144.Молочники та смоляні ходи.

Молочники - це клітини або ряд клітин, що злилися і містять у собі рідину, яка нагадує молоко. Цю речовину білого або оранжевогo кольору називають латексом, аба молочним сокам. Молочники в одних рослин - це довгі, розгалужені клітини, що нагадують трубки, в інших - багатоклітинні утварення. До одноклітинних належать переважно нечленисті молочники, кожний з яких складається з однієї гігантської клітини, яка має вакуолю та багато ядер. Під час утворення молочників у зародку насінини серед інших клітин є одна або кілька багатоядерних, які поступово з розвитком органа розгалужуються в основній тканині і пронизують усе тіло рослни від кореня до верхівки стебла. Таких клітин в тілі рослини небагато, вони не з'єднуються між собою. Довжина 'іх може бути до кількох метрів. Нечленисті молочники властиві рослинам з родини кропивних, молочайних, барвінкових та ін. Членисті молочники утворюються з окремих клітин циліндричної форми, витягнутих у довжину та розташованих рядами.Їхні клітини мають форму мішків. Поперечні перегородки цих клітин розчиняються і вмаслідок цього утворюються трубчасті судини. У деяких рослин, наприклад, у банана або чистотілу, в перегородках утворюються один або кілька отворів. Такі самі отвори формуютьея і на бічних стінках, де стикаються два молочника. Бічні розгалуження членистих малочників можуть з'єднуватися з розгалуженнями інших або зливатися перемичками. Так утворюється складна сітка із членистих молочників, що пронизують основну паренхімну тканину рослин. Членисті молочники є у багатьох рослин з родини макоцвітих, складноцвітих, дзвоникових, молочайних, деяких ароідних, березкових та ін. Клітинні стінки молочників целюлозні, м'які, пружні, легко розтягуються, потовщуються лише у деяких молочайних. Пор у стінках молочників дуже мало. Питання про значення молочників для рослин ще й досі не розв'язане. Наявність у них продуктів асиміляцїі - білків, ліпідів, вуглеводів та інших - дає підставу вважати, що молочники подібні до провідної тканини, і в цьому, власне, найважливіша їхня фізіологічна функція. У молочнику є продукти обміну речовин - смоли, каучук та інші, тому їх відносять до видільних тканин. Значення молочників як запасаючоі тканини не з'ясоване, хоча деякі речовини з молочного соку можуть переходити в сусідні клітини. Інколи вони можуть виконувати функцію водяних резервуарів. Про це свідчить факт збільшення латексу після дощів або за зрошення. Отже, значення молочників у рослині може бути різним. Молочники недовговічні. В кінці вегетації вони відмирають і сплющуються.

Смоляні ходи. Основними продуктами секреції цих клітин є ефірні олії, смоли, рідше каучук і флавоноідні аглікони. У хвойних ефірні олії і смоли утворюються майже виключно в смоляних ходах, або вмістищах, локалі- зованих в листках, первинній корі і деревині стебел і коренів, а також в репродуктивних органах. Смоляні ходи складаються із одношарового епітелію, каналу, куди виділяеться се-рет та супутніх клітин. Апікальна (звернена до каналу) стінка епітеліальних клітин мае незначну товщину (0,2-0,4 мкм) і пухку структуру, яка полегшує дифузію секрету. Базальна стінка, що межуе з супутніми клітинами смоляного ходу, значно (до 1,5 мкм) потовщена, ущільнена і зазвичай не мае плазмодесм. Під час інтенсивної секреції клітини епітелію слабко вакуолізовані. Синтезовані речовини накопичуються в порожнинах агранулярних трубочок, в перинуклеарному просторі ядерної оболонки, в міжмембранному просторі оболонки лейкопластів і мітохондрій, але не в матриксі органел і не в гіалоплазмі. Внутрішньоклітинне транспортування секрету до паверхні протопласта або у вакуолю відбуваеться елементами агранулярного ендоплазмаrичного ретикулума. Апарат Гольджі в синтезі і секреції ліпофільних речовин участі не бере. Після проходження крізь плазмалему молекули секрету збираються в периплазматичному просторі, відтісняючи цитоплазму sсергдину клітини, а потім крізь вільний простір дуже тонких клітинних стінок потрапляють до каналу смоляноrо ходу. Смоляні ходи йдуть у різних напрямках (поздовжні, або вертикальні, поперечні, або горизонтальні) паралельно серцевинним променям. Ці ходи утворюють цілу систему, що складається з міжклітинної порожнини, яку називають смоляним каналом, та паренхіми, що його оточує. У самій паренхімі виділяють епітелій смоляного ходу, що утворюеться з видільних клітин, і мертвий шар клітин склеренхіми. Клітини епітелію мають вигляд шару тон- костінних пухирців, шо заходять усередину каналу. Діаметр ходів збільшуєься від внутрішніх шарів до зовнішніх у зв'язку з ростом річного кільця. Поперечні смоляні ходи зустрічаються лише в серцевинних променях. Вони побудовані так само, як і поздовжні, тобто склада- ються з вистилаючих клітин та шару склеренхіми. У зв'язку з тим, що смоляні ходи з'єднан між собою в радіальному напрямку через серцевиннї промені, живиця витікає навїть з нерозкритих ходів. Це має велике значення для процесу промислового одержання живиці шляхом nідсочування - утворення навскісних паралельних борозенок на нижній частині стовбура хвойних дерев (переважно сосни). При цьому смоляні ходи останніх річних кілець перерізаються і виділяють свій смолистий вміст, який борозенками повільно стікаЕ у спеціальні посудини. Живиця - надзвичайно цінний хімічний продукт рослинного походження. 3 не'і одержують до 10 речовин, які завдяки свїм унікальним властивостям, поки що не мають синтетичних аналогів (скипідар, каніфоль тощо). У зв’язку з цим, лісозаготівля попередньо не підсочених дерев сосни в нашій країні заборонена. Крім того, надлишок моляного компонента в деревині погіршує її технологічні властивості. Смоляні ходи є не тільки в деревині хвойних рослин, а й у корі та хвої. Проте для підсочування вони не мають значення, оскільки первинна кора вже на першому році життя дерева злущування, а смоляні ходи в хвої містять не багато смоли.