- •Тема 9 Виробнича інфраструктура
- •9.1. Сутність інфраструктури та її види
- •9.2 Планування роботи інструментального господарства
- •9.2.1 Визначення потреби в інструменті та технологічній оснастці
- •9.2.2. Планування запасів оснастки
- •9.2.3. Планування показників роботи інструментального цеху
- •9.3. Планування роботи ремонтного цеху
- •9.3.1. Планові ремонтні нормативи
- •9.3.2 Планування показників роботи ремонтного цеху
- •Планування виробнича програма ремонтного цеху здійснюється як у номенклатурному вираженні, так і у трудомісткості.
- •9.4. Планування роботи енергетичної служби
- •Відповідно до завдання, що ставляться перед службою, та видів енергоспоживачів, розрізняють таку структуру енергетичного господарства
- •Електросиловий цех, у функції якого входить перетворення, виробництво, подача, розподіл електроенергії та забезпечення ефективного її використання.
- •Теплосиловий цех займається виробництвом теплоенергії, подачею та розподілом пари, збиранням та поверненням конденсату, забезпечення підприємства гарячою водою.
- •9.4.1. Визначення потреби в енергоресурсах
- •9.4.2. Планування діяльності енергетичних цехів
- •9.5. Планування роботи транспортного цеху
- •9.6. Перспективи розвитку виробничої інфраструктури підприємства в ринкових умовах
- •Контрольні запитання
9.4.1. Визначення потреби в енергоресурсах
В основу організації роботи енергогосподарства покладено складання планового і звітного енергетичного балансів підприємства.
Розробка планового енергетичного балансу здійснюється з метою
по-перше, визначення планової потреби в паливі та енергії з врахуванням втрат у внутрішніх мережах на всю виробничу, господарську і невиробничу діяльність; кількості і вид енергії, що складає витратну частина балансу;
по-друге, обґрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючими установками, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів, що складає прихідну частину балансу.
Отже, прихідна частина — це джерела покриття потреби або план енергопостачання з виділенням первинних і вторинних енергоресурсів, їх кількості та джерел енергопостачання. Розхідна частина — це розрахунок потреби в енергоресурсах, її кількість і види енергії, а також цілі використання.
Перспективний баланс на кілька майбутніх років є основою для вдосконалення і реконструкції енергетичного господарства підприємства. І питання енергозбереження є найактуальнішими на сьогоднішній день.
Вихідними даними для складання планового енергетичного балансу є план виробництва підприємства в розрізі на одиницю продукції в натуральних величинах та норми витрат енергії.
Поряд із плановим складається звітний баланс, що є засобом контролю та аналізу за виконанням планових показників використання енергоресурсів та вишукування резервів.
Обов’язковою умовою планування потреби в енергоресурсах та ефективного функціонування енергогосподарства є нормування витрат електро-теплоенергії, пари, газу, води, стисненого повітря. Базою для планування і нормування енерговитрат є встановлення норм витрат, які повинні відображати прогресивний рівень енергоспоживання. Норми витрат встановлюються у вигляді питомих витрат на одиницю продукції.
Питома норма витрат енергії і палива — це максимально допустима її витрата, що потрібна на виготовлення одиниці продукції в найбільш раціональних умовах виробництва продукції та експлуатації обладнання. Норми витрат енергії встановлюються також на окреме робоче місце, агрегат, дільницю, цех та по підприємству в цілому. Встановлюються також норми витрат енергії на допоміжні потреби (освітлення, опалення, вентиляцію) та на втрати енергії.
Планова потреба в енергоресурсах по підприємству в цілому складається із:
потреби електроенергії :
* на виробничі (технологічні) цілі,
* на власні потреби, тобто на освітлення, опалення, вентиляцію та інші побутові потреби.
потреби в тепловій енергії;
потреби в інших енергоресурсах.
Планова потреба електоенергії на технологічні цілі Ет розраховується двома способами, а саме:
за укрупненими нормами, як добуток планової норми витрат на електроенергію на одиницю продукції Нв на плановий обсяг випуску продукції в натуральному або вартісному вираженні К:
Ет = Нв* К (9.23)
за часом роботи устаткування потреба розраховується наступною формулою:
,
(9.24)
де П — загальна потужність встановленого устаткування кВт.; Ф — дійсний фонд часу роботи устаткування, год. в рік; К1 — коефіцієнт використання устаткування по потужності; К2 - коефіцієнт використання устаткування по часу; К3 — коефіцієнт одночасної роботи устаткування; К4 — коефіцієнт корисної дії двигунів; К5 — коефіцієнт, що враховує електроенергії в мережі (К5 = 1 — в/100%, де в — відсоток втрат електроенергії ).
Планова потреба електоенергії на власні потреби Евл складається із потреби електроенергії на освітлення, що визначається також двома способами:
за кількістю освітлювальних приладів (лампочок) Ко, їх середньою потужністю По, коефіцієнтом одночасної роботи світильників Кодн та часу освітлення Ф за наступною формулою:
(9.25)
Якщо відома загальна площа цеху S, м2 , норма витрат енергії на освітлення Но (Вт/м2 за годину) та час освітлення Ф, то визначення проводимо за наступною формулою:
(9.26)
Планова потреба в тепловій енергії на опалення приміщення визначається добутком норми витрат палива на опалення 1 м3 будівлі Ноп на об’єм опалювального приміщення V за наступною формулою:
Еоп = Ноп * V (9.27)
Потреба в інших енергоресурсах (пари, стисненого повітря, інертних газів) Пе вираховується добутком норм витрат енергоносіїв на 1 годину роботи обладнання (м3, кг) Н на дійсний фонд часу роботи обладнання Ф і на коефіцієнт завантаження обладнання по часу kз
(9.28)
