Розділ іі. Формування та оцінка інноваційного потенціалу

Формування потенціалу фірми, а в подальшому рівня розвитку країни, має велике значення. Як показує практика, нажаль українські підприємства мають слабкий інноваційний потенціал, та ще менше можуть ефективно його використовувати. Одне із всесвітньовідомих видавництв підкреслило, що потенціал суспільства складається зі знань та уявлень людини, які направлені на отримання заданого результату. Таким чином, можна сказати, що потенціал підприємства зв’язується з людськими ресурсами. Широке трактування терміну «потенціал», дозволяє віднести його до різних галузей науки та діяльності, в залежності від запасів та джерел, про які йдеться. Виділяють широкий клас визначень серед яких:

1. економічний потенціал;

2. інтелектуальний потенціал;

3. оборонний потенціал;

4. науково-технічний;

5. кадровий;

6. виробничий потенціал.

Основна маса публікацій присвячена аналізу економічного та виробничого потенціалу, під яким у загальному виді розуміють здатність суб’єкта найефективніше виконувати свої задачі, цілі при оптимальному використанні виробничих та економічних ресурсів.

Для формування інноваційної діяльності, та створення інновацій потрібні матеріальні ресурси та безпосередньо інтелектуальний потенціал. Взагалі, кожен з елементів інноваційного потенціалу має свої специфічні цілі використання, може підлягати впливу різних чинників, та через різні фактори належати до сильної або слабкої сторони підприємства. Якщо розглядати матеріальні ресурси, то до них відносять основні засоби (засоби, які підприємство використовує для повсякденних функцій підприємства) та оборотні активи (запаси, які залучаються для рідких, не повсякденних випадків). Інтелектуальний потенціал має на увазі інтелектуальні здібності працівника, його уміння, навички, здібності та можливість їх використання в своїй діяльності. Протягом останніх десяти років відбувся справжній прорив у галузях науки та техніки, інформаційних технологій. Через що формуються нові інструменти конкурентних переваг (мають нематеріальний характер), які не існували до цього. Секретар ради Національної безпеки та оборони України Євген Марчук виділив декілька складових інтелектуального потенціалу, які приведені в схемі.1.6. [22]

Схема.1.6

Складові інтелектуального потенціалу

Система освіти

Включає загальноосвітні та недержавні заклади

Абсолютна і відносна кількість комп’ютерного забезпечення, його якість, здібність до користування та навчання, ступінь охоплення новими технологіями

Комп’ютерне забезпечення

Система зв’язку

Швидкість та надійність зв’язку, захищеність від стороннього злому

Бази даних

Бази, які маються на різних носіях

Система науки

Наукові заклади державної та недержавної власності

Інтелектуальна власність

Ноу-хау, патенти

Ще одним з головних ресурсів, в наш час, вважають маркетингові або ринкові ресурси. Саме вони забезпечують та утримують вигідну позицію на ринку товарів, завдяки чому росте імідж підприємства, збільшується клієнтська база; підприємство укріплюється на ринку, стає більш потрібним та цікавим споживачу. Вони забезпечують підприємству конкурентну перевагу у зовнішньому середовищі та гарантують споживачам обізнаність. Завдяки чому формується клієнтська база, виростає купівельна спроможність покупців, формується портфель споживачів і підприємство, по своїм каналам починає збувати продукцію, завдяки чому росте прибуток. Постійне розширення клієнтської бази дає можливість підприємству лідирувати над іншими та конкурувати з ними. Співпраця та партнерство з маркетинговими та рекламними агентствами розповсюджує споживачам асортимент та доповнює організаційні ресурси підприємства своїм досвідом та навичками.

Організаційно-управлінські ресурси - це технології, методи та способи організації роботи на підприємстві, які роблять інноваційну діяльність можливою. Прикладом цих ресурсів є організаційна культура, клімат у колективі, методи управління персоналом, фінансові схеми, комунікації, методи організації виробництва.

Інноваційна активність фірми залежить не тільки від забезпеченості потрібними активами, а й від організаційної культури. Вона включає в себе основні принципи, правила та зобов’язання, на яких саме розробляється та впроваджується стратегія розвитку підприємства. Організаційна культура показує особливості системи менеджменту на підприємстві, яка повинна бути пристосована до здійснення інноваційної діяльності.

Важливим ресурсом при веденні інноваційної діяльності та створенні нового товару, безпосередньо є трудовий ресурс. Він складається не тільки з персоналу, а ще з активів персоналу. Під активами розуміється сукупність усіх колективних знань співробітників підприємства, особистих та творчих здібностей, підприємницьких навичок та лідерських якостей. Також в ці ресурси входять психічні та психологічні особливості індивіда, його поведінка на роботі та при стресових ситуаціях. Дуже важливо розглядати працівника не як інструмент для роботи, а як окрему систему, яка з часом може пристосуватися та освоїти різну роботу, може підлягати впливу різних факторів виробництва. На відміну від ринкових ресурсів, трудові не належать підприємству, вони мають особистий та недоторканний характер. Для набування своїх знань співробітники, фахівці можуть їх примножувати всілякими шляхами, через що вони стають ціннішими працівниками та мають більший попит на підприємстві. Не завжди менеджер або керівник можуть побачити вміння окремої людини, через що індивіди не отримують належної оцінки. Високий рівень управління персоналом полягає в отриманні максимальної вигоди від його праці. Останній за це заслуговує компенсації у вигляді заробітної плати, відшкодувань, премії за гарну роботу та можливості розвитку професійного зростання.

Тому можна сказати, що формування інноваційного потенціалу несе в собі безліч взаємопов’язаних ресурсів. Починаючи від особистих якостей співробітника, клімату в колективі, наявністю підприємства ресурсами, закінчуючи способами організації на підприємстві. Дуже важливо правильно налагодити співпрацю кожного працівника та колективу в цілому, щоб діяльність протікала максимально корисно та прибутково.

Важливим показником ефективного розвитку та функціонування підприємства є кількість створених ним інновацій та інноваційних проектів, які виходять на ринок. Інноваційний потенціал підприємства формується ще в процесі розвитку, і потребує моніторингу та оцінки. Моніторинг повинен забезпечувати підприємству найефективнішу реалізацію планів через деякий період часу, показувати напрямки, можливості та методи подальшого розвитку. За його результатами підприємству можна розробити стратегію розвитку для досягнення мети та цілей. Комплексна оцінка підприємства повинна проаналізувати поточний стан за двома шляхами. Перший шлях - аналіз внутрішнього середовища підприємства з розрахунком минулих, майбутніх та сьогоднішніх позицій підприємництва. Другий шлях - аналіз потенціалу інновацій відносно поточних конкурентів в точному (даному) періоді часу. Останній період показує сьогоднішні відхилення від тих, які планувалися заздалегідь.

Оцінку інноваційного потенціалу також проводять за допомогою методів наукових досліджень, таких як: порівняльний, статистичний, метод експертних оцінок, факторний та інші. Кожен з цих методів вимагає своїх ознак. Наприклад, якщо проводити оцінку внутрішнього середовища підприємства, краще використовувати статистичний метод (в розрахунку притаманні статистичні данні). Порівняльний метод використовують при висвітленні сильних і слабких сторін виробництва інновацій. Метод експертних оцінок використовують при оцінці якісних показників на всіх стадіях виробництва. Після вибору потрібного методу слід сформувати систему критеріїв інноваційного потенціалу. Взагалі, оцінка потенціалу повинна бути спрямованою на фактори, які впливають на розвиток, впровадження та вдосконалення інновацій на підприємстві. Тобто, при оцінці потенціалу треба ретельно аналізувати фактори внутрішнього середовища підприємства. Внутрішнє середовище складається з факторів, які створюють виробничо-господарську систему. Виділяють такі групи факторів:

1. Продуктові – це діяльність підприємства, результат якого використовують у виді продукту, товару чи проекту.

2. Функціональний – діяльність працівника фірми, перетворенням продукту чи товару в послугу.

3. Ресурсний – це комплекс всіх ресурсів підприємства (трудових, матеріальних, інноваційних, технічних, інформаційних).

4. Організаційний – структура внутрішнього середовища. До них відносять колективні відносини, спілкування співробітників, технології процесів по функціях.

5. Управлінські – система управління на підприємстві, керівництво організації.

Для оцінки інноваційного потенціалу використовують формулу:

Р есурс Функція Проект

Під заключною стадією оцінки розуміють проект, тобто створення, випуск та реалізацію нового (готового) продукту, послуги. Оцінка інноваційного потенціалу може відноситися до двох видів:

1. Часткова оцінка готовності підприємства до створення та випуску нового товару.

2. Повна (конкретна) оцінка даного стану підприємства до вже реалізованих товарів і проектів.

В залежності від застосованого виду, обирається одна з двох методик оцінки: детальна або діагностична. Детальний аналіз використовують при підготовці проекту, реалізації та впровадженні готової продукції. При виборі детальної оцінки слід дотримуватися відпрацьованої схеми:

• Дається опис повної моделі стану інноваційного потенціалу, установлюються якісні і кількісні вимоги до складу потенціалу, які будуть забезпечувати досягнення інноваційної цілі;

• Визначається та оцінюється стан потенціалу за теперішній час.

• Аналізуються нормативні та фактичні значення параметрів потенціалу.

-Визначаються сильні та слабкі сторони інноваційного потенціалу.

• Створюється перелік робіт з посилення слабких сторін підприємства.

Діагностичний аналіз використовують при нестачі ресурсів, таких як обмеження терміну роботи створення інновацій, нестачі якісних керівників або співробітників, які повинні проводити системний аналіз підприємства. Проведення діагностичного аналізу потребує особливих навиків та розширеної інформаційної бази. Параметром цього аналізу виступає інформація, яка характеризує та описує головні данні підприємства (наприклад, якість виробленої продукції, її ціну, продуктивність праці одного співробітника або всіх одразу, заробітну плату, кількість працюючих на підприємстві та інше). Схема діагностичного аналізу виглядає так:

• Оцінка зовнішніх факторів та середовища.

• Спостереження та аналіз зовнішніх параметрів.

• Встановлення взаємозв’язку між всіма параметрами (складовими) системи виробництва.

• Подальше спостереження за ними, збір та обробка статистичних даних.

• Оцінка зібраних параметрів.

• Визначення загальної оцінки інноваційного потенціалу підприємства.

Отримані показники інноваційного потенціалу розділяють на дві групи: до першої відносять показники, які зараз визначають інноваційну активність підприємства, а до другої – показники, які характеризують майбутні можливості підприємства. Також показники, які характеризують активність інновацій підприємства ділять на групи, такі як: витратні, тимчасові, показники оновлюваності, структурні. До витратних показників відносять витрати на науково-дослідницькі та конструкторські розробки, на придбання інноваційних фірм та всього необхідного для них, розвиток нових розробок. Тимчасові показники характеризують динаміку розвитку інноваційного процесу. Вони потрібні для розрахунку точного часу для створення та впровадження на ринок нового продукту. Показники оновлюваності характеризують кількість розробок, динаміку портфеля оновленості, загальну масу вироблених досягнень. Головною задачею структурних показників є висвітлення складу і кількість структурних підрозділів, чисельність підприємств, зайнятих створенням інноваційних продуктів.

Найчастіше використовуються показники, які відображають витрати підприємства на науково-дослідницькі та конструкторські розробки в загальному обсязі продажів наукових підрозділів. Рідше беруть до уваги структурні показники, які показують характер інноваційних підрозділів. В основному такі показники присутні в спеціальних аналітичних оглядах. При проведенні оцінки, потрібно щоб існувала необхідна база порівняння з минулими показниками (роками), де зазначаються показники підприємств – лідерів в даному регіоні або країні.

Таким чином, інноваційний потенціал підприємства можна визначити як готовність, можливість виконувати завдання, для досягнення поставлених інноваційних цілей та проектів, програм інноваційних перетворень для забезпечення виробництва. Оцінка інновацій має великий вплив на формування потенціалу підприємства. Виділяють різні підходи до оцінки потенціалу, створюються нові типи та інструменти для більш точного аналізу. Для проведення інноваційних процесів фірма повинна володіти ресурсами такими, як: кошти, для фінансування та просування нових розробок, мати розвинену матеріально-технічну базу для створення масового та одиничного виробництва, мати гарних та відповідальних співробітників, які могли б генерувати неординарні рішення. Взагалі, оцінка проводиться для повного аналізу стану підприємства, його виробничого, кадрового, фінансово-економічного потенціалу, та готовності до впровадження новинок. Розробка цієї комплексної оцінки направлена на створення рекомендацій щодо стимулювання інноваційної активності, не тільки фірми, а і окремо регіональної або національної економіки в цілому.