142.Вплив рівня освітлення на анатомічну будову листків та ярусна мінливість ознак листків.

Суттєвий вплив на бу­дову листка має світло. Структура світлових (світлолюбних) і тіньових (тіньо­витривалих) листків тієї самої рослини різна (рис. 95). Насамперед виявлено потовщення світлових листків. У світловому листку стовпчаста паренхіма двоярусна. Клітини її сильно витягнуті і щільно при­лягають одна до одної. Епідер­ма вкрита товстою кутикулою.

Тіньовитривалі листки ма­ють тонкі, ніжні, як правило, широкі листкові пластинки. Горизонтальне або подібне до нього розташування листків дає їм змогу отримувати мак­симальну кількість падаючої радіації. У тіньовому листку па­лісадної паренхіми немає. Клі­тини мезофілу ніби розділені на крупноклітинну та дрібно­клітинну паренхім. Крупноклі- тинна паренхіма розташована в 2-3 шари під верхньою епі­дермою. Її клітини широкою стороною повернуті до верх­ньої епідерми. Дрібноклітин­на паренхіма розташована під нижньою епідермою у 3-4 шари. Всі клітини з великими міжклі­тинниками у мезофілі розташовані пухко. Міжклітинники переважно зосе­реджені у дрібноклітинній паренхімі. Продихи великі, але їх небагато, вони розташовані з нижнього боку листка. Такі листки мають великі хлоропласти з нечисленними широкими стопками гран і великою кількістю тилакоїдів у них. Під впливом світла низької інтенсивності збільшується загальний вміст зелених пігментів.

Наші лісові породи (сосна, береза, модрина, горобина), а також плодові дерева (яблуня, груша, слива, вишня, абрикоса) та культурні злаки належать до групи світлолюбних рослин; клен, дуб, липа - до тіньовитривалих, а бук, ліщина, самшит - до тіньових рослин.

Світлові листки потовщені. Стовпчаста паренхіма двоярусна. Епідерма вкрита товстою кутикулою. Тіньовитривалі листки мають тонкі, ніжні, широкі листкові пластинки. Горизонтальне розташ. листків дає змогу отримати максимум падаючої радіації. Палісадної паренхіми немає. Кл. мезофілу розділені на крупноклітинну (під верх. епідермою) та дрібноклітинну (під нижн. епідермою). Великі міжклітинники. Продихи великі, але їх небагато, вони розташовані з нижнього боку листка. Такі листки мають хлоропласти з нечисленними широкими стопками гран і вел. к-тю тилакоїдів. Збільш. к-ть зелених пігментів

143.Ксероморфні ознаки листків рослин. Типи секреторних тканин.

Ксероморфність листків. Будова листків змінюється також залежно від їхнього положення на пагоні. Якщо порівняти будову нижніх і верхніх лист­ків, то можна помітити, що розмір клітин епідерми і мезофілу, діаметр про- дихів зменшується у разі переходу від нижніх ярусів до верхніх, а відносна довжина жилок на одиницю поверхні і кількість продихів збільшуються.

Відмінності у будові верхніх і нижніх листків зумовлені їхнім водопоста­чанням: верхні листки води отримують менше, а випаровують більше, тому вони відрізняються ксероморфною будовою.

Ксероморфізм - сукупність анатомо-морфологічних особливостей рослин, які пристосувалися до нестачі води. Ксероморфізм проявляється у зменшенні розміру листків і клітин, збільшенні кількості клітин, продихів і сітки жилок, що зумовлює підвищення посухостійкості, а також у пристосу­ваннях епідерми до зменшення транспірації (товста кутикула, опушення).

Цю закономірність у будові верхніх і нижніх листків у 1904 році відкрив В.Р.Заленський. II називають законом Заленського.