Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Anatomiya_roslin_Vidpovidi_na_ekzamen.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
262 Кб
Скачать

46.Бічні меристеми.

До бічних меристем вторинного походження належать камбій і фелоген. Типовий камбій утворюється у верхній частині пагона з первинноїмеристе- ми - прокамбію або з окремих смужок пучкового камбію, розташованих по колу. В цьому випадку вони з'єднуються в кільце смужками міжпучкового камбію, який утворюється з основної паренхімної тканини первинних сер­цевинних променів.

47.Перицикл. Етапи його еволюції.

Перицикл - тканина з досить широкими морфогенетичними функціями. За походженням перицикл пов'язаний з промеристемою прокамбію і в осьо­вих органах є його зовнішнім шаром. В листках він також часто розташова­ний на периферії прокамбіальних тканин. Найкраще перицикл виражений в корені, де він виконує декілька функцій: формує зачатки бічних коренів, з нього утворюється камбій на ділянках центрального циліндра, у деяких ви­дів рослин є місцем закладання фелогену. В перициклі стебла часто закла­даються зачатки додаткових коренів, із його клітин у деяких видів рослин розвиваються механічні елементи - волокна перициклу.

В перициклі стебла, так само як в корені, закладається фелоген, форму­ються клітини епітелію смоляних каналів. В листках видозмінами перициклу є деякі форми обкладок провідних пучків. Перицикл як роздільний шар між функціонально різними тканинами є своєрідним фізіологічним бар'єром. Так, в корені крізь перицикл відбувається радіальне транспортування речовин із кори до ксилеми та із флоеми до кори.

У більшості покритонасінних рослин, перицикл одношаровий, але у де­яких примітивних груп у корені він має вигляд багатошарової обкладки цен­трального циліндра. Вважають, що еволюція відбувалася від багатошарово­го перициклу до одношарового. Спрощення будови перициклу розглядають як пристосування для полегшення транспортування речовин по тканинах кореня. Найвищий ступінь редукції у вигляді переривчастого перициклу притаманний злаковим, при цьому клітини перициклу диференціюються як трахеальні елементи, що безпосередньо межують з внутрішнім шаром пер­винної кори - ендодермою.

48.Камбій та його типи.

Камбій має вигляд циліндричного шару з плоских видовжених клітин, що містяться між корою і деревиною і формують нові тканини за рахунок танген­тального поділу. Камбій активно функціонує в пагонах і коренях. Він зумовлює періодичний вторинний ріст у товщину стебел покритонасінних, голонасін­них і навіть деяких папоротей. Продукти поділу його клітин перетворюються на відповідні елементи постійних вторинних тканин - лубу та деревини.

У деяких дводольних рослин, наприклад у стеблі та корені буряків, є до­даткові шари камбію у вигляді кілець або дуг. Це явище дістало назву полі- камбіальність.

Своєрідну латеральну меристему становить фелоген (корковий камбій), з якого утворюється вторинна комплексна покривна тканина - перидерма. З цієї меристеми назовні утворюється коркова тканина - фіелема, а всереди­ну - фелодерма.

49.Інтеркалярні меристеми. Що їх відрізняє від всіх інших типів меристем?

Інтеркалярні меристеми - активно ростучі меристематичні ділянки, що відділяються від верхівкової зони і розмежовані прошарками постійних тка­нин. Діяльність їх зумовлює членистий ріст осі органа в довжину і формуван­ня основних первинних структур стебла.

Згодом після остаточного видовження міжвузля клітини цих меристем і ірипиняють ділитися і зрештою перетворюються на постійні тканини. Від ін­ших меристем інтеркалярні відрізняються тим, що їх пронизують диференці­йовані елементи (наприклад, провідні пучки) і в них немає ініціальних клітин. Васильєв (1988) пропонує називати інтеркалярні меристеми залишковими, так як вони походять від верхівкових меристем, але їх перетворення на по­стійні тканини затримується у порівнянні із сусідніми ділянками стебла.

Активно ростучі меристематичні ділянки, що відділяються від верхівкової зони і розмежовані прошарками постійних тканин. Формує первинні структури стебла. Ці меристеми пронизані диференційованими елементами (провідними пучками) і в них немає ініціалей. Васильєв (1988) пропонує називати інтеркалярні меристеми залишковими, походять від апікальних, перетворення на постійні тканини затримується

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]