2 Нормативна база планування підготовки та освоєння нової продукції

Своєчасне виконання робіт з підготовки та освоєння нової продукції та її планування значною мірою залежать від наявності нормативної бази. Система науково обґрунтованих нормативів дає змогу точніше визначати обсяги робіт з технічної підготовки виробництва та встановлювати найбільш реальні терміни їх виконання. Нормативи технічної підготовки виробництва є основою для планування розроблення технічної документації (креслень, технологічних процесів і т.п.).

Розроблення системи прогресивних нормативів пов'язано із значними труднощами, зумовленими насамперед особливостями творчого характеру праці конструктора та технолога; складним характером робіт з вибору оптимальної, найбільш вигідної конструкції того/чи іншого виробу чи оптимального технологічного процесу його виготовлення з досить жорсткими термінами початку та закінчення таких робіт.

Систему нормативів підготовки та освоєння нової продукції залежно від призначення можна поділити на такі види:

а) об'ємні та

б) трудові.

Об'ємні нормативи це нормативи обсягу виконуваних робіт в натуральному виразі. До них можна віднести кількість технологічних процесів, що підлягають розробленню, на одну оригінальну деталь, коефіцієнти оснащеності тощо. Ці нормативи дають змогу визначити такі важливі показники для планування підготовки виробництва, як кількість деталей та виробів, кількість технологічних карт на одну оригінальну деталь за видами оброблення, типовий розподіл деталей та спецоснастки за групами складності.

Другий вид нормативів технічної підготовки виробництва залежно від призначення та ступеня деталізації поділяється на такі групи: укрупнені нормативи трудомісткості та диференційовані нормативи трудомісткості.

Перша група нормативів доцільна для використання при укрупнених розрахунках па всіх етапах технічної підготовки виробництва та освоєння нової продукції в процесі складання календарних графіків технічної підготовки на тривалу відрізки часу (рік, квартал).

Другу групу нормативів можна використати при оперативному плануванні робіт з технічної підготовки та освоєння випуску нової продукції для розроблення планів на короткі відрізки часу (місяць, декаду).

Основною умовою розроблення нормативів підготовки та освоєння нової продукції повинна бути класифікація виробів залежно від їх конструктивно-технологічної спільності, масштабів випуску та кількості деталей, що містить виріб. При дуже широкій та конструктивно різноманітній номенклатурі виробів класифікація може бути дещо спрощена.

Створення системи нормативів підготовки та освоєння пової продукції повинно передбачати відбір виробів, які за своїми даними є найбільш типовими для кожної класифікаційної групи. Основними ознаками, за якими відбирається типовий представник можуть бути:

масштаб випуску (серійність) виробу;

питома вага оригінальних деталей в загальній кількості деталей, що складають виріб;

відповідність деталей різному ступеню складності;

співвідношенні деталей, що обробляються па різних переділах (заготовлювання, металообробка і т.п.).

Для визначення нормативів з підготовки та освоєння нових видів продукції потрібно вести постійний облік та нагромадження звітних даних про трудовитрати на роботи з різних видів підготовки виробництва. Такі дані систематизуються за класифікаційними групами виробів піддаються потрібному коригуванню ("очистці") з метою усунення випадкових та необґрунтованих величин. В результаті такої посередньої аналітичної роботи створюється необхідна база для розроблення нормативів трудомісткості. Подальша обробка звітних даних полягає у встановленні певних чинників, від яких залежить трудомісткість процесу підготовки виробництва.

Середню трудомісткість підготовки виробництва одного виробу (одиниці нової продукції) на основі систематизованих звітних даних можна визначити за формулою

(4.1)

де середня трудомісткість підготовки виробу, год.; — сумарні фактичні витрати часу на всі вироби, для яких проводилась підготовка виробництва у звітному періоді, год.; п_а — кількість виробів, для яких у звітному періоді проводилась підготовка виробництва; к_п — плановане підвищення продуктивності праці працівників служб технічної підготовки виробництва, %.

Наступним етапом розроблення нормативів є вибір планово-розрахункової або нормованої одиниці (одиниці вимірювання). Такою одиницею може бути виріб або будь-яка його конструктивна частина (вузол, деталь тощо), на яку встановлюється норма часу (трудомісткість). На практиці найчастіше такою одиницею є умовна деталь, оскільки саме вона і є первинним конструктивним елементом. Перевага такої одиниці полягає в тому, що вона відповідним чином (через систему перевідних коефіцієнтів) враховує структурний склад виробу за видами деталей та вузлів, які входять до складу виробу.

Вихідними даними для розроблення укрупнених нормативів є узагальнені матеріали про фактичні трудові витрати на роботи з технічної підготовки виробництва на певному конкретному підприємстві. При ньому для більшої обґрунтованості нормативів їх доцільно розробляти за групами виробів відповідно до прийнятої класифікації.

Для розробленим укрупнених нормативів можна використати метод аналогії за технічними параметрами, що впливають на трудомісткість проектних робіт. Наприклад, для нормативів па конструкторські роботи такими параметрами можуть бути новизна, конструктивна складність, вага, серійність виробу. Названі параметри перебувають в певній залежності між собою та впливають на трудомісткість проектних робіт. Для визначення цієї залежності в конкретних виробничих умовах можна використати кореляційний: метод дослідження, суть якого детально розглядається в спеціальній літературі .

В результаті статистичного оброблення фактичного матеріалу можна отримати ряд формул, що характеризують залежність трудомісткості конструкторських робіт від основних параметрів проектованих виробів. Практичне використання даного методу визначення трудомісткості проектних робіт залежно від технічних параметрів конструкції можна значно полегшити шляхом використання номограм, побудованих на основі отриманих даних.

Нормативи, призначені для оперативного планування робіт та розроблення планів з технічної підготовки виробництва на короткі відрізки часу, повинні бути більш диференційованими, ніж укрупнені. Додаткова диференціація нормативів може бути забезпечена за рахунок створення в кожній класифікаційній групі виробів додаткового класифікатора назв деталей.

Вихідними даними для розроблення диференційованих нормативів є результати систематизації та відповідного оброблення звітних даних з технічної підготовки виробництва. Водночас на відміну від укрупнених нормативів для створення диференційованих нормативів потрібно провести деякі додаткові заходи, зокрема розподіл деталей або вузлів виробу за групами їх конструктивно-технологічної складності. Це стосується і самих виробів, і технології їх виготовлення, і технологічної оснастки. Класифікаційними ознаками розподілу робіт з розроблення технологічних процесів за їх складністю можуть виступати габариті розміри деталей, кількість, точність, чистота та взаємне розміщення оброблюваних поверхонь, характер спеціального оснащення, серійність виробництва тощо. При конструюванні оснастки такими ознаками можуть бути складність оброблюваних деталей, кількість оригінальних та нормальних деталей в пристроях, їх габарити, вага, складність розрахунків і т.п. Кількість груп складностей за названими класифікаційними ознаками встановлюється, виходячи з особливостей окремого етапу робіт з врахуванням повноти охоплення всіх ознак, що характеризують складність деталей проектних виробів.

Нормативи трудомісткості на конструкторські роботи. Процес розроблення нормативів для планування конструкторських робіт має певні особливості, що пов'язані із чималими труднощами визначення одиниць вимірювання витрат праці та обліку виконаних робіт. Труднощі викликає вибір одиниць вимірювання, які давали б можливість найбільш правильно враховувати всю різноманітність розроблюваних конструкцій за цілим рядом чинників, що впливають на трудомісткість конструкторських робіт (новизна, складність, вага конструкції, серійність випуску і т.п.). Поряд з великою різноманітністю одиниць вимірювання надзвичайно різними є також враховуванні в нормативах чинники, що впливають на трудомісткість та нормовані етапи робіт. Одиницями вимірювання витрат праці па конструкторські роботи можуть бути: деталь (умовна деталь), кількість листів проектної документації, вартість проектних робіт тощо. Що стосується нормованих етапів конструкторських робіт, то ними можуть бути: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічних проект, робочий проект. Кожній із названих стадій (етапів) відповідає певна одиниця вимірювання,, Так, для перших трьох за одиницю вимірювання можна прийняти "проект в цілому". Для двох останніх "деталь". При розробленні нормативів трудомісткості потрібно враховувати рівень новизни виробу, складність розроблюваних об'єктів, вагу конструкції.

Нормативи трудомісткості робіт і проектування технологічних процесів. Розроблення нормативів трудомісткості проектування технологічних процесів, як і нормативів па конструкторські роботи, також характеризується досить великою різноманітністю методичних підходів та структури побудови цих нормативів.

Оскільки основним призначенням технологічної підготовки є готовність підприємства до виробництва заданого виробу вищої якості з високими техніко-економічними показниками, вона охоплює такі види робіт: доведення технологічності виробу до заданого рівня; проектування технологічних процесів; конструювання та виготовлення засобів оснащення; розрахунок витратних норм; організацію та управління самою технологічною підготовкою виробництва. Кожний із названих видів робіт є об'єктами нормування ця різноманітність зближує технологічну підготовку з конструкторською. Водночас варто зазначити, що при розробленні технологічних процесів завжди є можливість широко використовувати готові типові технологічні процеси. Останні охоплюють типові комплекти описів багатоопераційної обробки групи схожих виробів та карти типових окремих операцій при схожій обробці деталей.

Використання типових технологічних процесів вимагає створення відповідних банків даних та класифікаторів деталей і процесів, що забезпечує достатньо швидке знаходження потрібної карти типового процесу. На деталі, що відрізняються від типових, створюються робочі технологічні процеси, які будуються за зразком подібних типових процесів.

Такий варіант проведення робіт з технологічної підготовки та освоєння нової продукції значно спрощує розроблення нормативів трудомісткості з проектування технологічних процесів.

Нормативи на проектування та виготовлення технологічної оснастки. В нормативній базі технічної підготовки виробництва та освоєння нової продукції важливе значення поряд з нормативами на конструкторські роботи та роботи, пов'язані з проектуванням технологічних процесів, мають також нормативи на проектування та виготовлення технологічної оснастки. Для їх розроблення вельми важливе значення має правильний вибір таких основних чинників: об'єктів та одиниць нормування; ступеня диференціації робіт, що підлягають нормуванню; класифікація об'єктів нормування за групами складності. Об'єктами нормування можуть виступати: пристрої для механічної обробки; контрольні пристрої; штампи; різальний та допоміжний інструмент; мірильний інструмент: монтажні пристрої тощо. Одиницями вимірювання зазвичай виступають: креслення загального виду; загальний вид та деталювання; пристрій; інструмент і т.д. Диференціація робіт може проявлятися в контролі загальних видів та окремих деталей, нормалізованому контролі, підрахунку ваги. Відповідно до диференціації робіт можна говорити і про диференціацію об'єктів нормування. Наприклад, верстатні пристрої, монтажні пристрої, контрольно-вимірні пристрої, інструмент та і т.д. за відповідними групами складності.

Враховуючи дуже велику різноманітність використовуваних пристроїв та інструмента при розробленні нормативів трудомісткості доцільно користуватись умовними одиницями пристроїв виходячи із їх виду та складності. При цьому за умовну одиницю вимірювання обсягу робіт можна прийняти пристрій чи інструмент певної одиниці складності та відповідної середньої трудомісткості. Для переведення в умовні одиниці пристроїв та інструмента можна використати систему перевідних коефіцієнтів. Використання такого методу дає загалом непогані результати оскільки досить точно відбиває складність проектованої технологічної оснастки.