126.Вторинна будова кореня.

Вторинні зміни в корені однодольних зустрічаються рідко. У трав'янистих однодольних первинна будова кореня зберігається до за­кінчення життя. З часом клітини ендодерми, більшість клітин мезодерми і паренхіми центрального циліндра склерифікуються (за рахунок лігніфікації і мінералізації).

У багатьох деревних однодольних (пальми, юка, драцена) у коровій час­тині кореня із паренхімних або перициклічних клітин формується кільце твірної тканини - кільце потовщення, з якого формується кільце закритих судинних пучків. За сформованим кільцем судинних пучків у коровій па­ренхімі, на її периферії формується нове кільце потовщення. І, таким чином, в результаті багаторазового процесу утворюється вторинна будова кореня у деревних однодольних.

У тих багаторічних рослин, у яких немає кілець потовщень, ендодерма і перицикл дерев'яніють або корковіють і заміняють вторинну покривну тка­нину кореня. У цьому разі в осьовому циліндрі вторинних змін не спостері­гають.

Отже, корінь і стебло - це осьові органи, які мають радіальну або про­меневу симетрію, верхівковий тип росту і здатні до галуження. Корінь від стебла відрізняється розташуванням первинних тканин: первинна ксилема в ньому екзархна, тобто розташована далі від центра, а в стеблі вона ендарх- на. Для кореня характерне радіальне розташування провідних тканин, тоді як у стеблі вони сконцентровані у пучки. На корені не утворюються бруньки, листки і квітки. Бічні корені формуються з перициклу, мають ендогенне по­ходження і закладаються в глибоких шарах кореневої тканини. Корінь має ореневий чохлик, якого немає в стеблі, має кореневі волоски, які вбирають воду і мінеральні сполуки. Корінь завжди має ендодерму, якої в стеблі часто немає.

Корінь вторинної будови немає первинної кори.

Втор. зміни у корені поч. вище зони бічних коренів, з моменту закл. камбіального кільця. Камбій форм. з паренхімних кл., розташ. між флоемою та ксилемою. В результаті між ними виникає дуга камбію, яка огинає ззовні ксилему а з внутр. частини флоему. З камбію утв. паренхімні клітини серцевинних променів, які мають вигляд прошарку між флоемою і ксилемою. Потім. відб. вирівнювання кільця камбію, утв. ним концентричних шарів лубу і деревини і втор. серц. променів зумовлює подібність вт. буд. кореня до вт. буд. стебла. Після формування втор. тканин перв. флоема кореня зміщ. до периф., а перв. ксилема – до центра. Отже характерні етапи переходу кореня від перв. до втор. будови такі: поява камбію між флоемою та ксилемою, утв. фелогену із перициклу за наступним формуваннями втор. кори, злущування перв. кори, заміна радіального розташування провідних елем. на колатеральне. Корінь вторинної будови не має первинної кори

127.Гаусторії. Будова і функції.

У паразитів та напівпаразитів значно змінена струк­тура осьових органів. На коренях або стеблах деяких паразитів (повитиці, за- разихи) розвиваються структури, які виконують функцію кореня-присоски (гаусторії). Гаусторій - це подушечка, всередині якої утворюється виріст - го­ловна частина подушечки. На кінці гаусторії перетворюються на присоски - довгі волосоподібні ряди клітин, які розростаються аж до деревини стебла або до судин пучка, утворюючи розгалуження. Присоски, що проникають у первинну і вторинну флоеми, набувають лопатоподібної конфігурації і мають живий вміст у своїх клітинах. Морфологічно стеблові присоски (у повитиці) або кореневі гаусторії (у заразихи) можна вважати за дуже видозмінені, ре­дуковані додаткові корені. Аналогічні структури відомі і у напівпаразитів, на­приклад у омели, що паразитує на деревах, у деяких представників родини ранникових. Так, у омели під час проростання насінини утворюється присо­сок, який нагадує корінець зародка, але відрізняється від нього відсутністю чохлика та кореневих волосків. Вростаючи центральною частиною в кору дерева аж до деревини, присосок утворює рясне розгалуження між лубом і деревиною, що забезпечує поглинання води і мінеральних речовин для по­треб зеленого напівпаразита.