- •Лекція 2. Країнознавча характеристика російської федерації
- •1. Географічне розташування, національний релігійний склад населення та природно-ресурсний потенціал рф.
- •Росія в 1991 – 2011 pоках Перехід до ринкової економіки
- •Соціально-економічні перетворення
- •Наслідки політики „шокової терапії”
- •Недоліки „шокової терапії”
- •Другий етап економічних реформ (друга половина 90-х pp.)
- •Наслідки другого етапу реформ
- •Політична криза 1993 p.
- •Взаємини Центру та регіонів
- •Війна в Чечні
- •Наслідки війни
- •Друга чеченська війна
- •Володимир Путін (народився 1952 р.)
- •Додатки до лекції 2 - "країнознавча характеристика російської федерації" Як змінювалася чисельність населення Росії
- •Населення Росії в роки радянської влади
- •Населення Росії наприкінці хх століття
- •Демографічні катастрофи хх століття
- •Міграції
- •Міграції радянського періоду
- •Сучасні міграції в Росії
- •Еміграція. Хто і коли залишав росію? Еміграція з Російської імперії
- •Еміграція з срср
- •Еміграція і революція
- •Еміграція і Велика Вітчизняна війна
- •Обмін населенням
- •Еміграція і „холодна війна”
- •Еміграція і перебудова
- •Імміграція. Хто і коли приїзжав у росію?
- •Етнічні депортації
- •Етнічні депортації в 30-х роках хх століття
- •Депортації в роки Великої вітчизняної війни
- •Депортації за Івана Грозного
Еміграція і перебудова
Після приходу до влади М.С. Горбачова правила в’їзду в виїзду з країни сильно спростилися. Однак похмурі прогнози – що при відкритих кордонах країну залишать від 3 до 29 млн. чол. – не виправдалися. „Дев’ятий вал” еміграції не захлеснув Європу. Законодавства всіх країн обмежували в’їзд на ПМЖ іноземних громадян. Виняток ставили представники декількох національностей. Мова йде в першу чергу про етнічних німців і євреїв, у деякій меншій мірі – про греків і вірменів. Зокрема, в Німеччині є правові гарантії для німців і євреїв, які проживали на території колишнього СРСР.
За 1950-1996 рр. право переселитися в Німеччину скористалися загалом близько 1,6 тис. німців з СРСР. Серед російських емігрантів у Німеччині майже 3/4 німці, а решта українці й євреї.
Наприкінці ХХ століття з Росії щороку виїзжало 90-100 тис. чол., в основному в Ізраїль та Німеччину.
В США їдуть приблизно 10 % емігрантів. Серед емігрантів – жителі всіх регіонів Росії. Якщо в 1992 р. на Москву і Санкт-Петербург приходилося близько 40 % емігрантів, то в 1994 р. частка обох столиць становила лише 14 %. Однак в США переселяються в основному москвичі й петербурзьці (54 %). Як і раніше кістяк еміграції складають емігранти етнічні: більше половини потоку – німці; 13-16 % - євреї, але швидко зростає і кількість росіян.
Згідно Конституції і Закону про вигнанців Німеччина зобов’язалася приймати на поселення і в громадянство всіх осіб німецьких національностей, які були вигнані в 1940-х роках з рідних земель і проживаючих поза межами Німеччини.
21 листопада 1929 року були оголошені поза законом громадяни СРСР, які залишилися за кордоном; їм загрожувала „конфіскація майна” і розстріл через 24 години після засвідчення особи (звичайно, якщо вони поверталися на батьківщину).
Саме цією обставиною пояснюється замкненість до зміни прізвищ: необережне слово могло поставити під удар тих, хто залишився з їх близьких на батьківщині.
Імміграція. Хто і коли приїзжав у росію?
Імміграція (від лат. immigro – „вселяюсь”) – вселення, в’їзд до країни іноземців на постійне чи тривале проживання. В основі імміграції знаходяться політичні, економічні, релігійні та інші причини. В Російській імперії імміграція була явищем не зовсім поширеним. Приїзжали в основному в пошуках роботи. В Сибіру, на Далекому Сході та в Закавказзі працювали вихідці з Китаю, Кореї, Японії, Ірану. Корейці після 1910 р., коли країна була захоплена Японією, більше інших іноземців прагнули назавжди залишитися в Росії.
Етнічні депортації
Депортація (від лат. deportatio – вигнання, виселення).
В роки Великої Вітчизняної війни виселяли сотні тисяч (якщо не мільйони) людей – представників „покараних” народів – на Північному Кавказі, в Калмикії, Криму. Дещо інакше поводилися з німцями Поволжя; їх примусили залишити рідні домівки на всяк випадок, щоб уникнути зрадництва (ймовірного!).
Такі масові виселення вчені називали примусовими міграціями, або ж етнічними депортаціями. В СРСР були депортовані мільйони людей. Примусові міграції мали свої особливості: по-перше, адміністративний (позасудовий характер1); по-друге списочність, тобто репресії були спрямовані не на конкретну особу, а на цілу групу осіб; по-третє, людей свідомо відривали від звичного середовища проживання, перевозячи їх на багато тисяч кілометрів від рідної домівки. Якщо виселялася не частина народу, а цілий народ, то такі депортації називали тотальними (від середньовічного лат. totalis – весь, цілий, повний).
Часто разом з батьківщиною у „покараного” народу відбиралася (якщо вона була) національна автономія, тобто відносна самостійність.
Тотальній депортації в роки Великої Вітчизняної війни були піддані сім народів: німці (1941 р.), карачаївці (1944 р.), калмики (1944 р.), чеченці й інгуші (1944 р.), балкарці (1944 р.), кримські татари (1944 р.). Їх загальна чисельність – близько 2 млн. чол., площа заселеної ними до депортації території складала більше 150 тис. км2. У інших народів тотальна депортація не супроводжувалася ліквідацією автономій, оскільки їх просто не було, це фіни (інгерманландці, корейці та турки-месхетинці).
