116.Серцевина, її типи та значення для рослини.

Серцевина - центральна частина стебла яка складається із пухкої паренхімної запасаючої тканини. Утворюється із стрижневої меристеми апекса. Відрізняється пухкою структурою, часто містить ідіобласти з кристалами, склереїди, іноді молочники, у хвойних - смоляні ходи, у складноцвітих - ефіроолійні ходи. Внутрішня частина серцевини іноді розривається, утворюючи одну (у губоцвітих, зонтичних, деяких злаків) або декілька (у винограду) повітряних порожнин. У деяких багаторічних рослин (яблунь, груш та інших) серцевина довгий час залишається живою і виконує функції запасаючої тканини.

117.„Зимові” рухи рослин.

Гігроскопічні зимові рухи гілок зумовлені тим, що товстіші клітинні стінки містять більше води, яку втрачають у морозні дні, а тому вони більше вкорочуються, а з ними вкорочується і відповідна ділянка деревини

118.Будова та функції різних зон кореневого чохлика.

Кореневий чохлик - спеціалізоване утворення кореня, основна функція якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша важлива функція, що характерна для корене­вого чохлика, пов'язана з присутністю в його клітинах значної кількості ве­ ликих крохмальних зерен. Вважають, що завдяки особливому розташу­ванню і здатності до пересування під впливом гравітації, крохмальні зер­на в клітинах чохлика беруть участь в геотропічній реакції кореня, вико­нуючи функцію статолітів.

Виконання цих різних функцій пов'язане з різними комплексами клітин, із яких складається корене­вий чохлик. Зміни функцій і відповід­ні структурні перебудови клітин від­буваються під час їхнього розвитку із меристематичних ініціалей. Різні зони кореневого чохлика розгляда­ють як особливі тканини, для яких характерні певні ознаки будови і функцій, хоча, насправді вони є лише послідовними стадіями розвитку тих самих клітинних комплексів.

У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою роз­різняють медіанну зону - колонку, або колумелу і периферійну зону. Клітини колумели розташовані рядами і мають правильну форму. В периферійній зоні форма клітин змінюється залежно від їхньої локалізації, наприклад на бічних ділянках, що межують з протодермою кореня, клітини кореневого чохлика витягнуті в напрямку поздовжньої осі кореня.

За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Вважають, що ця зона чохлика є відповідальною за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовнішні клітини колумели, разом з клітинами периферійної зони, створюють захисний футляр, який оточує не лише цен­тральну частину колумели, а й кореневу меристему.

Виконання захисної функції пов'язане, насамперед, з продукуванням периферійними клітинами чохлика слизу, що визначає основний напрямок їхнього метаболізму.

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.