II Особливості реалізації феномену їжі в новелі Теккерея.
2.1 Гастрономічний символізм
«Тварина насичується, людина їсть, розумна людина уміє харчуватися», — говорив відомий учений — фізіолог Брілья Саварен. Кулінарія – десята муза людства. Вона невідривно пов’язана з кожним із нас. Хтось любить готувати, хтось любить смачно поїсти, хтось читати про смачну їжу і від того отримувати задоволення, а хтось робити все разом.
Їжа для розуму бентежить шлунок! Без кулінарних рецептів і літератури не було б, адже їх ретельно виписували ще в древніх текстах. У «Повісті минулих літ» Нестора Літописця вівсяний кисіль, який зварили в криницях, врятував древній Білгород. Печеніги відступили, побачивши, що русичів годує сама земля. Їстівна магія діяла крізь віки, ввійшовши майже в кожен світовий бестселер. Рабле, Котляревський, Дюма, Агата Крісті, Джоан Роулінг і Рональд Толкіен різними смакотами оживлювали своїх героїв. «Творець милостиво наділив нас здатністю поглинати їжу. Усяка трапеза має бути бенкетом. І хай буде благословенний кожен новий день, що приносить добре травлення та безцінне почуття голоду», — так сказав Чарльз Ероуббі.
Задумайтесь,що найчастіше малювали наші прародичи на валунах і скелях? Ввиявляється, на першому місці — це наскальні кулінарні рецепти. А рецепти вибивали не від неробства, а щоб передавати свій кулінарний досвід із покоління у покоління. В сучасному світі ми робимо теж саме, сімейний рецепт як реліквія.
Для багатьох сучасних письменників кулінарія стала хобі, все частіше з під їх пера виходять літературні кулінарні шедеври. Описувати кулінарію – модний тренд у сучасній літературі. Сьогодні дуже популярні наступні кулінарні жанри: гастрономічний нарис чи то путівник, кулінарна комедія, екзистенціальна драма, гастрономічний детектив, гастрономічні поезії, кулінарна проза.
За допомогою страв літературні герої стають реальнішими та ближчими до читача. А ще цікава література додає кухарського досвіду та апетиту. Варто розібратись що таке гастрономія (від грец. gastos – шлунок) — це система знань, яка досліджує закономірності взаємодії між культурою та їжею. У визначенні російських дослідників М.В.Капкан, Л.С.Ліхачової гастрономічна культура – це система правил, настанов та моделей, які визначають спосіб приготування їжі, сукупність прийнятих у даній культурі продуктів та їх поєднань, практики споживання їжі, а також рефлексія щодо вище наведених індикаторів. Майже ідентичне визначення гастрономічної культури пропонує російський культуролог І.В. Сохань. Вона зауважує, що гастрономічна культура – це система норм, які містяться в соціокультурній реальності та детермінують, по-перше, кулінарний порядок приготування їжі, різних страв, їх склад і сполучення; по-друге, власне кажучи, гастрономічний порядок, яким прийнято називати практики, що пов’язані з вибором різних страв, зі способами його зв’язку з повсякденним життям, різними подіями, варіантами організації та регламентації споживання їжі; по-третє, рефлексію з приводу перерахованих ознак гастрономічної культури. Ці визначення феномену найбільш повно відображають його змістовні елементи, а саме: культура приготування їжі (кулінарна культура), культура прийняття їжі та рефлексія з цього приводу. В соціологічному вимірі будь-яка дефініція культури в своїх різноманітних проявах та модифікаціях, в тому числі й гастрономічній, складається з когнітивних (знання та навички, що здобуває людина); аксіологічних (установки, норми, цінності, які детермінують певні поведінкові моделі); символічних (ролі, значення та сенси, що дають підстави для збереження загальноприйнятих та формування нових ідентитетів) аспектів.[Ніколенко В.В. «Гастрономічна культура суспільства»]
З-поміж основних понять, які співвідносяться зі сферою харчування та гастрономічною культурою, і послідовно розкривають певні її особливості необхідно наголосити на таких: культура харчування про яку ми говорили в першому розділі, кулінарна культура та культура прийняття їжі. Розберемо детальніше дві останні культури. Отже, кулінарна культура більшою мірою виявляється у можливих варіантах обробки та приготування їжі, виборі найбільш придатних продуктів для підтримання міцного здоров’я та активного довголіття. Це, як правило, медикалістський дискурс їжі. Якщо в архаїчних суспільствах рушійною силою формування систем харчування було відчуття голоду, то сучасний етап розвитку кулінарної культури вимагає від її суб’єктів відповіді не лише на питання, чи систематично харчується людина. Сьогодні достатньо часто постає у повний зріст інша проблема — чим саме вона харчується. В цілому кулінарна культура – це більш локальний вияв, певний елемент гастрономічної культури. В нашому випадку, в новелі Теккерея «On some dinner at Paris» ми спостерігаємощо систему харчування нашого героя впливає архаїчне відчуття – голод. «No, I should be ungrateful to that appetite with which Nature has bountifully endowed me — to those recollections which render a consideration of the past so exquisite an enjoyment to me—were I to think of coming to Paris without enjoying a few quiet evenings at the Trois Fréres, alone, with a few dishes…».
Разом з тим культура споживання їжі здебільшого має соціальну конотацію та формою прояву гастрономічної культури під час дотримання правил столового етикету, уявлення щодо доцільності страв на столі, а також способах організації та регламентації трапези. Іншими словами, це комплекс моделей поведінки за столом з різних нагод та подій. Вести себе неохайно за столом в Парижі неможливо, бо до їжі там відносяться серйозно, і до її приготування, і до подачі їжі, і до її вживання відносяться серйозно, це цілий культ. Наш герой ніколи не відмовлявся від зустрічі зі своїми друзями чи то на сніданок, чи то на обід, чи то на вечерю.