робіт.

Кошторис витрат на підготовку та освоєння нової продукції охоплює такі статті: витрати, пов'язані з документальною підготовкою виробництва— конструюванням самих виробів та технологічної оснастки, розробленням технологічних процесів та їх нормуванням, складанням кошторисних калькуляцій собівартості нових виробів, розробленням витратних нормативів та ін.; витрати, пов'язані з матеріальною підготовкою - вартість виготовлення або придбання спеціального інструмента, моделей, штампів, шаблонів і т.п.; вартість випробувань матеріалів, напівфабрикатів, інструментів, пристроїв а також дослідних зразків; витрати, пов'язані з придбанням виробів, що використовуються як зразки при конструюванні чи експериментуванні; виграти, пов'язані з переплануванням та перестановкою обладнання при організації нових виробництв, якщо вони не увійшли до кошторису капітальних робіт.

Розмір всіх витрат визначається переважно за нормами або за дослідними даними після їх аналізу та уточнення.

Кошторис витрат має два розділи: витрати з розроблення та уточнення технічної документації та витрати, пов'язані з виконанням виробничих робіт.

Кошторис потрібно складати на кожний новий виріб окремо на весь період підготовки та освоєння цього виробу з розподілом по роках, а на поточний рік по кварталах.

В тих випадках, коли вироби виготовляються в порядку разових замовлень, всі витрати, пов'язані з технічною підготовкою їх виробництва, відносяться безпосередньо на це замовлення та покриваються відразу після його виконання. У всіх інших випадках вони належать до витрат майбутніх періодів і включаються в собівартість виробів частинами протягом встановленого (не більше як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Дайте загальну характеристику складу та структури плану оновлення продукції.

2. На прикладі конкретного підприємства розкрийте систему норм і нормативів підготовки та освоєння нової продукції

3. В чому полягають особливості планування різних видів робіт з підготовки та освоєння нових видів продукції?

4. Як складається зведений план підготовки та освоєння нової продукції?

5. Якими показниками можна оцінити рівень підготовки та освоєння випуску нової продукції?