44.Верхівкові меристеми.

На відміну від закритого типу, який характерний для однодольних, за­критий тип дводольних характеризується загальними ініціальними кліти­нами для кореневого чохлика і ризодерми, тобто ініціалі первинної кори і центрального циліндра відокремлені.

У голонасінних, взагалі, ті самі ініціальні клітини кореня можуть давати початок різним тканинам. Це відкритий тип будови меристеми кореня. Ін­коли в онтогенезі рослини відбувається зміна типу будови кореневих мерис- тем: закритий тип переходить у відкритий.

На відміну від голонасінних та квіткових рослин у мохів, хвощів та папо­ротеподібних апікальна меристема закінчується лише однією верхівковою клітиною. У деяких бурих водоростей (5рЬасеїагіа) вона має циліндричну форму із закругленою верхівкою. Час від часу вона ділиться поперечною перегородкою на кілька клітин. Верхівкова клітина знову внаслідок поділу відокремлює новий сегмент і т.ін.

У стеблі печінкових мохів є двогранна верхівкова клітина, з якої похо­дять сегменти внаслідок утворення перегородок, паралельних одній і другій бічним сторонам.

У тригранних верхівкових клітинах листостеблових мохів перегородки закладаються паралельно ребрам верхівкової клітини або ж кожна перего­родка утворюється під певним кутом.

У папоротей та хвощів у точці росту здебільшого є лише одна верхівкова клітина тригранної форми, яка займає центральне місце і залишається ме- ристематичною, утворюючи нові клітини.

У покритонасінних на верхівці конуса наростання стебла і в апексі коре­ня є апікальні ініціалі, які відрізняються густою цитоплазмою і щільним роз­ташуванням клітин. Ці меристеми сприяють нарощуванню пагона та кореня в довжину.

Таким чином, верхівкові меристеми є тими зонами, в яких відбувається процес наростання пагона більшості рослин у довжину та формування його осьової структури - стебла, а також листків та бруньок. У середині кожної за­кладеної бруньки формується своя верхівкова меристема - майбутній рос­товий центр.

Деякі групи рослин (злаки, хвощі, губоцвіті та ін.) характеризуються спе­цифічним розташуванням меристем, що здійснюють процес подовження стеблової частини пагона. Стебла таких рослин мають кілька меристематич- них зон, які розташовані в основі міжвузлів і своєю діяльністю нарощують у певній послідовності ці метамери. Такі меристеми називаються інтеркалярними, або вставними.

45.Латеральні меристеми.

Осьовим органам властиві бічні, або латеральні меристеми, вони роз­ташовані паралельно до осі органа. Одні з них є похідними верхівкових ме­ристем - прокамбій і перицикл. Прокамбій утворює первинні провідні тка­нини. З клітин перициклу утворюються бічні корені, а в пагонах - механічні волокна.

Осьовим органам властиві бічні меристеми, розташовані паралельно до осі органа. Одні з них є похідними верхівкових меристем – прокамбій і перицикл. Перший утвор. перв. провідні тканини. З другого утвор. бічні корені, а в пагонах – механічні волокна. Перицикл – тканина з широкими морфогенетичними ф-ми. Зовнішній шар осьових органів. Найкраще вираж. в корені де форм. зачатки бічних коренів, з нього утвор. камбій центр. циліндра, інколи є місцем закладання фелогену. Як роздільний шар (перицикл) між функц. Різними тканинами є фізіологічним бар’єром. У більш. покритонасінних він перицикл одношаровий, у деяких примітивних груп у корені має вигляд багатошар. обкладки. До бічн. меристем втор. походження належать камбій і фелоген. Перший має вигляд циліндричного шару з плоских видовжених клітин, що містяться між корою і деревиною і форм. нові ткан. за рахунок тангентального поділу. Камбій зумовлює вторинний ріст у товщину стебел покритонас., голонас., деяких папоротей. Продукти поділу перетвор. на луб і деревину. З фелогена утвор. перидерма, назовні фелема, а всередину фелодерма