Політична криза 1993 p.

12 червня 1991 p. Перші президентські вибори в Росії, пере­могу на яких здобув Б. Єльцин.

1993 р. У країні гостра політична криза. Причини:

• відсутність конституції;

• безладдя в центральних органах державного управління;

• нестабільні відносини між суб’єктами федерації;

• нестабільні відносини між Центром і регіонами.

Почалося гостре протистояння між виконавчою владою в особі Президента та його апарату і законодавчою – в особі керівництва Верховної Ради Росії, яке виступало за посту­повий перехід до ринку, проти політики „шокової терапії”.

25 квітня 1993 р. У країні було проведено референдум про до­віру Президенту, про проект нової Конституції й вибори нового парламенту. 62% громадян Росії, які брали участь у референдумі, висловилися за підтримку позиції Б. Єль­цина. Гостра політична боротьба не припинялася.

21 вересня 1993 р. У телезверненні Президент оголосив про припинення повноважень Верховної Ради і про запрова­дження президентського правління країною до подолання кризи. Рішення Президента викликало опір парламентарів, які на скликаному з’їзді народних депутатів ухвалили рішення про відставку президента та передачу його пов­новажень віце-президенту О. Руцькому. У відповідь „Білий дім”, де розміщувалася Верховна Рада, був блокований внутрішніми військами.

3-4 жовтня 1993 р. Натовп прихильників Верховної Ради, очолюваний генералом Макаровим, захопив будинок московської мерії та спробував оволодіти Останківським телецентром.

4 жовтня 1993 р. „Білий дім” був оточений частинами Мос­ковського військового округу й підданий обстрілу з тан­ків, а вдень спецпідрозділи штурмом оволоділи ним. Учасників протистояння було заарештовано. Шляхом си­лової боротьби було ліквідовано протистояння глави дер­жави й парламенту. Є твердження окремих істориків, що під час цього протистояння загинуло близько 500 осіб.

12 грудня 1993 р. Відбулися парламентські вибори й референ­дум, учасники якого схвалили проект Конституції. Росія стала президентською республікою з великими повнова­женнями Президента. Парламент став двопалатним: Рада Федерації (верхня палата) і Державна Дума (нижня палата).

3 липня 1996 р. Б. Єльцин був обраний президентом на другий термін.

31 грудня 1999 р. За власним бажанням за станом здоров’я Б. Єльцин пішов у відставку. Виконувачем обов’язків пре­зидента став прем’єр-міністр В. Путін.

Березень 2000 р. В. Путін одержав перемогу на президент­ських виборах.

Взаємини Центру та регіонів

31 березня 1992 р. Після тривалих переговорів більшість членів Російської Федерації підписали Федеративний договір про розмежування повноважень Центру і регіо­нальних органів влади. Договір не підписали Татарстан і Чечня.

1994 p. Розроблялися й заключалися двосторонні договори між Центром і суб’єктами Федерації.

15 лютого 1994 р. Була укладена перша угода з Татарстаном. Взаємини не складалися з Чечнею, де 6 вересня 1991 р. було проголошено незалежність Чеченської республі­ки – Ічкерії. Її очолив колишній генерал Радянської ар­мії Джохар Дудаєв, який 27 жовтня 1991 р. був обраний президентом Ічкерії. Росія обвинувачує Чечню у сепара­тизмі.

Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення, рух за створення частини держави і нової держави, за на­дання частині держави автономії.