92.Луб’яні волокна та їхнє промислове значення.

Як первинні, так і вторинні луб'яні волокна мають велике практичне зна­чення особливо для текстильної промисловості. Найціннішими вважаються волокна льону, що мають значну довжину (до 60мм) і нездерев'янілі міцні, дуже еластичні стінки. Рекордсменом за довжиною луб'яних волокон є рамі (китайська кропива), що росте в Китаї і Південній Японії. Довжина волокна до 500 мм.

Текстильна якість луб'яних волокон у різних рослин неоднакова. Роз­різняють твердоволокнисті і м'яковолокнисті рослини. У м'яковолокнистих (наприклад льону) волокна м'які, еластичні, з них виготовляють високоякісні тканини. У твердоволокнистих (новозеландський льон, агави, деякі пальми) луб'яні волокна тверді, грубі, малоеластичні. З таких волокон роблять грубі волокнисті тканини, мотузки та щітки.

93.Асиміляційні тканини.

Мезофіл - це асиміляційна паренхіма, що розташована між верхньою і нижньою епідермою листка. Як правило, це багатошарова, досить пухка тканина, що складається із подібних за структурою і функціональною спеці­алізацією клітин. їхня структурна специфіка полягає в надзвичайному роз­витку пластидного апарату - в жодному іншому типі клітин хлоропласти не зустрічаються в такій кількості і не досягають такого високого рівня органі­зації. Асиміляційні тканини зелених рослин розташовані переважно під по­кривними тканинами, що забезпечує їхнє добре освітлення та інтенсивний газообмін крізь продихи.

Характерною ознакою цієї тканини є значний розвиток вакуолей і сис­теми міжклітинників. На долю міжклітинників припадає майже половина об'єму асиміляційної паренхіми, а всередині клітин лише 30% об'єму припа­дає на долю цитоплазми, весь інший простір займає вакуоля. В цілому по тка­нині парціальний об'єм цитоплазми не перевищує 10%, із них 8% припадає на долю хлоропластів і 2% - на інші компоненти цитоплазми. Функціональна специфіка цих клітин відома - вони характеризуються високою фотосинте­тичною активністю. Виступаючи основним джерелом вуглеводів, клітини цієї тканини відіграють важливу роль в метаболізмі рослин.

У багатьох покритонасінних рослин, зокрема у більшості дводольних, мезофіл диференційований на палісадну і губчасту паренхіми (рис. 63). Палі­садна тканина складається з клітин стовпчастої форми, які орієнтовані в пер­пендикулярному, відносно до поверхні листка, напрямку. Клітини губчастої тканини різноманітніші за формою і певної орієнтації клітин в цій тканині не­має. Об'єм міжклітинного простору в губчастій тканині зйачний. Співвідно­шення кількості шарів клітин обох тканин різне.

Кітини стовпчастої і губчастої паренхіми відрізняються, насамперед, формою. Ці відмінності спостерігаються під час росту листка і спричинені різним напрямком розтягування клітин в різних шарах пластинчастої мерис- теми. Для палісадних клітин переважає ріст в перпендикулярному, віднос­но до поверхні листка, напрямку. Довжина палісадної клітини під час рос­ту збільшується як найменше втричі, а діаметр лише подвоюється. Кінцева пропорція між шириною і довжиною зрілої палісадної клітини у окремих рослин різна. В листках з багатошаровою палісадною тканиною більш ви­тягнуті клітини зовнішнього шару. Для сусідніх з палісадною тканин шарів клітин епідерми і губчастої тканини найхарактерніший ріст в протилежному повздовжньому напрямку.

Спряженість клітинного росту в мезофілі не порушується доти, доки продовжується поділ палісадних клітин. Після припинення поділів спряже­ність росту втрачається, внаслідок чого в палісадному шарі утворюються видовжені міжклітинники. Хоча губчаста тканина має розгалуженішу систе­му міжклітинників, клітинна поверхня палісадної тканини, що повернута до міжклітинника, як правило, не менша, а в деяких випадках навіть більша, ніж в губчастій тканині.

Відмінності в структурі клітин палісадної і губчастої паренхім у одних рослин чітко виражені, у інших - майже відсутні. Якщо вони є, то, насамперед, це особливості топографії і структури хлоропластів. За об'ємом цитоплазми, набором і співвідношенням клітинних органел обидві тканини подібні між собою.

Мезофіл –це асиміляційна паренхіма, що розташована між верхн. і нижн. епідермою листка. Як правило, багатошарова, досить пухка, скл. з подібних клітин. Дуже багато хлоропластів. Значний розвиток вакуолей і с-ми міжклітинників. Мезофіл часто диференційований (покритонасінні) на палісадну і губчасту паренхіми. Палісадна скл. з стовпчастих клітин, які перпендикулярні (до поверхні листка). Губчаста скл. з кл. різноманітної форми і без певної їх орієнтації. Багато міжклітинників (великі). Відмінності в структурі кл. палісадної та губчастої паренхіми (інколи відмінностей немає) в особливості топографії і структурі хлоропластів. В кл. губчастої паренхіми хл-ти (хлоропласти) рівномірно розподілені вздовж кліт. поверхні. Багато крохмалю в губчастій паренхімі. В кл. палісадної паренхіми хл-ти при надмірному освітленні рух. до бічних стінок і розміщ. вузьким боком до найбільш освітл. частини