128.Веламен. Будова і функції.

Асиміляційні повітряні корені зустрічаються рідко, лише у деяких епі- фітних орхідей та арумових. Такі корені звисають у повітрі, на світлі в них розвивається хлорофілоносна паренхіма, корені зеленіють.

Епіфітні рослини використовують дощову воду або вбирають її з дуже вологої атмосфери, мінеральні речовини вони дістають з дощових змивів пилу дерев, на яких вони розвиваються. Поверхня кореневої системи епі­фітів складається з специфічної вбираючої тканини - веламену, або покриву, яка є багатошаровою епідермою, що зберігає здатність до фотосинтезу. Ве- ламен складається з 2-18 шарів клітин, його товщина перевищує половину радіуса кореня. Клітини веламену, як правило, багатогранні. Клітинні стінки тоненькі або рівномірно потовщені, здерев'янілі і мають щілиноподібні пори та внутрішні спіральні або сітчасті потовщення (рис. 108).

Веламен енергійно вбирає воду та росу - до 80% від маси кореня. У де­яких орхідних веламен може вбирати воду у кількості 1500% своєї маси. Побічною функцією є теплова ізоляція коренів: він, як поганий провідник тепла, у разі заповнення клітин по­вітрям зменшує нічне охоло­дження коренів.

Помічено, що в клітинах веламену часто зустрічаються мікроскопічні зелені водорості (Ргоґососеиз та ін.), які проника­ють крізь перфорації у зовніш­ніх клітинних стінках.

Веламен зустрічається і у підземних коренях лілейних і амарилісових. Це рослини посушливих районів Південної Африки, їхній ве- ламен під час дощового періоду вбирає вологу, яка зберігається про запас.

За веламеном розташована екзодерма, клітини якої відмирають, їхні стінки потовщуються і корковіють. У екзодермі є пропускні клітини, які по­дають воду з веламену у внутрішні частини первинної кори. За екзодермою лежить частина кори, яка складається із кількох шарів живих тонкостінних паренхімних клітин, які містять хлорофілові зерна. Внутрішній шар кори

9. ендодерма - має більш-менш типову будову. В осьовому циліндрі є пери- цикл, який складається з одного шару клітин, кілька груп ксилеми і флоеми, з паренхімною тканиною між ними, і відносно крупноклітинна серцевина з повітряними міжклітинниками.

Усі клітини основної тканини в центральному циліндрі живі. В ксилемі є дрібні драбинчасті трахеїди, а ближче до центра кореня розташовані великі драбинчасті та сітчасті судини.

129.Коренева шийка.

Між коренем і стеблом розташована зона, яку називають кореневою шийкою. Це перехідна зона. У рослин з первинною будовою у кореневій шийці ксилема поступово переміщується з колатерального положення стеблових пучків у радіальне, властиве кореням. Кількість ксилемних пучків кореня відповідає кількості судинних пучків стебла. Після переходу кореня до вторинної будови стебла, тому у кореневій шийці відбувається пряме з’єднання обох осьових органів.

130.Потовщення кореня однодольних деревних рослин.

У багатьох деревних однодольних (пальми, юка, драцена) у коровій частині кореня із паренхімних або пери циклічних клітин форм. кільце твірної тк. – кільце потовщення, з якого форм. кільце закритих суд. пучків. За кільцем суд. пучків у коровій паренхімі, на її периферії формується нове кільце потовщення. Таким чином, в результаті багаторазового процесу утв. вторинна кореня у деревних однодольних. В іншому випадку ендодерма і перицикл дерев’яніють або корковіють і заміняють втор. покрив. тк. кореня. Тобто втор. змін. не спостерігають