16.Суспільно-побутові пісні : основні ознаки, різновиди

Це суспільно-побутові (або соціально-побутові) ліричні пісні, в яких відбилися почуття, роздуми не окремих людей, а певних соціальних груп (козаків, чумаків, рекрутів, наймитів та ін.), викликані подіями чи обставинами суспільного життя народу, характерними рисами станового побуту.

1. Козацькі пісні – маючи у своїй основі реальні факти і явища(боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська,чужинська неволя, рабство і т.п.), передусім витворюють ліричний образ козака.

2. Чумацькі пісні - ті, що співали про своє нелегке життя у дорозі самі чумаки, а також ті, що складали про чумаків їхні односельці-хлібороби, які ставилися до них із повагою і вдячністю, кожного разу чекали повернення чумака з дороги, бо він привозив життєво необхідні товари (сіль, віск та ін.).

3. Ремісницькі пісні – група соціально-побутових творів, дуже поширених у країнах Західної Європи та й у фольклорі слов’янських народів.

4. Солдатські та рекрутські пісні. Рекрутчина була трагічною сторінкою у долі українського селянства. Служба у царській армії привела до появи цілого ряду тем, сюжетів,мотивів , образів, які за нових суспільних умов увійшли в народну творчість як окремий шар фольклору тієї доби.

5. Жовнірські (вояцькі)пісні. Дуже подібні до солдатських та рекрутських за образною структурою, однак відрізняються від них емоційною тональністю: вони позбавлені того суцільного смутку, мотиву горя і страждання, що є провідною рисою рекрутських пісень.

6. Кріпацькі пісні. Абсолютно нема романтичних рис. Народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню життєвої конкретики: нелегкої праці, умов побуту селян, епізодів знущання поміщиків та їхніх посіпак над кріпаками, приниження людської гідності та ін.

7. Бурлацькі пісні неоднорідні за тематикою та поетикою, бо різняться й своїм походженням. Найбільшу групу становлять пісні про життя втікачів від кріпаччини. Основні їх мотиви - тяжка праця, поневіряння на чужині, мізерність тимчасових заробітків, злидні, нарікання на злу долю.

8. Наймитські пісні. Спорідненими за тематикою,ідейно художнім пафосом є ці пісні, у яких теж домінує мотив невлаштованості життя, марності прожитих років у важкій праці та інших.

9. Жебрацькі пісні. Особливою верствою укр. населення були діди-жебраки. Їхній репертуар міг складатись із історичних пісень чи пісень-хронік, але вони також мали особливі пісні, які виконували, просячи милостиню.

10. Заробітчанські та робітничі пісні. У заробітчанських піснях звучать й інші, більш традиційні теми: ностальгії за домом, душевні страждання від розлуки з милою, тривога за майбутнє, нарікання на гірку долю. Подекуди з’являються мотиви соціального протесту, що виявляється у руйнуванні заводських машин. Робітничі пісні – пісні пройняті гострим сарказмом і зневагою, особливо гнівно звинувачувались прикажчики та економи, з якими робітники безпосередньо мали справу при розрахунках, стягнені штрафів, контролю та нагляду за робочою дисципліною.

11. Емігрантські пісні. Довгий час вважали заробітчанськими. Попри схожість деяких мотивів, вони відрізняються художньообразним ідейним комплексом текстів, пов’язаним зі специфікою такого суспільного явища як масове переселення українців на захід, що дає підставу виділяти їх в окрему тематичну групу суспільно-побутової лірики.

12. Тюремно-каторжанські пісні. Пісні в яких окрім описів важкої тюремної недолі, каторжної праці, нелюдських знущань, домінують виразні патріотичні мотиви.

13. В 20 ст. з’явилася ще одна група – колгоспні пісні. Насаджувана радянська ідеологія відобразилась у фольклорі в темах прославлення колективізації, електрифікації села, оспівання праці на благо радянської батьківщини.