Стратегія зовнішньої політики України на сучасному етапі.

Президент України Л. Кучма у своїй інавгураційній промові 30 листопада 1999р. так визначив стратегію зовнішньої політики держави: «Міжнародний авторитет і імідж України будуть визначати два основних чинники:

перший - як ми вирішуємо внутрішні проблеми.

другий - наскільки активно й осмислено, з урахуванням національних інтересів ми будемо адаптуватися до реалій сучасного світу. Світу, що, інтегруючи, продовжує жити за законами конкуренції. Ключовими орієнтирами в нашій зовнішній політиці є її багатовекторність;

прогнозованість і стабільність;

збереження позаблокового статусу України».

Основні напрямки реалізації зовнішньополітичних пріоритетів України.

а) Європейський вибір.

Підтверджуючи свій європейський вибір, Україна ставить стратегічну мету - вступ до Європейського Союзу. Вимоги до потенційних членів ЄС багато в чому збігаються з задачами, які необхідно вирішувати в нашій державі і, насамперед, з тими, які стосуються якості життя людей.

14 червня 1994 р. у Люксембурзі була укладена, а 1 березня 1998 р. набула чинності після ратифікації всіма державами - членами ЄС Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.

6 грудня 1996 р. Радою Міністрів ЄС був прийнятий План дій стосовно України. Цим документом Європейський Союз проголосив свою готовність розвивати і зміцнювати політичні й економічні відносини з Україною. Стратегія інтеграції України в ЄС була затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 р. «Національні інтереси України, - підкреслюється в документі, - вимагають утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС».

Стратегія інтеграції України в ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 р., протягом якого повинні бути створені умови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.

Вона повинна забезпечити входження держави в європейський політичний, економічний і правовий простір і одержання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС.

Стратегія визначає основні напрямки інтеграційного процесу:

1. адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини;

2. економічна інтеграція і розвиток торгових відносин між Україною і ЄС;

3. інтеграція України в ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки;

4. політична консолідація і зміцнення демократії;

5. адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС;

6. культурно-освітня і науково-технічна Інтеграція;

7. регіональна інтеграція України;

8. галузеве співробітництво;

9. співробітництво в сфері охорони навколишнього середовища.

б) Відносини з Росією.

Одне з найголовніших місць у здійсненні зовнішньополітичного курсу країни займає зміцнення стратегічного партнерства з Росією. «У ньому, - підкреслив Президент України, - нерозривно переплітаються всі резони й аргументи - від історичних і геополітичних до чисто життєвих, людських. Стабільність україно-російських відносин багато в чому визначає, без перебільшень, безпеку всієї Європи».

В останні роки багато зроблено для зміцнення відносин між двома країнами. Під час візитів Б. Єльцина і В. Черномирдіна в Україну в травні 1997р. було підписано Договір про дружбу, партнерство і співробітництво, укладені Угода про статус Чорноморського флоту на території України і цілий пакет інших угод. У лютому 1998р. президенти Б. Єльцин і Л. Кучма підписали у Підмосков'ї Програму довгострокового економічного співробітництва на 1998-2007р.

Зустрічі і переговори Президентів України і Росії - Л. Кучми і В. Путіна – додали україно-російським відносинам новий імпульс і підбадьорюючі перспективи.

Але у відносинах між двома країнами періодично виникає напруженість, викликана, як правило, проблемами розрахунків за енергоресурси і спробами деяких політичних сил Росії здійснювати тиск на Україну.

в) Відносини із США.

Ще один із ключових зовнішньополітичних напрямків - стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами Америки. Ця держава надала Україні за роки її незалежності неоціненну політичну, фінансову, економічну і технічну допомогу.

Суверенній Україні у Вашингтоні надають особливе місце в зовнішньополітичній стратегії США, з огляду на високий економічний потенціал України, її роль у розвитку сучасної цивілізації.

В Україні з розумінням оцінюють провідну роль США у світі і прагнуть розвивати з американською державою довгострокові, взаємовигідні і рівноправні відносини.

Через місяць після набуття Україною незалежності відбувся візит Голови Верховної Ради України Я. Кравчука в США. У січні 1992 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини в повному обсязі.

У березні 1994 р. між Україною і США було підписано «Спільну заяву про розвиток дружби і співробітництва між двома країнами».

У 1994-2000 рр. відносини між двома країнами набули нового якісного характеру, чому багато в чому сприяли зустрічі президентів Л. Кучми і Б. Клінтона. В центрі уваги двостороннього співробітництва знаходилися питання розміщення інвестицій в Україні, відносини у воєнній галузі, екологи, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Нового імпульсу українсько-американському співробітництву було надано у ході візиту Б. Клінтона в Україну в червні 2000 р.

У ході двосторонніх переговорів були укладені угоди про підтримку США малого і середнього бізнесу в Україні, скасування квот на комерційні дослідження в космосі, про співробітництво в ядерній енергетиці.

Плідні контакти між США й Україною останнім часом доводять, що США хочуть бачити в Україні сильну державу на сході Європи, а Україна в США - стійкого і надійного партнера у всіх галузях співробітництва.

Президент України Л. Кучма неодноразово підкреслював, що співробітництво між двома країнами не спрямовано проти якої-небудь третьої країни.

г) Відносини із сусідніми країнами.

Україна прагне підтримувати добросусідські відносини з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Білоруссю. Молдовою, Туреччиною.

Так, значний попередній досвід співробітництва з Польщею може стати добрим підґрунтям для вироблення і здійснення загальної декларації «Разом - у XXI століття».

Проблема українсько-польського кордону з 1918 р. була однією з найгостріших через цілий ряд об'єктивних обставин. Керуючись доброю волею і дотримуючись положень міжнародних документів, Україна і Польща після 1991 р. повністю виключили будь-які суперечливі питання, пов'язані з кордонами. Під час візиту Л. Кучми у Варшаву в січні 1997 р. було ухвалено спільну заяву президентів двох країн «До взаєморозуміння і єдності». Вона остаточно закрила для політиків непрості, а часом і трагічні сторінки спільної історії двох країн. Польща щиро зацікавлена в розширенні і зміцненні двосторонніх відносин з Україною, сприяє її входженню в європейські організації.

Керівництво України завжди вважало пріоритетними відносини з Білоруссю. Наші країни завжди зв'язували багатобічні інтереси у всіх сферах життєдіяльності. Але в Києві негативно відносяться до створення нового державного об'єднання Білорусі та Росії, і, тим більше, участі України в ньому. Президент України неодноразово підкреслював, що «ми готові розвивати відносини з братерською країною винятково на двосторонній основі, при цьому, не втручаючись у внутрішні справи сусідньої держави».

Дружні відносини зв'язують Україну зі Словаччиною. Плідно працює українсько-словацька комісія з питань торгово-економічного співробітництва.

Керівництво Угорщини виявляє особливу зацікавленість у співробітництві з Україною в Закарпатській області, де проживає 140 тисяч етнічних угорців. Тут спільними зусиллями двох країн створюється вільна економічна зона. Відносини з Румунією, що тривалий час залишалися невизначеними, нарешті нормалізуються. 2 червня 1997 р. Президент України Л. Кучма і Президент Румунії Константинеску підписали міждержавний Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство. Підписання цього Договору мало велике значення для забезпечення національних інтересів України.

Україна вносить вагомий вклад у нормалізацію обстановки навколо Придністров'я, що позитивно впливає на характер відносин з Молдовою, сприяє збереженню територіальної цілісності сусідньої держави. У Кишиневі зі схваленням сприймають такий підхід України до складних реалій сьогоднішнього дня. Багатообіцяючі перспективи мають відносини України з Туреччиною. Товарообіг між нашими країнами складає 500 млн. доларів щорічно. У ході недавнього візиту Президента України

Л. Кучми в Туреччину було укладено важливі угоди щодо розвитку співробітництва в сфері економіки. Інформації, науки і культури.

д) Стратегічні партнери України.

За даними Українського центру економічних і політичних досліджень за останні шість років стратегічними (особливими, ключовими) партнерами України проголошені 19 країн: Азербайджан, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Угорщина, Грузія, Німеччина, Ізраїль, Канада, Китай, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, США, Туреччина, Узбекистан і Фінляндія.