Тема 12. Планування оновлення продукції

Ключові поняття Підготовка виробництва; конструкторські і технологічні процеси; технологічна оснастка; нові вироби; дослідний зразок; сітковий графік; кошторис витрат; експериментальні роботи; конкурентоспроможність; технічний рівень продукції; якість продукції; уніфікація; стандартизація

1 Склад та структура плану оновлення продукції

2 Нормативна база планування підготовки та освоєння нової продукції

3 Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції

1 Склад та структура плану оновлення продукції

Потреби інтенсивного розвитку та оновлення всіх елементів сучасного виробництва вимагають використання таких методів та засобів праці, які давали б змогу одержувати високоякісні продукти при найбільш економному використанні як трудових, так і матеріальних ресурсів. Саме з таких позицій і слід розглядати характерні особливості розвитку сучасного виробництва та забезпечення конкурентоспроможності вироблюваної продукції.

Процес доцільної діяльності людини, що пов'язаний з організацією виробництва продукції, охоплює такі її види:

- інформаційно-пізнавальну діяльність, що включає ознайомлення з об'єктом, його вивчення, пізнання явищ та законів природи;

- ідеально-конструктивну діяльність, що охоплює створення ідеальної моделі майбутнього реального результату;

- реально-конструктивну діяльність, що включає безпосереднє практичне втілення ідеї.

В результаті взаємодії цих видів діяльності та злиття наукових досліджень, дослідноо-промислових розробок та процесів виготовлення в єдиний процес і може бути здійснена погрібна підготовка виробництва та його ефективне функціонування.

В загальному вигляді підготовка виробництва являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів з розроблення та освоєння нової та удосконалення виготовлюваної вже продукції, включаючи технологію та організацію її виробництва.

Комплекс підготовки та освоєння нової продукції утворюють такі її основні етапи:

- конструювання нового виробу;

- розроблення технологічного процесу його виготовлення;

- нормування витрат сукупної праці (живої та уречевленої) на виробництво нового виробу;

- проектування технологічної оснастки (інструменти, пристроїв, штампів і т.п.) виготовлення цієї оснастки;

вимірювання та налагоджування запроектованих процесів в цехових умовах; виготовлення дослідного зразка нового виробу;

- передавання нового виробу в серійне виробництво.

По окремих випадках підготовка виробництва нового виробу може викликати потребу перепланування (повне або часткове) обладнання або установлення нового.

Якщо конструкція нового виробу та технологія його виготовлення розробляється науково-дослідними інститутами або дослідно-конструкторськими бюро, то етапами освоєння серійного виробництва виробів будуть: передавання робочих креслень або іншої документації нового виробу; розроблення та запровадження серійних технологічних процесів виготовлення виробів; проектування, виготовлення та налагоджування засобів технологічного оснащення; роботи з реконструкції цехів для виготовлення нового виробу; освоєння нового виробу. Залежно від рівня складності нового виробу та його експлуатаційного призначення кожний із названих етапів може мати підетапи, може диференціюватися за елементами. Це сприяє точності розрахунків та підвищує дієвість планів.

Новим виробом вважається виріб, який раніше наданому підприємстві зовсім не виготовлявся або виріб, який докорінно відрізняється від виготовлюваних за своїми виробничо-ієрархічними параметрами: продуктивністю, експлуатаційною надійністю, довговічністю, ваговою характеристикою, системою управління тощо. Слід, однак, зазначити, що краще було б розділити це поняття на два окремі:

1) нові технічно прогресивні вироби, патентоспроможні, що перевищують вітчизняні та зарубіжні вироби аналогічного призначення, та

2) удосконалені (модернізовані) вироби. Такий поділ сприяє глибшому аналізу, справедливій оцінці технічного рівня розвитку галузі промисловості та окремих підприємств.

Планування підготовки виробництва нових виробів має для економіки підприємства вагоме значення. Це можна пояснити тим, що початковий період виготовлення нових складних виробів, переважно пов'язаний із значними витратами праці персоналу підприємства, що вимірюється сотнями тисяч людино-годин. Значна і вартість робіт з підготовки виробництва нових виробів, яка часто досягає 25-30% собівартості річного випуску цих виробів. Не можна скидати з рахунку і часовий чинник: цикл підготовчих робіт займає значний період, який часто перевищує рік.

Робота з планування підготовки виробництва на більшості підприємств зосереджується в бюро планування підготовки, а на великих підприємствах - у відділі планування підготовки виробництва, що підпорядковані головному інженеру або головному технологу.

Основними вихідними даними для складання плану підготовки та освоєння нової продукції є:

- номенклатура нових виробів, які повинні бути підготовлені до виробництва або освоєні впродовж планового періоду;

терміни початку або закінчення підготовки виробництва та освоєння пової продукції;

нормативи та звітні матеріали з виробів, що проходили підготовку та були освоєні наданому чи іншому аналогічному підприємстві.

Планування підготовки виробництва та освоєння нової продукції охоплює розроблення часткових планів кожного етапу підготовки, їх взаємну ув'язку, складання зведеного плану-графіка, розроблення кошторису витрат на підготовку виробництва та освоєння пової продукції. Конкретний склад та структура плану оновлення продукції залежить від ступеня деталізації процесу підготовки виробництва і на окремих підприємствах може відрізнятись. Водночас можна виділити кілька вузлових питань, які обов'язково повинні пророблятись в процесі складання плану оновлення продукції. Це планування конструкторських робіт, розроблення та нормування технологічних процесів, робіт з оснащення технологічних процесів та складання кошторису витрат.

Плани підготовки та освоєння нової продукції на підприємствах складаються у формі перспективних та поточних планів.

Перспективний план визначає номенклатуру та типаж нових виробів що підлягають освоєнню, встановлює їх базові моделі та типорозміри, накреслює шляхи та терміни модернізації вже освоєних виробів.

Для всіх нових видів виробів до плану обов'язково додаються карти технічного рівня та патентні формуляри. В них показуються технічні та економічні переваги нової продукції порівнянню з кращими вітчизняними та зарубіжними зразками.

Поточний план конкретизує показники перспективного плану на плановий рік та відбиває ті зміни і доповнення, які появилися уже в процесі реалізації перспективного плану під впливом різних зовнішніх чинників.

Комплексний план-графік підготовки освоєння нової продукції охоплює такі види робіт:

- проектування нового виробу включаючи й відпрацювання конструкції в кресленні та матеріалі:

- розроблення та нормування технологічного процесу виготовлення нового виробу;

- проектування всіх видів оснастки;

- виготовлення спеціального інструменту, пристроїв, моделей;

- виготовлення дослідною зразка нового виробу;

- поставку матеріалів, заготовок, напівфабрикатів та виробів, що виготовляються на стороні, а також нормалізованого інструменту;

- придбання нового обладнання;

- підготовку робітників нових спеціальностей, потрібних для виготовлення нового виробу.

Такий комплексний план повинен бути жорстко стандартизованим, забезпечувати максимальну паралельність виконання робіт. Для цієї мсти найкраще підходять звичайні стрічкові графіки (типу графіків Гантта). Якщо нові вироби відрізняються складністю а в підготовці беруть участь багато співучасників, то стрічкові графіки варто замінній сітковими графіками.

Календарні терміни початку та закінчення кожного етапу підготовки виробництва, а в середині станів окремих робіт визначаються за умови дотримання таких вимог:

а) точного виконання встановлених вищим керівництвом календарних термінів закінчення всієї підготовки виробництва або окремих її етапів;

б) першочергового включення в план тих робіт, які не були виконані та перейшли на даний плановий період;

в) забезпечення найбільш рівномірного завантаження всіх виконавців (цехів, відділів), які беруть участь в підготовці виробництва;

г) досягнення мінімальної тривалості усього періоду підготовки та кожного етапу (стадії).

З метою прискорення підготовки та освоєння нової продукції при плануванні окремих етапів потрібно передбачити послідовно-паралельний спосіб їх виконання, а там, де це технічно можливо - паралельний спосіб, тобто забезпечити максимальне суміщення в часі. Для того, щоб мати можливість швидше запустити першу серію нових виробів у виробництво доцільно також, не чекаючи закінчення всіх етапів (стадій) підготовки, розділити проектування та виготовлення оснастки на певні черги;

І - "нульова" оснастка, без якої даний процес взагалі неможливий;

ІІ - оснастка технічно необхідна та економічно доцільна;

ІІІ - гарантійна оснастка, що забезпечує безперебійність виробництва при вибутті з ладу основної оснастки.

Комплекс заходів зі зниження трудомісткості робіт та скорочення їх тривалості може були доволі різноманітним. Це, наприклад а) зменшення частин роботи, об'єднання декількох операцій в одну, що виконується комплексно; б) підвищення механізації праці, застосування різних оргпристроїв, заздалегідь приготовлених форм документації; в) збільшення фронту робіт за рахунок поділу загального обсягу на ряд часткових, що викопуються одночасно кількома бригадами; г) підвищення активності працюючих, зокрема за допомогою матеріального стимулювання. В умовах серійного та масового виробництва план підготовки та освоєння нової продукції може передбачувати можливість переходу до виготовлення нових виробів без зупинки процесу виготовлення вже освоєної продукції і навіть без зниження темпів її випуску. В практиці можливі два варіанти розв'язання такого завдання:

а) Освоєння нових технологічних процесів, їх перевірка та налагоджування проводяться одночасно (паралельно) з виготовленням старих виробів

б) Освоєння нових технологічних процесів, їх перевірка та налагоджування розпочинається на робочих місцях тільки після закінчення виготовлення частин старого виробу. В цьому випадку створюється спеціальний заділ, який повинен гарантувати безперебійність роботи всіх ланок виробництва, які зайняті випуском старого виробу, до повного припинення їх випуску.