НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Козюра олена василівна

УДК 821.111.09’06

Проза джона фаулза: аспекти постмодерністської інтерпретації

10.01.04 – література зарубіжних країн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ –2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

НАЛИВАЙКО Дмитро Сергійович,

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України,

завідувач відділу компаративістики.

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор

ПОТНІЦЕВА Тетяна Миколаївна,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри зарубіжної літератури;

- кандидат філологічних наук

МАЗІН Дмитро Михайлович,

Національний університет „Києво-Могилянська академія”,

викладач кафедри філології.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

кафедра історії зарубіжної літератури, Міністерство

освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться „6” листопада 2006 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури

ім. Т. Г. Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий „2” жовтня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. М. Нога

Загальна характеристика роботи

Пропоноване дисертаційне дослідження присвячене вивченню творчості Джона Фаулза в контексті європейської постмодерної літератури і пов’язується насамперед із аналізом філософсько-мистецької доктрини постмодернізму, його типологічних і функціональних особливостей, що знайшли своє відбиття у романах видатного англійського митця. Художня спадщина Дж. Фаулза може слугувати яскравим втіленням постмодерністського світобачення й світовідчуття. Така постановка питання, що не викликає сьогодні суттєвих заперечень, іще донедавна була предметом жвавих дискусій, які акцентували елементи творчої „невизначеності”, „непередбачуваності” Дж. Фаулза. Зарубіжне та вітчизняне літературознавство останніх років сміливо і концептуально прояснило „звивисту” художню логіку Дж. Фаулза, пов’язуючи її з контекстом постмодерністської культури другої половини ХХ століття. Як наслідок, наскрізна ідея роботи проростає зі спроби окреслення суттєвих проблем художньої еволюції Дж. Фаулза, якою вона бачиться з точки зору сучасної постмодерністської естетики. Саме такий науковий ракурс, як здається, дозволяє чіткіше сформулювати магістральне методологічне питання щодо співвідношення індивідуально-поетичного та загальнокультурного в межах літературного напряму, стилю, мистецької течії тощо.

Актуальність теми зумовлена необхідністю конкретизації поетикальних рис прози Дж. Фаулза, пов’язаних із загальним контекстом сучасного постмодерністського дискурсу. Це в першу чергу стосується питань функціонування художніх засобів у структурі романів письменника. Їх аналіз доводить, що для Дж. Фаулза постмодернізм не був жодною мірою нормативною художньою системою, він іманентно творив цю систему в „дусі часу” разом із іншими письменниками, з чого й виникає певний контекст. Водночас Дж. Фаулз зазнавав його дії, що додавало його творам як традиційності, так і художньої самобутності.

З огляду на своєрідний творчий „універсалізм” Дж. Фаулза, актуальною залишається спроба аналізу поетологічної специфіки його романів у контексті європейського постмодернізму, зв’язків його творів з філософсько-етичним дискурсом другої половини ХХ століття. Привертає увагу також парадигма власне поетичних засобів письменника, заснована на елементах фантастичного, містичного, міфопоетичного, гротескового, ігрового тощо. Науковий інтерес викликає сюжетно-композиційна та образна структура романів митця, що безпосередньо співвідноситься з постмодерністською традицією. Аналіз саме структуротворчого компоненту фаулзівського письма дозволяє зробити деякі узагальнюючі спостереження щодо поетичних засобів постмодернізму.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною темою кафедри зарубіжної літератури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького „Художній жанр у світлі творчого методу та напряму”. Тема дисертації затверджена вченою радою ЧНУ (протокол №3 від 26.12.2002 року) та схвалена бюро Науково-координаційної ради „Класична спадщина і сучасна художня література” при Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України (протокол №1 від 06.02.2003 року).

Мета пропонованого дослідження полягає у спробі визначення особливостей поетики романів Дж. Фаулза як цілісних систем і окреслення на основі результатів поетологічного аналізу зв’язків творчості письменника із постмодерністськими літературними тенденціями другої половини ХХ століття.

Досягнення мети передбачає розв’язання кількох завдань:

- аналізу романів Дж. Фаулза як своєрідного творчого висловлення художньої ідеології постмодернізму;

- аналізу творчості Дж. Фаулза у контексті сучасних інтерпретацій постмодернізму як „нової міфотворчості”;

- вивчення поетики сюжету та стильових домінант творчості письменника;

- виокремлення власне поетикального аспекту постмодернізму, визначення його функціональних рис і особливостей, що знайшли своє втілення у творах Дж. Фаулза;

- визначення пріоритетних властивостей філософського та мистецького контексту європейського постмодернізму, що вплинули на художні пошуки Дж. Фаулза.

Об’єктом дослідження постають зв’язки творчості письменника з поетикою постмодернізму, філософсько-етичним та естетичним дискурсом другої половини ХХ століття (М. Фуко, У. Еко, Ж. Ліотар), з естетичними та філософськими концепціями поетичних форм сучасного постмодернізму.

Предметом дослідження є твори Дж. Фаулза „Колекціонер”, „Маґ”, „Жінка французького лейтенанта”, „Мантиса”, „Примха”, „Вежа з чорного дерева”, що розглядаються як своєрідний варіант розробки постмодерністської поетики. У роботі аналізуються сюжети, композиційні особливості, стильові й поетичні засоби, зокрема наскрізний міфопоетичний прийом письменника, заснований на послідовному вибудовуванні міфологізованого дискурсу, грі форм, фантазії, уяві, „архетипових мотивах”, літературних та мистецьких алюзіях, символах тощо.

Аналізуючи поетику Дж. Фаулза, не можна не вказати на тяжіння автора до традиційних схем та форм (йдеться, наприклад, про відновлення структури вікторіанського роману у „Жінці французького лейтенанта”, мотиви середньовічних європейських романів у повісті „Вежа з чорного дерева” або про роман „Деніел Мартін”, написаний, за загальним визнанням літературознавців, у суто класичній реалістичній манері). Елементи посилання на літературні образи та мотиви, їх творче запозичення, алюзії, прийоми „упізнавання” та дзеркального подвоєння складають невід’ємну частку фаулзівського художнього письма.

Найбільшу увагу привертають новаторські риси поетики Фаулза, ознаки оригінальності його художнього світогляду. В першу чергу йдеться про поєднання постмодерністських прийомів з традиційною оповідною формою, гру з літературними підтекстами, наявність філософських схем, „закодованих” у сюжетах.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають сучасні літературознавчі інтерпретації естетики й поетики постмодернізму: концепції Д. Затонського, Т. Денисової, Т. Гундорової, І. Ільїна, М. Липовецького, В. Руднєва, М. Епштейна. На культурологічному рівні залучаються філософсько-етичні та естетичні концепції М. Фуко, Р. Барта, Р. Гірца, У. Еко, Ж. Ліотара, Ю. Лотмана, Ж. Дерріди, що торкаються філософської оцінки мистецьких ідей в контексті європейської постмодерністської традиції. При розв’язанні конкретних завдань застосовуються класичні та сучасні розробки з наратології (М. Бахтін, Ж. Женетт), аналітичні дослідження поетики Дж. Фаулза (С. Павличко, Н. Жлуктенко, С. Толкачов, Р. Берден, К. Тарбокс, С. Онега, Дж. Палмер).

Основним методом дослідження є типологічний метод, що доповнюється при необхідності елементи герменевтичних, структурних, семіотичних та історико-функціональних наукових стратегій.

Наукова новизна полягає в спробі визначення самобутності творчості Дж. Фаулза як складової сучасного літературного процесу, її взаємозв’язків з художньо-філософськими пошуками європейських письменників-постмодерністів. Спроби порівняння творів Фаулза з комплексом постмодерністських філософських, етичних, естетичних, психологічних концепцій М. Фуко, Р. Барта, Р. Гірца, Ж. Дерріди, Ж. Ліотара окреслюють специфіку функціонування у творчості письменника складових постмодерністського поетичного дискурсу.

Отже, увага дослідження концентрується на інтерпретації художніх прийомів Дж. Фаулза, що корелюють з постмодерністською творчою традицією.

Практичне значення роботи полягає у визначенні поетичних елементів творчості Дж. Фаулза, спробі їх прочитання у ракурсі постмодерністської традиції, аналізі прикметних сюжетно-композиційних, стильових особливостей романів Дж. Фаулза. Отримані результати можуть бути використані для розробки навчальних програм з історії англійської літератури, спеціальних курсів з вивчення англійського роману ХХ століття.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Отримані результати, теоретичні положення і висновки сформульовані безпосередньо автором.

Апробація роботи. Апробація результатів дисертації здійснена під час її обговорення на засіданні кафедри зарубіжної літератури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Окремі положення оприлюднювалися на міжнародних наукових конференціях: „Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний, методичний аспекти)” (Київ, жовтень 2003 р.), „Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики” (Кам’янець-Подільський, жовтень 2004 р.), „Функціонування літератури в культурному контексті епохи” (Дніпропетровськ, лютий 2005 р.), „Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, травень 2005 р.), „Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, квітень 2006 р.).

Основні положення та висновки дисертації висвітлені в одинадцяти публікаціях автора, п’ять із яких – статті у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 173 позицій. Загальний обсяг дисертації складає 186 сторінок, із них 171 сторінка основного тексту.