120.Первинна будова кореня. Кореневий волосок та його зональність.

Корінь первинної будови ззовні вкритий первинною покривною тка­ниною ризодермою, або епіблемою. Як і епідерма надземних органів вона виконує декілька функцій, найважливішою з яких є функція поглинання з ґрунту води і розчинів мінеральних солей та передача їх клітинам корової паренхіми. Ця тканина складається з двох типів клітин - тих, що перетворю­ються на кореневі волоски, і тих, що залишаються незмінними.

Кореневі волоски - це справжні вирости клітин ризодерми, вони не від­межовані від неї перетинками. Завдяки кореневим волоскам поглинальна поверхня кореня збільшується в 6-12 разів, а загальна їхня кількість у рослин може досягати кількох мільярдів. Довжина кореневих волосків, які закінчи­ли ріст, у різних рослин коливається від 0,05 до 10,0 мм. Самі довгі кореневі волоски у цукрового буряка.

Кореневі волоски формують не всі клітини ризодерми. Клітини, які здат­ні утворювати кореневий волосок, називають трихобластами. Вони корот­ші і мають густу цитоплазму.

Кореневі волоски мають тонкі целюлозні стінки, а їхня верхівка скла­дається майже з чистого пектину і геміцелюлоз. Біологічне значення такого складу полягає в тому, що пектин не перешкоджає росту волоска. На початку онтогенезу клітини кореневого волоска спостерігається поляризація його цитоплазми, при цьому виділяють чотири зони, залежно від метаболічної активності: 1 - зону скупчення пухирців Гольджі; 2 - зону скупчення органел; З - зону вакуолізації та 4 - зону центральної вакуолі (рис. 101).

Кореневі волоски - недовговічні утворення. Тривалість їхньої життєді­яльності не перевищує 10-20 днів. У міру росту кореня на кінчику утворю­ються нові волоски, а на верхній межі старі кореневі волоски відмирають - у міру віддалення від апекса вони вкорочуються, втрачають функціональну активність, відмирають і злущуються.

Кореневі волоски здатні виділяти осо­бливі кислоти, за допомогою яких вони розчиняють ґрунтові частинки і міцно приклеюються до них, тим самим сприяю­чи закріпленню кореня у ґрунті.

Центральна частина кореня складаєть­ся з первинної кори і осьового циліндра.

Первинна кора кореня складається з типової паренхіми. В ній помітно три шари: зовнішній - екзодерму, середній - мезо­дерму і внутрішній - ендодерму (рис. 102).

Клітини екзодерми розташовані без­посередньо під ризодермою. У різних рослин екзодерма буває одношаровою, двошаровою і багатошаровою. Клітини екзодерми живі, щільно зімкнені, багато­кутні, їхні стінки сильно потовщені, вони більші за розмірами і витягнуті по радіусу, чим відрізняються від розташованих глиб­ше клітин.

Екзодерма замінює ризодерму у тій частині кореня, яка втрачає функцію по­глинання і де утворюються бічні корені. Морфологічно ця частина кореня займає проміжне положення між первинною і вторинною будовами кореня. Як правило, після відмиранням клітин ризодерми клі­тини екзодерми корковіють. У кільці окор- ковілих клітин екзодерми звичайно зали­шаються поодинокі клітини з целюлозни­ми стінками. Ймовірно, вони забезпечують зв'язок із зовнішнім середовищем.

Слід зазначити, що екзодерма особли­во характерна для однодольних рослин,

Корінь перв. буд. ззовні вкритий перв. покрив. тк. ризодермою, або епіблемою. Одна з її ф-й – поглинання води і р-нів мінер. солей та передача їх кл. корової паренхіми. Скл. з двох типів кл.: які перетв. на кореневі волоски і які не перетв. на волоски. Далі знах. екзодерма, потім мезодерма і на кінець ендодерма, що в сукупності скл. перв. кору кореня. Кл. екзодерми живі, з потовщ. ст. та витягнуті по радіусу. Мезодерма, або паренхіма перв. кори – сукупність паренхімних кл., розташ. між екзо і ендодермою. Скл. з однакових вакуолізованих округлих клітин. За ендодермою розташ. перицикл і центральний циліндр з пров. елем