Демографічні катастрофи хх століття

На долю Росії в ХХ столітті випали важкі випробування: дві світові війни і три революції, сталінські табори (ГУЛАГи) і колективізація, злидні та голод.

Одним з наслідків соціальних потрясінь є різке зниження чисельності населення країни, або ж демографічна катастрофа.

У Росії в ХХ столітті таких катастроф було три.

Перша – під час Першої світової війни, трьох революцій і громадянської війни (1917 – 1922 рр.); друга – під час колективізації і зразу після неї (1930 – 1936 рр.); третя – Велика вітчизняна війна і перші повоєнні роки (1941 – 1948 рр.).

Скільки ж людей втратила Росія в період цих демографічних катастроф?

Оцінити, скільки ж Росія втратила людей можна лише приблизно. За підрахунками вчених, за катастрофу 1915 – 1922 рр. – 12 млн. чол. (13 % населення), в 1930 – 36 рр. – 5 млн. (5 %) і 1941 – 48 рр. – 21 млн. (19 %). Однак це лише прямі втрати (вбиті солдати, мирне населення, жертви голоду та епідемій). Але ж є ще й так звані побічні втрати: в епоху суспільних катаклізмів збільшується природна смертність, а народжуваність зменшується. З врахуванням опосередкованих втрат дані значно зміняться: вони відповідно становитимуть 18,6 млн., 6,5 млн. і 24,5 млн. чол.

Подібні розрахунки завжди є приблизними, тому що багатьох даних просто немає, або ж вони вкрай недостовірні. Наприклад, невідомо, скільки саме росіян загинуло в Першій світовій війні (від 0,5 до 4 млн. чол.). Іноді політики, намагаючись знищити власні помилки, що привели до соціальних трагедій, „ховають” справжні розміри людських втрат (так про голод 1930-х рр., який забрав мільйони жителів, у радянські часи навіть не згадувалось, а про підрахунки втрат мова не йшла взагалі). Дані про втрати початку та періоду Великої вітчизняної війни впродовж 50 років збільшилися майже в 4 рази! Тому, щоб визначити, скільки ж людей втратила Росія під час демографічних катастроф, вчені використовують досить складні методи.

Ось один з прикладів. Згідно даних Центрального статистичного комітету Російської імперії, загальна чисельність населення країни (в її тодішніх кордонах) на 1 січня 1914 р. становила 185,2 млн. чол. Знаючи цю цифру, а також скільки народжувалось і вмирало людей в передвоєнні роки, демографи підрахували, що не будь Першої світової війни, на території Росії в 1918 р. повинно було б проживати 195,2 млн. чол. За статистичними даними 1918 р. виходило всього 110 млн., або на 43,5 млн. чол. менше. Куди щезли 85 млн. чол.? Декілька регіонів на той час здобули незалежність і вийшли зі складу Росії (Польща та Фінляндія), частина була окупована військами Німеччини, Австро-Угорщини та Туреччини. Демографи вирахували людей, що жили на цих територіях, і визначили, що Російська імперія тільки в Першій світовій війни втратила щонайменше 10 млн. чол.

Ще важче назвати точну цифру загиблих у період репресій і голоду, так як ці дані були суворо засекречені. Колективізацію, що почалася наприкінці 1920-х років, можна порівняти з війною, що оголосили більшовики селянам. Їх називали куркулями і ворогами радянської влади; частину розстріляли, частину вислали до Сибіру, на Північ та до Середньої Азії. Сотні тисяч висланих загинули від голоду і хвороб. Так були винищені найбільш працьовиті та працелюбні селяни. Сільське господарство занепадає плюс до цього страшний голод 1933-1934 рр. У половині регіонів Росії в цей час різко скоротилася чисельність населення. Визначити жертви голоду і жертви репресій окремо вкрай важко. Разом вони становлять приблизно 6,5 млн. чол., включаючи прямі (5 млн. чол.) і опосередковані втрати.

Скільки втратив СРСР в Другій світовій війні? Керівники країни називають різні цифри:

Й. В. Сталін – 7 млн.;

М. С. Хрущов – 20 млн.;

М. С. Горбачов – 27 млн. чол.

На думку провідних вчених, точну цифру можна отримати, порівнявши чисельність і склад населення до і після війни. На середину 1941 р. населення СРСР (у післявоєнних кордонах) становило 196 млн. 715,4 тис., а на початку 1946 р. – 170 млн. 548,4 тис. чол. Таким чином, країна недорахувалася приблизно 26,2 млн. чоловік. Вирахуємо з цієї кількості величину природної смертності дітей за 4,5 роки і з’ясуємо, що, всього СРСР втратив 26,6 млн. чол. (16 % післявоєнного населення країни (за іншими даними – 26 млн.)). З них 20 млн. – чоловіки, саме з них складалася армія та партизанські загони. Найбільші втрати (близько 55 %) прийшлися на тих, хто народився в 1901 – 1931 рр., тобто кому на початку війни було від 10 до 30 років.

В 1946 р. через посуху і неврожай в країні настав голод. Уряд зняв з державного хлібного забезпечення 28 млн. селян, і від голоду померло, за різними оцінками, від 0,5 до 1 млн. чол.

Таким чином, за три великі демографічні катастрофи ХХ ст. Росія (в її сучасних кордонах) втратила майже 50 млн. чол. – 1/3 нинішньої чисельності населення Російської Федерації.