- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
Для розуміння мови необхідним є розгляд її структури та системи (будови та організації). Першим з мовознавців, хто на науковому рівні почав аналізувати мову, як систему, був Фердинант де Соссюр, який зазначав, мова – є система, яка підпорядкована лише власному порядку.
Система – сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів.
Структура – сукупність зв’язків відношень, які існують між елементами системи, або між самими системами.
Види систем:
Гетерогенні та гомогенні (складаються з однорідних, чи з неоднорідних елементів)
Статистичні та динамічні (змінні в часі)
Відкриті та закриті ( точно визначають кількість компонентів)
Мова – гетерогенна ( бо складається зі слів, морфем, звуків…), динамічна (змінюється), відкрита система.
Мова має чотирирівневу будову:
Фонологічний (одиниця – фонема)
Морфологічний (одиниця – морфема)
Лексико-семантичний (одиниця – слово)
Синтаксичний (одиниця – речення)
Всі рівні становлять собою окремі системи, отже мова – це система систем.
Основні одиниці мови: мова має ПВ (план вираження) і ПЗ (план змісту). Їх існування забезпечують чотири основні типи мовних одиниць: фонеми, морфеми, слова і речення. Отже, п’ять (іноді виокремлюють і п’ятий тип мовних одиниць – текст) типів одиниць людської мови виражаються в мовленні. І чим вищий рівень займає мовна одиниця, тим ширше, повніше вона реалізується в мовленні, залишаючи в мові тільки свою основну організаційну схему.
14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звуки мовлення і членування мовленнєвого потоку.
Фонетика є одним із найдавніших розділів мовознавства. Вона розробляється вже дві з половиною тисячі років і досягла в цей час значних успіхів.
Об’єктом дослідження фонетики є не тільки звуки, а і їх зміни, закономірності сполучення, склад, наголос та інтонація.
Розділи фонетики
Звуки мови можна вивчати в різних наукових зрізах. Тому фонетику розмежовують на окремі фонетичні розділи.
Щодо часу виділяють:
історичну (діахронічну) фонетику , що вивчає становлення й розвиток фонологічної мовної системи
описову (синхронічну) фонетику , яка досліджує стан фонологічної системи на певному етапі, як правило, на сучасному.
Стосовно мов виокремлюють:
загальну фонетику, яка аналізує загальні особливості звукового боку мови
конкретну фонетику, що фіксує звуковий бік окремої мови
зіставну фонетику, яка описує звукові особливості однієї мови порівняно з іншою чи іншими.
15. Аспекти вивчення звукової будови мови
Існує три аспекти вивчення мовних звуків:
фізичний (акустичний) передбачає вивчення звуків з погляду їх звучання (висота, сила, тембр, амплітуда, тривалість).
Висота, сила, довгота звука, тон і шум, тембр дають змогу з’ясувати фізичну специфіку кожного звука, акустично розрізняти їх. Ці параметри характерні для звуків усіх мов світу, але в різних мовах вони виявляються неоднаково.
лінгвістичний або фонологічний – розглядають звуки з погляду їх смислових функцій.
фізіологічний (артикуляційний) або біологічний - звуки як результат певних рухів мовних органів (досліджує апарат мовлення).
Щоб звуки були сприйняті слухачем, необхідно їх вимовити. Творення звуків пов’язане з фізіологічними особливостями людини: завдяки апарату мовлення вона цілеспрямовано вимовляє різні членороздільні звуки і поєднує їх в осмислені ланцюжки.