Земельний кадастр у зарубіжних країнах

1. Земельний кадастр у країнах північної Америки

1. Земельний кадастр  у країнах Європи

2. Земельний кадастр у Росії

3. Земельний кадастр у країнах Азії й Африки

 

 

Основи сучасного земельного кадастру в більшості країн світу закладені в останні десятиріччя. Він охоплює детальну характеристику ґрунтового покриву, класифікацію земель, рекомендації щодо використання земель для посівів конкретних сільськогосподарських культур, застосування добрив, проведення меліорації, охорони ґрунтів тощо. Найбільш досконалими є земельні кадастри США, Канади, Великобританії, Франції та деяких інших країн.

Земельний кадастр у США. У США землі вивчає спеціальна служба охорони ґрунтів у системі Міністерства сільського господарства. Вона складається з центрального органу, філіалів у штатах і близько 2400 районних осередків охорони ґрунтів. Служба охорони ґрунтів приділяє велику увагу вивченню ґрунтового покриву з наступним використанням матеріалів ґрунтового обстеження для сільськогосподарських цілей шляхом класифікації земель. Вона проводить ґрунтові обстеження, видає відповідні рекомендації і постанови про раціональніше використання земель.

Таким чином, у класифікації за ступенем придатності класи вказують на потенціальні можливості земель, їх придатність для господарства різної інтенсивності, підкласи – на основний обмежувальний чинник використання земель, а одиниці землепридатності – на детальніші дані, необхідні для організації території у межах господарства.

Якісну оцінку земель у США проводять за продуктивністю сільськогосподарських угідь. Продуктивність ріллі визначають за врожайністю основних сільськогосподарських культур не менше ніж за 10 років, а для посушливих районів – за триваліший період. Урожайність визначають за даними опитування, за допомогою спеціальних анкет або безпосередньо в полі через взяття укосів з контрольних ділянок. Але врожайність залежить від рівня ведення господарства. Тому поряд з даними про урожайність збирають дані про систему сівозмін, обробіток ґрунтів, застосування добрив, меліорації тощо. На основі цих відомостей встановлюють класи ведення господарства. До вищих класів відносять таке використання, яке передбачає найбільш досконалу для даних умов сівозміну і заходи обробітку та поліпшення ґрунтів, які забезпечують найвищі врожаї. Виділення класів ведення господарства дозволяє оцінити кожну категорію земель за врожайністю залежно від того, за яких методів ведення господарства були одержані ці дані. Оцінка завершується визначенням показника продуктивності земель для кожної культури внаслідок порівняння фактичної урожайності з максимальною, одержаною на кращих, але не окультурених землях.

Єдина методика економічної оцінки земель у США досі не розроблена. Існує декілька методів, які застосовують в окремих районах країни. Найпоширенішим є метод оцінки земель за чистим доходом від реалізації сільськогосподарської продукції.

Для визначення чистого доходу враховують урожайність основних сільськогосподарських культур, вартість валової продукції і виробничі затрати на насіння, обробіток і удобрення ґрунтів, перевезення продукції до ринків збуту. Землі з найбільшим доходом оцінюють у 100 балів, з ними порівнюють дохідність інших земель.

Матеріали обстеження ґрунтів, класифікації й оцінки земель слугують основою для рекомендації фермам раціональних сівозмін, заходів щодо підвищення продуктивності ґрунтів, а також організації угідь і полів сівозмін. Ґрунтові карти й аерофотознімки з нанесеними контурами різних класів землепридатності використовують як основу для складання проектів раціонального використання земель, так званих фермерських планів.

Дані вивчення земельних ресурсів, оброблені на ЕОМ, є основою для планування використання земель в окремих районах, штатах і країні загалом.

Земельний кадастр у Канаді. Сучасна система вивчення земель у Канаді визначена законом про реконструкцію і розвиток сільського господарства, прийнятим у червні 1961 року. На основі цього закону в 1963 р. створена служба інвентаризації земель, яка підпорядкована Департаменту лісового господарства і розвитку сільських місцевостей. Федеральний уряд здійснює загальну координацію досліджень, наукову розробку критеріїв єдиної класифікації земель, фінансує роботи, які становлять загальнонаціональний інтерес. Відповідальність за безпосереднє виконання робіт на місцях несе  провінційні органи влади. Крім того, в інвентаризації земель беруть участь всі міністерства і відомства, які пов`язані з використанням природних ресурсів.

Для вивчення земель та обробки державної інформації в Канаді розроблена інформаційна географічна система. Вона охоплює низку лічильних пристроїв, які дозволяють переводити дані класифікації земель  з планово-картографічного матеріалу безпосередньо на стрічку лічильної машини, відбирати і швидко обчислювати площі ареалів земель, придатних для певного виду використання, складати нові цільові карти на основі наявності інформації за заданою програмою.

Економічну оцінку земель у Канаді проводять за урожайністю сільськогосподарських культур. Основним критерієм слугує урожайність пшениці з одиниці земельної площі за загальноприйнятої агротехніки. Інші культури за відповідними коефіцієнтами переводять у врожай пшениці. Залежно від врожайності пшениці всі землі поділяють на п’ять класів продуктивності. Економічну оцінку земель у вартісному вираженні не проводить.

Облік землі в Канаді здійснюють на основі законодавства провінцій і місцевих структур управління. Федеральний уряд проводить облік землі тільки на території провінції Юкон і в північно-західних територіях. Одинадцять основних систем реєстрації землі, які діють в Канаді, належать до двох основних типів.

Перший тип реєстрації землі діє в провінціях Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Острів Принца Едуарда, Нью-Брансуік і Квебек. Це тільки безпосередня реєстрація землі і громадське повідомлення про неї.

Другий тип реєстрації, який називають “системою Торренс”, прийнятий у провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія, на території провінції Юкон і північно-західних територіях. Ця система, окрім реєстрації землі, гарантує ще права власників землі. Запис про реєстрацію землі проводиться за заявою зацікавленої особи, яка повинна подати всі документи, що стосуються її права, обмежень та обтяжень на ділянку. Крім того, подається детальний план земельної ділянки.

Реєстрацію здійснюють державні працівники у державному реєстраційному єдиному бюро провінції Альберта, через це уряд Канади гарантує достовірність права власності на землю. Теоретичні підвалини цієї гарантії дає система Торренса, яка базується на таких принципах:

дзеркальний принцип – реєстраційний документ або свідоцтво права власності достовірно відображає дані про чиєсь право власності. Воно не відображає факти або зміни, які не зареєстровані, хоча могли бути такими. Іншими словами, суперечливі претензії чи юридичні обтяження, які не зазначені у свідоцтві на право власності, не мають ніякого стосунку до права власності;

принцип завіси означає, що поточне свідоцтво на право власності містить всю інформацію про неї. Тому потенційний покупець не зобов’язаний цікавитися інформацією про попередні свідоцтва на право власності (щоб виключити недобросовістність чи юридичні помилки).