136.Анатомічна будова листка хвойних рослин.

Листки хвойних рослин бувають двох типів: голкоподібні та лускоподібні. Наприклад, сосни, ялинки, смере­ки мають голкоподібну хвою. Лускоподібні листки характерні для кипарисів, ялівців тощо.

Зовнішній шар хвоїнки складається з товстостінних клітин епідерми, яка ззовні вкрита товстою кутикулою (рис. 90). Стінки епідермальних клітин сильно кутинізовані. Під епідермою розташований шар клітин гіподерми, який складається із склеренхімних волокон Продихи розташовані по всій епідермі, як з верхньо­го, так і з нижнього боків. Вони лежать у заглибленнях епідер­ми, на рівні клітин гіподер­ми. Замикаючі клітини мають здерев'янілі клітинні стінки. Над продиховою щілиною зви­сає кутикула.

Під гіподермою розташо­вана асиміляційна тканина, яка у різних видів хвойних по­будована неоднаково. Так, у смереки, яка має плоску хвою, помітний поділ на палісадну і губчасту паренхіми, а у сосни та ялини такого поділу немає. Аси­міляційна тканина у цих рослин складається з одного типу па ренхімних клітин, клітинні стінки яких вростають, ніби складки, в порожнину клітини. Тому мезофіл хвоїнки сосни називають складчастим. Завдяки наяв­ності складок значно збільшується поглинальна поверхня хвоїнки.

Уздовж хвої в мезофілі під гіподермою розташовані смоляні ходи. Кож­ний смоляний хід вистелений шаром живих клітин епітелію, які виділяють смолу безпосередньо в смоляний хід. Клітини епітелію оточені шаром скле­ренхімних волокон, які механічно його підтримують.

У центрі хвої розташовані два судинно-волокнисті пучки, що оточені трансфузійною тканиною, яка частково складається з мертвих клітин з об­лямованими порами, що передають воду з судинного пучка в мезофіл. Час­тина клітин цієї тканини жива і передає у флоему судинного пучка утворені в асиміляційній тканині органічні речовини.

Самий центр хвоїнки зайнятий пучком склеренхімних волокон, які щіль­но прилягають до судинних пучків, ніби з'єднуючи їх. Завдяки цьому в центрі створюється добра механічна опора, яка надає хвоїнці міцності, так що вона легко переносить на собі масу снігового покриву.

Весь комплекс тканин у центрі хвої - провідні пучки, пучок склеренхім­них волокон, трансфузійна тканина - оточений одношаровою ендодермою з поясками Каспарі.

У кипарису - вічнозеленої рослини сухих субтропіків листок лускопо­дібний. Пуски його - це сильно редуковані листки. Вони розташовані супро­тивно, двома рядами на вкорочених пагонах. Малий розмір лусок компен­сується тим, що вони вкривають пагін повністю і тому функцію фотосинтезу виконує весь пагін.

Мікроскопічна будова луски кипарису має виражений ксероморфний характер (рис. 92). Стінки клітин епідерми вкриті товстим шаром кутикули. Під клітинами нижньої (зовнішньої) епідерми розташований шар гіподерми із клітин з сильно потовщеними стінками. Середня частина верхньої епідер­ми - місце зростання луски з пагоном - не вкрита кутикулою, краї верхньої епідерми крилоподібно огинають пагін і також вкриті сильно потовщеною кутикулою. Продихів дуже мало - на зрізах їх два-три, вони розташовані з верхнього боку луски і ретельно вкриті в її пазухах. В лусках незвичайне розташування клітин мезофілу. Зовнішню частину мезофілу, біля нижньої епідерми, яка освітлена, складають видовжені щільно зімкнені клітини, що подібні до клітин палісадної паренхіми. За розмірами ці клітини значно біль­ші за клітини мезофілу, що розташовані у внутрішній частині луски, де між ними знаходяться невеликі міжклітинники. В центрі луски є один провідний пучок, крохмаленосна і трансфузійна паренхіми і смоляний хід, вистелений багатошаровим епітелієм. Провідний пучок до верхівки луски не доходить, його продовжує трансфузійна паренхіма.

В них листки був. 2-х типів: лускоподібні та голкоподібні. Зовн. шар хвоїнки скл. з епідерми та товст. кутикули. Під епідермою розташ. шар гіподерми. Продихи по всій епідермі, замикаючі кл. мають здерев’янілі стінки. Під гіподермою розташ. складчастий мезофіл. Вздовж хвої розташ. смоляні ходи. У центрі хвої розташ. суд. – волокн. пучки оточені трансфузійною тк.., яка скл. з мертв. клітин. з облямованими порами які передають воду з суд. пучка в мезофіл. Самий центр хвоїнки зайнятий пучком склеренхімних волокон, які щільно прилягають до судинних пучків, ніби з’єднуючи їх