5. Психологія і технологія наукової творчості

Існують певні правила організації роботи дослідника, знання яких дозволяє зекономити час, підвищити ефективність праці та уникнути несприятливого впливу на здоров’я та моральний стан дослідника.

1. Наукову роботу необхідно планувати. Для цього потрібно визначити кінцеву мету дослідження та з’ясувати термін, до якого робота має бути виконана. Далі загальний обсяг робіт поділяється на фрагменти (згідно з програмою дослідження) та визначається термін виконання кожного фрагменту. Бажано передбачити певний резерв часу на випадкові обставини.

2. Наукова робота має бути регулярною. Найкраще виділити для неї певний день з урахуванням розподілу навантаження протягом тижня. У цей день бажано хоча б кілька годин проводити у бібліотеці, працюючи з науковою літературою.

3. Наукову роботу важливо вірно розподіляти у часі. Працездатність людини протягом робочого дня змінюється відповідно до графіка, поданого на рис. 2.2.

«Кінцевий порив» – це тимчасове підвищення працездатності в очікуванні близького вдалого завершення роботи, але він спостерігається не у всіх і не завжди.

Відповідно до графіку рис. 5.1 необхідно вірно розподілити види робіт протягом дня: починати день зі складної, творчої роботи (написання наукового тексту, розробка математичних моделей), а завершувати більш простою, механічною (ознайомче читання, переписування текстів, обробка цифрових даних); періодично змінювати вид роботи.

Після наукової роботи відпочивати слід активно (прогулянки, прибирання), а не читати художню літературу, переглядати Інтернет чи телебачення. Закінчувати напружену розумову працю потрібно як мінімум за 2 години до сну. Бажано так планувати роботу, щоб у неділю відпочивати та не допускати нічних «штурмів» напередодні «дед-лайну».

- працездатність

- ефективність

- втомлюваність

1 2 3 4 5 6

Рис. 5.1. Періоди робочого часу:

1 – впрацьовуваність (від кількох хвилин до години);

2 – оптимальна працездатність;

3 – повна компенсація (з’являється втома, але людина здатна

її нейтралізувати зусиллям волі);

4 – часткова компенсація (сприйняття погіршується, необхідна перерва);

5 – «кінцевий порив» (буває не завжди й не у кожного);

6 – перевтомлення та різке зниження працездатності.

4. Необхідно створювати сприятливі умови для наукової роботи: працювати за можливістю в тиші (найкраще – в бібліотеці), без факторів, що відволікають, заздалегідь готувати все, що може знадобитися.

Ще декілька коротких рекомендацій:

• періодично контролювати свою роботу й переконуватися в тому, що її зміст відповідає встановленій меті;

• вчасно і акуратно вносити виправлення;

• доводити роботу до завершення, не переключатися з теми на тему.

У творчій роботі практично у всіх дослідників бувають періоди невдач, коли з’ясовується, що поставлене завдання не можна розв’язати, що значний обсяг робіт виконано дарма, що отримані результати не можна пояснити попередньою гіпотезою, і тому подібне. Моральний стан дослідника звичайно погіршує ще й те, що у такій ситуації практично ніхто не може дати пораду, тому що дослідження виконуються вперше, і краще за автора в матеріалі мало хто розбирається. Необхідно вірно виходити з таких ситуацій.

1. Опинившись у «тупику», спробуйте відключитися від проблеми. Займіться іншою справою. Щоб подумки не повертатися до нерозв’язаної задачі, поспілкуйтеся з друзями, почитайте нескладну, цікаву книжку. Поверніться до проблеми за пару днів, «на свіжу голову».

2. Проаналізуйте причини невдачі. Можливо, вдасться знайти інший спосіб рішення, змінити гіпотезу, виявити іншу закономірність. Не жалкуйте про втрачений час: ви перевірили одну з гіпотез. Однак у майбутньому доведеться врахувати отриманий досвід.

3. Спробуйте пояснити свої проблеми комусь, хто погодиться вас вислухати. Не обов’язково, щоб це була компетентна людина. Тут більш імовірна не корисна порада, а те, що у процесі пояснення ви самі знайдете вірне рішення.

4. Якщо проблему дійсно не можна вирішити, не удавайтеся до відчаю. Вмійте переключатися. Спробуйте подумки знецінити результат, якого не досягли: малі втрати сприймаються легше.

5. Доречно ще раз нагадати про необхідність залишати резерв часу на непередбачувані обставини та доопрацювання матеріалу.