Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦ-Я 2 РОС-Я.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
214.02 Кб
Скачать

Еміграція і перебудова

Після приходу до влади М.С. Горбачова правила в’їзду в виїзду з країни сильно спростилися. Однак похмурі прогнози – що при відкритих кордонах країну залишать від 3 до 29 млн. чол. – не виправдалися. „Дев’ятий вал” еміграції не захлеснув Європу. Законодавства всіх країн обмежували в’їзд на ПМЖ іноземних громадян. Виняток ставили представники декількох національностей. Мова йде в першу чергу про етнічних німців і євреїв, у деякій меншій мірі – про греків і вірменів. Зокрема, в Німеччині є правові гарантії для німців і євреїв, які проживали на території колишнього СРСР.

За 1950-1996 рр. право переселитися в Німеччину скористалися загалом близько 1,6 тис. німців з СРСР. Серед російських емігрантів у Німеччині майже 3/4 німці, а решта українці й євреї.

Наприкінці ХХ століття з Росії щороку виїзжало 90-100 тис. чол., в основному в Ізраїль та Німеччину.

В США їдуть приблизно 10 % емігрантів. Серед емігрантів – жителі всіх регіонів Росії. Якщо в 1992 р. на Москву і Санкт-Петербург приходилося близько 40 % емігрантів, то в 1994 р. частка обох столиць становила лише 14 %. Однак в США переселяються в основному москвичі й петербурзьці (54 %). Як і раніше кістяк еміграції складають емігранти етнічні: більше половини потоку – німці; 13-16 % - євреї, але швидко зростає і кількість росіян.

Згідно Конституції і Закону про вигнанців Німеччина зобов’язалася приймати на поселення і в громадянство всіх осіб німецьких національностей, які були вигнані в 1940-х роках з рідних земель і проживаючих поза межами Німеччини.

21 листопада 1929 року були оголошені поза законом громадяни СРСР, які залишилися за кордоном; їм загрожувала „конфіскація майна” і розстріл через 24 години після засвідчення особи (звичайно, якщо вони поверталися на батьківщину).

Саме цією обставиною пояснюється замкненість до зміни прізвищ: необережне слово могло поставити під удар тих, хто залишився з їх близьких на батьківщині.

Імміграція. Хто і коли приїзжав у росію?

Імміграція (від лат. immigro – „вселяюсь”) – вселення, в’їзд до країни іноземців на постійне чи тривале проживання. В основі імміграції знаходяться політичні, економічні, релігійні та інші причини. В Російській імперії імміграція була явищем не зовсім поширеним. Приїзжали в основному в пошуках роботи. В Сибіру, на Далекому Сході та в Закавказзі працювали вихідці з Китаю, Кореї, Японії, Ірану. Корейці після 1910 р., коли країна була захоплена Японією, більше інших іноземців прагнули назавжди залишитися в Росії.

Етнічні депортації

Депортація (від лат. deportatio – вигнання, виселення).

В роки Великої Вітчизняної війни виселяли сотні тисяч (якщо не мільйони) людей – представників „покараних” народів – на Північному Кавказі, в Калмикії, Криму. Дещо інакше поводилися з німцями Поволжя; їх примусили залишити рідні домівки на всяк випадок, щоб уникнути зрадництва (ймовірного!).

Такі масові виселення вчені називали примусовими міграціями, або ж етнічними депортаціями. В СРСР були депортовані мільйони людей. Примусові міграції мали свої особливості: по-перше, адміністративний (позасудовий характер1); по-друге списочність, тобто репресії були спрямовані не на конкретну особу, а на цілу групу осіб; по-третє, людей свідомо відривали від звичного середовища проживання, перевозячи їх на багато тисяч кілометрів від рідної домівки. Якщо виселялася не частина народу, а цілий народ, то такі депортації називали тотальними (від середньовічного лат. totalis – весь, цілий, повний).

Часто разом з батьківщиною у „покараного” народу відбиралася (якщо вона була) національна автономія, тобто відносна самостійність.

Тотальній депортації в роки Великої Вітчизняної війни були піддані сім народів: німці (1941 р.), карачаївці (1944 р.), калмики (1944 р.), чеченці й інгуші (1944 р.), балкарці (1944 р.), кримські татари (1944 р.). Їх загальна чисельність – близько 2 млн. чол., площа заселеної ними до депортації території складала більше 150 тис. км2. У інших народів тотальна депортація не супроводжувалася ліквідацією автономій, оскільки їх просто не було, це фіни (інгерманландці, корейці та турки-месхетинці).