17. Пісні про кохання, визначення, загальна хар-ка

Пісні про кохання – це жанрова група пісень, де реальне життя відступає на другий план (так, ніби його і не існує), у них, як правило, не згадуються побутові реалії (предмети щоденного вжитку,елементи домашньої праці). Займають центральне місце в ліричній поезії.

18. Пісні про сімейне життя : основні ознаки

Пісні про сімейне життя – вони дуже різноманітні за змістом, бо охоплюють різні грані буття: родинні стосунки, життєві конфлікти, побут та ін. Ці пісні різко відрізняються від пісень про кохання: у них не має романтичних картин, ідеалізованих почуттів. На першому плані – відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації. Елементи казковості поступають місцем сірій буденщині, нелегкій праці, часто – жорстокій реальності (найпоширеніша тема- нелегка жіноча доля).

19. Пісні про трагічні сімейні обставини

Ще з більшою вразливістю, драматизмом змальована дійсність у піснях про трагічні сімейні обставини. До них зараховують цикл сирітських пісень, в яких співчутливий укр. народ оплакував нелегку долю сироти, що з дитинства поневірялась поміж чужих людей у наймах. Вдовині пісні, в яких замальовується важка доля жінки, що залишилась без чоловіка і сама виконує всю роботу на полі і вдома, виховує дітей-сиріт.

20. Козацькі пісні – різновид суспільно-побутових пісень, мають у своїй основі реальні факти про і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабства). Витворюють ліричний образ козака – типового представника запорозької січі. Перші козацькі пісні виникли у 15-16 столітті з появою козацтва. Давність походження козацьких пісень виявляється і в їхній образності. Крім головного ліричного героя — козака, в них фігурують архетипні образи коня (який може говорити людською мовою, плаче над убитим козаком, просить прокинутись), сивої зозулі (розповідає козакові, що діється вдома, від нього несе звістку рідним), ворона, сокола; персоніфіковані образи сил природи, дерев (або всієї діброви, лісу, гаю) тощо.. Мають багато спільного з героїчними колядками, тематикою схожі на билини , думи, історичні пісні.Найпоширенішою темою КП є прощання козака з рідними та його від*їзд з дому. Козацьке життя змальоване, як правило, поза межами битв, звитяжних подвигів. Центральна тема — козацький побут і викликані ним почуття та думки. Основні мотиви — життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови. Мотиви: ностальнія за рідним домом (згадує образи батьків, коханої, плаче). Тема смерті козака є однією з найпоширеніших у цій групі пісень (не змальовуються битви, а змальовується як він вбитий лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою, як символ смерті, над ним нахилений кінь, кружляє чорний ворон). Козацькі пісні, як найдавніший пласт суспільно-побутової лірики, зберігають також деякі елементи міфологічного мислення (наприклад: може розповідатися по надприродну силу козака, перед яким відступають стихії).

21. Чумацькі пісні за тематикою та поетикою найближчі до козацьких. Вони такого ж давнього походження, бо чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той же час, що і козацтво. Першим, хто виділив їх в окрему групу і досліджував як своєрідний, зі специфічними рисами, пласт фольклору, був І. Рудченко, який в 1874 р. видав у Києві книгу «Чумацкія народныя песни», що стала першим окремим збірником чумацьких пісень. З 15 ст. в Україні був відомий торгівельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного і Азовського морів (рідше — в Молдавію чи Угорщину) за необхідними товарами. Найпоширенішими предметами торгівлі були сіль та риба, але чумаки привозили також віск, дьоготь, прянощі та ін. Чумацькі пісні — ті, що співали про своє нелегке життя у дорозі самі чумаки, а також і ті, що складали про чумаків їхні односельці хлібороби, які ставилися до них із повагою і вдячністю, кожного разу чекали повернення чумака з дороги, бо він привозив життєво необхідні товари (сіль, віск та ін.). Чумакування було нелегким, але водночас овіяне романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря.  Серед найпоширеніших мотивів чумацьких пісень — соціальні (причини, що женуть людей від землі, хліборобства на заробітки; опис побуту чумаків, пов´язаний з різними небезпеками). Як і в козацьких, тут звучить туга за рідним домом, батьками, дружиною. Мотив ностальгії переплітається з мотивом самотності чумака-наймита, який не має з ким поговорити, вилити свою душу, поділитися думками і тривогами. У багатьох піснях відображена романтика мандрів (воля, невідомість дороги, товариська взаємодопомога, передчуття й очікування чогось незвичайного). Такі мотиви підсилюються пейзажними елементами — безкрайого степу, нічного зоряного неба, де Чумацький Шлях показує дорогу до моря. Романтичний дух передається подекуди й описами самої валки: «воли ідуть, вози риплять, ярма скриплять»... навкруги — ідилічна картина природи. Окрему тематичну групу становлять чумацькі пісні баладного характеру (чумаки на привалі руйнують гніздо чайки, а малих чаєняток варять у каші (подібним є сюжет про спалення чумаками солов´їного гнізда). Поетика чумацьких пісень зумовлюється неоднорідністю цього жанру фольклору, який об´єднує твори, різні за художньообразною структурою, ритмомелодикою. Образна структура текстів конкретизується специфікою чумацького промислу. Тут згадуються і реалії побуту, як напр., мережані ярма, тернові занози, вагові дрюки та ін.; описи ночівель, приготування їжі (найчастіше чумацький куліш) і т. ін.