25. Жанрові особливості дум

Думи — епічні монуменальні словесно- музичні твори героїчного чи соціально — побутового характеру, що відображають модус мислення доби Середньовіччя та кульмінаційний етап формування національної свідомості етносу, мають астрофічну будову, вільний віршований розмір, переважно паралельне дієслівне римування. Виконуються, як правило, експресивним імпровізованим соло — речетративом під супровід гри на кобзі.

26.Поетика дум

Заспів(заплачка)- міститься експозиція, де вказується місце, час події , герої. Найчастіше будується на основі художнього паралелізму.2Основний текст - перебіг подій3.Славословіє — хвала народові, похвала героєві. Поетика дум дуже своєрідна. Хоч у них і є художні засоби, типові для українського фольклору, однак співці дум використовують х в оригінальних поєднаннях, невластивих для інших жанрів. Заспіви, як правило, починаються вигуками «ой», «гей» і мають характер прелюдії,в них часто вводяться пейзажні елементи,побудовані найчастіше на прийомі паралелізму, який зустрічається і у самій розповіді, де виконує функцію підсилення психологізму, емоційної наснаги. + нагромадження однотипних фігур, найчастіше епітетів, які створюють певний настрій, глибше розкривають характер героя, детальніше описують події.Імпровізований характер дум відіграє роль уповільнення, яке досягається шляхом використання інших ХЗ, зокрема повторенням близьких мотивів чи епізодів та ретардацією +ліричні відступи.

Стиль дум- піднесений(вживання певних поетичних форм, крім традиційних епітетів Тавтологічні звороти чи синонімічні пари .Урочистість стилю підкреслюється використанням архаїзмів, старослов´янізмів та полонізмів . Ліризм дум -застосуванням здрібніло-пестливих форм.Риторичні запитання, риторичні оклики, звертання, а також анафора.Фабули та сюжети дум описують певні події, часто конкретних осіб. Побудовані вони за схемою епічних сюжетівРідше у твір вводяться ліричні відступи, що відіграють роль прологів та епілогів. Сюжет більшості дум-розгортається в напруженому двобої протилежних сил — добра і зла..

Символіка-досить традиційна, зумовлюється своєрідністю епічного стилю розповіді. Символи часто лежать в основі паралелізму. Думи насичені поетичними фігурами, які завжди емоційно наснажені, несуть важливе психологічне навантаження.

27. Класифікація дум і тематика основних циклів

Класифікація дум(Колеса):1.Думи про турецьку неволю2.Думи про лицарську смерть3. Думи про щасливий вихід козаків із небезпеки.4. Думи про Хмельниччину5.Суспільно- побутові думи. Жанрово — стильові о-сті:2 групи: думи лірично епічного характеру(думи про турецьку неволю, про Хмельничину) та реалістичні думи(2 половина 17 ст.,+ більш-менш реальні персонажі, подієвість, гумористична забарвленість, зв'язок з літературною традицією.)

28.Думи про турецько-татарських загарбників.

Джерела цих найдавніших дум, що дійшли до нас у записах 17 ст., слід шукати в епоху 14—15 ст., коли грабіжницькі набіги кочових орд на українські землі були особливо активними. За тематикою, а значною мірою і за формою та стилем, з дум цієї групи перш за все виділяються «невільницькі плачі» - їх слід відносити до найдавніших зразків цього жанру, оскільки, як ми вже зазначали, думи сформувались на основі похоронних речитативних плачів. Поетична форма цих дум (таких як «Невольники», «Плач невольників» та ін.) справді ґенетично пов´язана з голосіннями. Тут епічна розповідь, властива переважній більшості дум, поступається ліричним висловлюванням особистих переживань і почуттів. Зворушливий плач виконавців цих дум був спрямований на те, щоб викликати у слухачів співчуття до «всіх бідних невольників», передати безмежне бажання визволитися з кайданів.

Зміст складався з основних мотивів, перший з яких — нечувані страждання невольників, нестерпне становище їх, закутих в кайдани у в´язницях. Другий мотив — ностальгія, туга за рідним домом, землею зір (яких не могли бачити полонені в´язні) та водних джерел (невольників постійно мучила спрага). Часто ці думи завершувалися описом звільнення та повернення додому.

Наступним тематичним циклом дум - є думи про визволення з турецької неволі, в яких прославляються герої, що, ризикуючи власним життям, рвуть кайдани свої та своїх побратимів і, долаючи складні обставини, перешкоди, що трапляються на їхньому шляху, повертаються на рідну землю, додому. Найважливішим мотивом цих дум є не стільки особиста мужність, відвага і сила, а, перш за все, — відданість своєму товариству, єдиній спільній ідеї, всьому народові.

Найвідоміша з цього циклу - «Дума про Самійла Кішку» — одна з найбільших українських дум з широко розгорнутим епічним сюжетом. Дума є справді «поетичним літописом» української історії.

«Маруся Богуславка» описує патріотичний вчинок української дівчини-полонянки, яка, будучи дружиною турецького паші, у час його відсутності відпускає з темниці козаків-невольників, хоч знає, що за це вона може бути тяжко покарана.

«Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі» - сюжет відображає типовий для того часу гостро драматичний епізод втечі з полону. Напруженість його посилюється тим, що троє козаків, які втікають з полону є рідними братами. Молодший брат просить старших взяти його з собою. Середульший хотів би так зробити, але під тиском жорстокого та егоїстичного старшого брата залишає молодшого у чистому полі напризволяще, в думі важливе відображення суспільних законів життя українського народу, його переконань і поглядів, системи моральних цінностей.

До першої групи дум, крім «невольничих плачів», належить ще кілька тематичних циклів. їх можна об´єднати визначенням: думи, що уславлюють героїзм козаків, які спинили наступ чужинських орд на східнослов´янські землі. Тут оспівується лицарська відвага у битвах з ворогами, героїка морських походів - «Буря на Чорному морі», основна їх мета — прославити геройські подвиги народних захисників. Найпопулярнішою серед них є «Дума про козака Голоту» - узагальнений образ захисника рідної землі, тип запорожця, який «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота». Його ідеал — не війна, не пограбування, він «гуляє-погуляє... ні села, ні города не займає».

Дещо окремо стоїть цикл дум про смерть козака, але навіть і в них уже не стільки робиться наголос на оплакуванні загиблого (хоч і цей елемент, звичайно, присутній, як це вимагала древня традиція), як на звеличенні його геройських вчинків, перемог, духовних якостей, вірності своєму народові.

Окремих героїв цих дум названо власними іменами, але частина узагальненим — козак. У такий спосіб народ витворив свій ідеал героя з високими моральними рисами, де над усе славилась героїчна смерть у боротьбі з ворогом за визволення свого народу.