105.Первинна будова стебла дводольних рослин.

Первинна будова стебла. Насамперед на поверхні стебла утворюється епідерма, яка формується із дерматогену або туніки. Клітини її видовжені. У багатьох рослин на поверх­ні стебла зустрічаються волоски, які швидко осипаються.

Під епідермою диференціюється первинна кора, що складається із тонко­стінних паренхімних хлорофілоносних клітин, завдяки чому молоді ділянки стебел мають зелене забарвлення. Периферійні шари клітин первинної кори часто представлені коленхімою, яка розташовується окремими зонами.

У внутрішніх шарах корової па­ренхіми хлоропласти не зустрічають­ся. Цю паренхіму називають осно­вною. У багаторічних рослин в ній від­кладаються запасні речовини.

У болотяних та водяних рослин основну паренхіму називають аерен­хімою. Вона складається з мертвих тонкостінних клітин з великими по­вітряними порожнинами між ними. Така будова забезпечує ефективний газообмін.

Внутрішньою межею первинної кори є ендодерма. В стеблі з первин­ною будовою вона утворює крохма- леносну піхву - шар клітин, в яких міс­тяться специфічні крохмальні зерна (статоліти), що беруть участь у гео­тропічних рухах (рис. 74). У стеблах типова ендодерма з поясками Каспа рі зустрічається рідко. Як. правило це коренеподібні стебла (кореневища), які ростуть горизонтально на ґрунті або у верхніх шарах ґрунту (аїр).

За ендодермою до середини органа розташований осьовий, або цен­тральний циліндр (стела). Він диференційований на перицикл (первинну ла­теральну меристему), зону провідних тканин та серцевину.

У стеблі з перициклу інколи утворюються волокна склеренхіми, які на­зивають перициклічними.

Перицикл, як твірна тканина, може формувати комплекси клітин, з яких розвиваються адвентивні бруньки - бруньки, які розвиваються у незвичних місцях. Це має велике значення під час регенерації пошкоджених гілок, а та­кож забезпечує вегетативне розмноження у природі.

У перециклі деяких рослин (кульбаба та ін.) утворюються членисті мо­лочники, що містять смоли та латекс, а у зонтичних і звіробійних - секреторні канали, виповнені смолами та ефірними оліями.

Судинно-волокнисті пучки формуються із прокамбіальних тяжів, які є продовженням верхівкової меристеми. Спочатку із прокамбію формуються протофлоема і протоксилема. У протофлоемі містяться звичайні, але дрібні ситоподібні трубки. Протоксилема складається із спіральних та кільчастих трахеїд і трахей.

Терміни протофлоема і протоксилема застосовують до тих флоемних і ксилемних клітин, які ще здатні подовжуватися одночасно з видовженням органа. Частини флоеми і ксилеми, які виникають приблизно в момент завер­шення росту органа в довжину, називають метафлоемою і метаксилемою.

Протофлоема і метафлоема становлять первинну флоему, а протоксиле­ма та метаксилема - первинну ксилему.

Центральну частину стебла займає серцевина. Вона складається з вели­ких паренхімних клітин з міжклітинниками, які мають тонкі целюлозні стін­ки. У багатьох рослин у кінці першого періоду вегетації клітини серцевини відмирають, і клітинна порожнина заповнюється повітрям. У деяких багато­річників серцевина довгий час залишається живою і виконує функцію запа­саючої тканини.

Якщо клітини серцевини відмирають одночасно, то її називають одно­рідною (бузина). У дуба, берези серцевина складається не тільки з живих, а й з мертвих клітин, тому її називають різнорідною

Первинна будова стебла дводольних рослин. Скл. з • епідерма • кора • первинна флоема та ксилема • пучковий камбій • серцевина