8.4. Діагностичні ознаки бонітування ґрунтів

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а для бонітування кормових угідь – з продуктивністю сінокосів і пасовищ. Це означає, що критеріями бонітування ґрунтів можуть бути тільки ті природні діагностичні ознаки, які найбільше впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Для визначення показників якості ґрунтів і розрахунку балів зокремленого бонітування беруть три з перших чотирьох показників. Решту показників властивостей ґрунтів використовують як поправні коефіцієнти. Збираючи дані про властивості ґрунтів під багаторічними насадженнями, необхідно також фіксувати глибину підстилання щільними породами або пісками.

Валові запаси гумусу в ґрунті визначають за формулою:

Н = 100·А·В·Р,              (8.1)

де Н – валові запаси гумусу, т/га; А – потужність гумусового горизонту, м; В – об’ємна маса ґрунту, г/см³ ; Р – вміст гумусу, %.

Валові  запаси  гумусу  в  ґрунті  розраховують  окремо  для горизонту  0...20 і 20...40 см, а потім сумують. Це пов’язано з тим, що вміст гумусу у верхньому горизонті значно вищий, ніж у підстилаючому. Дані для розрахунку вмісту гумусу в ґрунтах на генетичних горизонтах беруть з матеріалів ґрунтового обстеження, а дані про об’ємну масу ґрунту – з відповідних довідників. У результаті розрахунків визначають середньозважені показники валових запасів гумусу за групами ґрунтів, на основі яких потім складають шкалу бонітування.

Для визначення запасів рухомих форм поживних речовин користуються формулою:

N =10000 АВК,                                          (8.2)

де N    – запаси азоту (фосфору, калію), кг/га; А – потужність кореневмісного шару, м; В – об’ємна маса ґрунту, г/см³; К – вміст азоту (фосфору, калію), кг/т ґрунту.

Середні показники морфологічних, хімічних та інших властивостей і ознак в оцінюваній групі ґрунтів обчислюють за формулою:

X = ,                                              (8.3)

де        X_ij – показники і-х ґрунтових різновидностей, що входять до j- ої оцінюваної групи ґрунтів; n – кількість ґрунтових різновидностей.

Середні за оцінюваною групою показники властивостей і ознак ґрунтів розраховують з дотриманням вимог математичної статистики, виключають типові варіанти, проводять ймовірнісну оцінку відхилення фактичного розподілу варіанти від нормального, вираховують показники точності визначення середньої. Варіанту вважають нетиповою, якщо вона  виходить за межі х ± 2, де х – середнє значення показника; δ – середньоквадратичне відхилення властивості або ознаки ґрунту, яке визначається за формулою:

.                 (8.4)

Для впевненості в типовості одержаного середнього арифметичного і можливості судження по окремому про загальну величину властивості вираховують середню помилку середнього арифметичного (m) за рівняннями:  

                      (8.5)

або                      (для малих вибірок).          (8.6)

Середню помилку можна виразити у відсотках від середнього арифметичного через визначення показника точності. Чим менший показник, тим точніші результати обчислень. Значення показника (Р) визначають за формулою:

Р = .                     (8.7)

Ступінь надійності середньої (t) знаходимо з виразу:

t = .                           (8.8)

Одержане значення ступеня надійності за великої кількості спостережень повинно бути більше ніж два, тобто треба, щоб середня була більша за подвійну помилку. За малої кількості спостережень (менше ніж 30) необхідний ступінь надійності визначають за таблицею значень Стьюдента. Стандартні значення критерію за 95%-го рівня ймовірності характеризуються такими даними:

n -1	1	2	3	4	5	6-7	8-9	10-13	14-28	28
n	12,7	4,3	3,2	2,8	2,6	2,4	2,3	2,2	2,1	2,0

Обчислене значення ступеня надійності повинно бути більше від табличного. Якщо вибірка за основними властивостями й ознаками не підпорядкована закону нормального розподілу варіант і виходить за межі допустимих відхилень, склад ґрунтових різновидностей переглядають. Перевіряють об’єктивність вихідних даних, правильність вибірки та визначення показників і усувають виявлені помилки. В окремих випадках ґрунтові різновидності, які порушують однорідність вибірки, вводять до інших оцінюваних груп ґрунтів.