Мезенхімальні диспротеінози

Розвиваються за 2 основними механізмами:

1. Під впливом патогенних факторів виникає розпад сполучної тканини із подальшим утворенням патологічних білково-полісахаридних комплексів з нормальних фізіологічних речовин.

2. В гістіоні відбувається синтез аномального білка, в подальшому під впливом аномального білка  розпад гістіона.

За першим механізмом виникає 3 види дистрофії:

1. МУКОЇДНЕ НАБУХАННЯ

2. ФІБРІНОЇДНЕ НАБУХАННЯ

3. ГІАЛІНОЗ

Це три стадії одного процесу.

За другим механізмом виникає АМІЛОЇДОЗ

Мукоїдне набухання

Талалаєв 1923р.

А.І.Струков 1961р.

МН – це поверхнева зворотня дезорганізація сполучної тканини, яка проявляється накопиченням та перерозподілом ГАГ

Причини:

• інфекції

• алергічні фактори

• інф-алергічні фактори

• гіпоксія

Ця дистрофія є супутником:

• ревматичних хвороб

• атеросклерозу

• ендокринних захворювань

• при запаленні

Патогенез:

Сутність – накопичення та перерозподіл ГАГ в гістіоні. Починається із ураження мікроциркуляторного русла, при цьому активується гіалуронідаза, яка розщеплює в основній речовині комплекс білок+ГАГ. Вільні ГАГ є біополімерами і володіють гідрофільними властивостями  тягнуть на себе воду із кровоносного русла  вода попадає в сполучну тканину  разом із водою в сполучну тканину проникає альбумін, глобуліни, глікопротеїди  в подальшому гідратація волокон сполучної тканини і основної аморфної речовини.

Макр.: органи не змінюються

Мікр.: колагенові волокна зберігають свою структуру, проте вони розпушені, ці волокна більш чутливі до ферментів катаболізму, навколо волокон з’являються лімфоцитарні та плазмоцитарні інфільтрати, змінюється забарвлення волокон (по Ван-Гізону в нормі волокна мають червоний колір, при МН – жовто-рожевий. Характерна реакція МЕТАХРОМАЗІЇ. Толуїдіновий синій в нормі  в синій колір, при МН – червоний або бузковий). Чому змінюється колір барвника? – в нормальній тканині немає вільних ГАГ, якщо вільні ГАГ присутні  зміна кольору барвника.

Локалізація МН:

1. В стінках артеріальних судин

2. В стулках клапанів серця

3. В ендокарді

4. В перикарді

5. В суглобних сумках

Значення:

При МН ПОРУШУЄТЬСЯ функція органа (напр: пролапс мітрального клапана). Якщо етіологічний чинник забрати – то регрес МН. Дистрофія зворотня.

Якщо причина діє далі  розвивається ФІБРІНОЇДНЕ НАБУХАННЯ

Фібріноїдне набухання

Нейманн 1896р.

ФН – це глибока незворотня дезорганізація сполучної тканини, внаслідок якої утворюється нова речовина – ФІБРИНОЇД.

Причини:

1. Дія інф.–аллергічних ф-рів, які викликають розвиток гіперергічних реакцій (туберкульоз, ревматичні хвороби).

2. Ангіоневротичні фактори (артеріальна гіпертензія  системне ураження судин).

3. Запальний фактор (утворення місцевого фібриноїда – хр. виразка шлунка, трофічні виразки на шкірі).

Патогенез ФН:

В основі розвитку ФН лежить висока проникливість мікроциркуляторного русла. Під впливом етіологічних факторів  деполімеризація ГАГ (розпадаються на мономери)  судинна проникливість значно підвищується  виходить із судин фібриноген  у вогнищі активується тканевий тромбопластин  стимулює перехід фібриногена в фібрин  фібрин зв’язується із залишками білка, ГАГ  утворюється ФІБРИНОЇД.

Макр.: орган мало змінюється

Мікр.: колагенові волокна робляться гомогенними і фарбуються в жовтий колір. МЕТАХРОМАЗІЯ – відсутня (немає вільних ГАГ)

Значення:

НЕЗВОРОТНІЙ процес. З одного боку  призводить до фібриноїдного некрозу; з іншого  може перейти в ГІАЛІНОЗ. При ФН відбувається гостре порушення функції органу аж до відсутності функції органу (гостра ниркова недостатність, гіпертонічний криз)

ГІАЛІНОЗ

Г – незворотня дистрофія, при якій у гістіоні утворюються гомогенні щільні маси, які нагадують гіаліновий хрящ.

ГІАЛІН – складний фібриллярний білок, до складу якого входять:

• білки плазми крові

• фібрин

• ліпіди

• компоненти імунних комплексів

Гіалін забарвлюється еозином і фуксином в червоний колір.

Причини Г:

• Фібриноїдне набухання

• Запалення

• Ангіоневротичні реакції

• Некроз

• Склероз

Патогенез:

Провідну роль відіграє підвищена судинна проникливість. Накопичуються білки, ГАГ. Виникає денатурація, преципітація білка.

Г – двох видів:

1. Гіаліноз судин

2. Гіаліноз сполучної тканини

По розповсюдженості процесу:

1. Загальний

2. Місцевий

ГІАЛІНОЗ СУДИН

Ураження переважно дрібних артерій, артеріол.

В судинах виникають явища ПЛАЗМОРАГІЇ.

Накопичується гіалін ПІД ЕНДОТЕЛІЄМ, згодом займає всю стінку судини.

Гіаліноз судин 3 видів, в залежності від хімічного складу гіаліну:

• простий Г. – виникає при дії ангіоневротичних факторів (спазм або розширення судин)  плазморагія  Г. (гіпертонічна хвороба, атеросклероз, гемолітичні анемії, хвороба Верльгофа)

• ліпогіалін – при цьому до Г. + ЛІПІДИ, -ЛІПОПРОТЕІДИ (цукровий діабет)

• складний Г. – до Г. + ІМУННІ КОМПЛЕКСИ (ревматичні хвороби)

ГІАЛІНОЗ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

Виникає внаслідок ФН. При цьому на деструктивно змінену сполучну тканину нашаровуються білки плазми крові та полісахариди, а в подальшому  денатурація і преципітація білка (хронічна виразка, спайкова хвороба, пухлини, опікова хвороба).

Макр.:Деформація органу. Якщо орган має капсулу – то вона потовщується (“глазурна” капсула)

Значення:

Незворотнє явище, але деякі гіалінові маси можуть самостійно розсмоктуватись.

Призводить до різкого порушення функції органу (стулки клапанів серця  вада серця; нирка  ниркова недостатність)

АМІЛОІДОЗ

А. – це мезенхімальний диспротеіноз, який характеризується появою аномального фібрилярного білка з наступним утворенням складного білково-полісахаридного комплекса – АМІЛОЇДА.

Рокитанський 1844р.

АМІЛОЇД – глікопротеід, основним компонентом якого є фібрилярний білок – F–компонент.

F–компонент: розрізняють 4 види:

АА-білок – не асоційований із IG

AL-білок – асоційований із IG

AF-білок – виникає з преальбуміна

ASC₁-білок – виникає із попередника преальбуміна

Другим компонентом є Р–компонент (плазменний компонент). Це полісахариди крові.

АМІЛОЇД = F–компонент + Р–компонент ­­+ ГАГ + ФІБРИН + ІМУННІ КОМПЛЕКСИ

А. – досить стійка речовина. Імунні клітини не розпізнають А.

Патогенез:

4 теорії виникнення А.

1. Теорія диспротеіноза (при глибокому порушенні білкового обміну)

2. Імунологічна теорія

3. Теорія клітинної локальної секреції

4. Мутагенна теорія – згідно теорії виникає мутація клітини і ця клітина розпочинає синтезувати аномальний білок. Імунна система не розпізнає ці клітини. Згідно теорії А. Розвивається в 4 стадії:

   1. Доамілоїдна – виникає клітинна трансформація  клітина перетворюється в АМІЛОІДОБЛАСТ. Як правило, це клітини ретикуломедулярної системи макрофаги, плазмобласти.

   2. Синтез амілоідобластами аномального білка ­– F–компонента

   3. Утворення АМІЛОЇДНОЇ СУБСТАНЦІЇ. F–компонент утворює каркас А.

   4. Синтез А.

Класифікація А.

• Первинний (ідіопатичний) – носить генералізований характер, синтез AL-білка (переважно уражуються: серцево-судинна система, скелетні м’язи, шкіра, нерви).

• Спадковий – найчастіше в тих етнічних групах, де мають місце родинні шлюби, AF-білок (нервові волокна, нирки).

• Віковий (старечий) – ASC₁-білок (серце, артерії, головний мозок, підшлункова залоза).

• Вторинний – виникає внаслідок синтезу АА-білку (хвороби, які носять гнійно-деструктивний характер: tbc,бронхоектатична хвороба, остеомієліт, парапротеінемічні лейкози, пухлини, ревматоідний артрит).

Макр.: на ранніх етапах орган без змін  згодом орган збільшується в розмірах, щільний, легко ламається, блискавичний вигляд (“сальний”)

Мікр.: МЕТАХРОМАЗІЯ

9