141.Особливості будови листків водяних рослин. Листеці та інші видозміни листків водних рослин.

На будову листка істотно впливають світло, температура, рух повітряних мас, вологість, ґрунт тощо. Значна кількість рослин живе у водному середо­вищі, зберігаючи при цьому свій листковий апарат, який, однак, набув багато нових ознак у своїй структурі.

Листки водяних рослин. Анатомічна будова водяних рослин характе­ризується цілим рядом пристосувальних ознак. Розглянемо будову листка водної рослини латаття білого.

Листки дорзовентральні, достатньо великі, м'ясисті, плаваючі на поверх­ні води. Вони мають цікаві пристосування. Палісадна паренхіма багатоклітин­на і багатошарова. її клітини досить щільно прилягають одна до одної, хоча між ними є вузькі міжклітинники, які проникають крізь товщу палісадної па­ренхіми. В цих клітинах багато хлоропластів. Губчаста паренхіма має великі клітини, містить мало хлоропластів, між клітинами розташовані великі пові­тряні порожнини. Клітини верхньої і нижньої епідерм за розмірами мало від­різняються одна від одної. Верхня епідерма вкрита товстою кутикулою, яка, ймовірно, захищає листок від змочування. Всі продихи розташовані на верх­ній епідермі. Клітини-замикачі маленькі, під кожною продиховою щілиною вздовж трьох-п'яти шарів палісадних клітин тягнуться вузькі підпродихові повітряні камери. Стінки клітин верхньої епідерми звивисті.

Клітини нижньої епідерми листка латаття мають конусоподібну форму, їхні стінки трохи потовщені, шару кутикули немає. Живі клітини епідерми розташовані віялоподібно навколо особливих округлих окорковілих мерт­вих клітин. Кожна жива клітина нижньої епідерми контактує з цими мерт­вими окорковілими клітинами. Складається враження, що до окорковілих клітин приєднані живі епідермальні клітини. Ці клітини називають „коркови­ми ґудзиками". Вони виконують дві функції: підтримують живі епідермальні клітини, не даючи їм розсипатися під масою багатошарового мезофілу та під­силюють плавучість листка.

Провідні пучки розвинені слабко, елементи флоеми та ксилеми дрібні і не чисельні, механічних волокон майже немає. Пучкова паренхімна обклад­ка добре розвинена. В мезофілі додатково розвинена система гіллястих по­одиноких склереїд - опорних клітин з сильно потовщеними кутинізованими стінками.

На прикладі листка латаття можна зазначити наступні особливості в ана­томії листка водних рослин: ніжні тонкостінні клітини мезофілу та епідерми, слабкий розвиток сітки провідних пучків, майже повна відсутність склерен­хімних волокон та коленхіми, гарна система вентиляції - міжклітинники, по­вітряні порожнини, розташування продихів з верхнього боку епідерми.

Листки дорзовентральні, великі, м’ясисті, плаваючі на поверхні. Можна зазначити наступні особливості в анатомії листка водних рослин: ніжні тонкостінні клітини мезофілу та епідерми, слабкий розвиток сітки пров. пучків, майже повна відсутність склеренхімних волокон та коленхіми, гарна с-ма вентиляції – міжклітинники, повітряні порожнини, розташування продихів з верхнього боку епідерми.