62.Особливості будови клітин-замикачів. Механізми рухів цих клітин.

Див. пит 58. Клітини замикачі багаті на цитоплазму і містять велику к-ть органел, ядра містять конденсований хроматин (більше продих – більше хроматину), наявні зелені пластиди які зумовлюють накопичення пластичних речовин, від яких залежать осмотичні процеси і рухова активність продих. апарату. У стромі хлоропластів кл.-зам. є пластоглобули і вел. крохмальні зерна. Характерною особливістю кл.-зам. є наявність чисельних мітохондрій з розвиненими кристами. У більш. рослин кл.-зам. бобоподібні. Зовн. ст. кл.-зам. мають вирости –гребені. Стінки кл.-зам. що звернені до продих. щілини, мають потовщення, протилежні стінки – тонкі

63.Загальна характеристика перидерми та ритидому.

Перидерма. На багаторічних органах усіх рослин одношарова епідер- ма замінюється перидермою. Перидерма - покривна тканина вторинного походження, яка утворюється під час вторинного росту стебел і коренів у голонасінних та деревних рослин.

Перидерма - це комплексна багатошарова тканина, яка складається із фелеми - корка, фелогену - коркового камбію, за рахунок якого перидерма збільшується в товщину, і фелодерми - основної тканини, що виконує функ­цію живлення фелогену.

Корковий камбій, або фелоген складається із живих клітин. Це вторин­на латеральна меристема. Утворення коркового камбію починається з того, що клітини, які вже закінчили ріст, дедиференціюються і знову починають ділитися. Внаслідок поділу утворюються тангентальні (паралельні поверхні стебла) перегородки (рис. 41). Так утворюється прошарок сплющених клітин, які діляться тангентально - корковий камбій. Назовні фелоген відкладає ко­рок, а до середини - фелодерму, що складається з живих клітин, які містять хлоропласти. Тому фелодерма функціонує як асиміляційна, запасаюча або захисна тканина. У багатьох випадках фелодерма може заміняти шар фело­гену у разі його пошкодження. Клітини фелодерми розташовані радіально і мають майже однакову будову із сусідніми клітинами кори.

Кількість шарів клітин фелеми і фелодерми, що відкладаються фелоге­ном протягом року, сильно коливається у різних видів, а деякі рослини вза галі не утворюють фелодерми. Місце закладання фелогену, також, може бути різним. У верби наприклад він закладається в епідермі, у тополі, вишні, сли­ни та кизилу - в субепідермальному шарі, у бобових, сосни та смородини - и більш глибинних шарах корової паренхіми, а у малини та шипшини - в перициклічному кільці.

Таким чином виникає комплекс тканин: фелоген - вторинна твірна тка­нина, фелема - вторинна покривна тканина і фелодерма - основна тканина. Основною частиною перидерми є корок.

Корок складається з таблитчастих клітин, які лежать радіальними рядами. Стінки клітин корка просочені суберином і не пропускають ні води, ні газів, заввдяки чому він виконує основні захисні функції. Ці клітини щільно зімкнені між собою, міжклітинників тут немає. Клітини корка мертві, порожні, виповне­ні повітрям, у деяких рослин заповнені дубильними речовинами та продуктами їхнього розпаду. У клітинах корка берези міститься смолеподібна біла речовина - бетулін. Коркова тканина має низьку теплопровідність, завдяки чому рослини менше вимерзають. Наймасивніший корок міститься у стовбу­рі коркового дуба, його використовують у промисловості. Цс вічнозелене де­рево, яке дуже повільно росте і досягає повної продуктивності у 60-80 років, ібір врожаю проводять влітку кожні 9-11 років. У цей час шар, який з'єднує кору із стовбуром, перебуває у рідкому стані. Кору сушать шість місяців.

У однодольних перидерма утворюється рідко. Її утворення пов'язане з клітинами первинної кори, які просочуються суберином. У цих рослин ти­повий камбій і фелоген не утворюються навіть у багаторічних представників іропічних трав'янистих та деревних форм. Схожа на перидерму комплексна тканина формується у алое, фінікової пальми тощо.

У деяких деревних однодольних перидерма утворюється із периферій­них паренхімних клітин первинної кори внаслідок їх чисельного поділу та окорковіння. Не зважаючи на різне походження перидерм у дводольних та однодольних рослин, ці тканини фізіологічно подібні.

Перидерма формується за певних умов на всіх органах рослин: на стеблі, коренях і їхніх видозмінах, на плодах, наприклад у яблук та груш, захищаючи їх від висихання та інших несприятливих умов.

Ступінь сформованості перидерми та її характер необхідно враховувати при виборі способу та режиму зберігання овочів. У перидермі коренеплодів моркви шар корка дуже тонкий, фелоген продукує переважно фелодерму, вона потужніша ніж фелема. Тому, щоб запобігти висиханню коренеплоди зберігають у піску. Зберігання картоплі залежить від сформованості пери­дерми. З молодих бульб шар корка легко знімається, тому що рвуться живі тонкостінні клітини фелогену. Після того як фелоген диференціюється у по­стійні тканини, картоплю можна закладати на зберігання.

Кірка (ритидом). У більшості рослин перший фелоген відмирає і замість нього у глибших шарах кори утворюються нові прошарки, які згодом теж відмирають. Внаслідок такого послідовного закладання прошарків фелоге­ну на поверхні органів утворюються відносно товсті тріщинуваті сегменти відмерлих тканин, які побудо­вані складніше ніж перидерма. Комплекс цих відмерлих тка­нин, розмежованих прошар­ками корка, що послідовно виникають, утворює третинну покривну тканину - кірку, або ритидом

Кірка утворюється у біль­шості дерев помірного кліма­ту: у клена, груші, граба, дуба, сосни та ін. У дерев, що довго зберігають перидерму, стов­бур гладенький. Лише в нижній частині цих рослин утворюють­ся вертикальні тріщини на корі (береза, тополя).

Деяким деревам властива лускувата кірка, яка відпадає неправильними ділянками (по­луничне дерево, сосна, платан).

Кільцювата кірка утво­рюється тоді, коли нова пери­дерма закладається у вигляді циліндричних ділянок у корі, як це спостерігається у винограду, евкаліптів, кипарисів та ін. (рис. 44).

У зв'язку з тим, що кірка - це багатошарове утворення відмерлих клітин різних типів, клітинні стінки яких просочені хімічно інертними сполуками (суберином, лігніном, солями), які містять баластні включення тощо, вона значно краще, ніж перидерма, захищає рослину від зайвих втрат води, пе­регрівання, вимерзання, різких температурних змін, проникнення паразитів, обгризання кори тваринами, опіків сонячним промінням та обгорання під час лісових пожеж.

Перидерма – покривна тканина втор. походження, утвор. під час втор. росту стебел і коренів у голонасінних та деревних рослин. Це комплексна багатошарова тканина, яка складається з фелеми – корка, фелогену – коркового камбію, за рахунок якого перидерма збільш. у товщину, і фелодерми – основної тканини, що вик. ф-ю живлення фелогену