1. Головні напрямки зовнішньої політики незалежної України.

2. Наш край у другій половині XX – поч. XXI ст. Перспективи розвитку краю.

Вміти:

1.Критично ставитись до подій історії.

2.Робити висновки, узагальнювати, працювати з джерелами

Зовнішня політика та міжнародні зв’язки незалежної України. Конституція України про зовнішню політику держави.

Національні інтереси України в сфері міжнародних відносин складають три основні групи:

1. стратегічні і геополітичні інтереси, пов'язані з забезпеченням національної безпеки України і захистом її політичної незалежності;

2. економічні інтереси, пов'язані з інтеграцією України у світове господарство;

3. регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані з забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Основні задачі зовнішньої політики України.

З метою забезпечення національних інтересів України її зовнішня політика постійно спрямовується на вирішення таких найважливіших завдань:

1. Затвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3. Збереження територіальної цілісності держави і недоторканості й кордонів.

4. Включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу.

5. Захист прав і інтересів громадян України, й юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримки контактів із закордонними українцями і вихідцями з України, надання їм допомоги відповідно до міжнародного права.

6. Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Принципи зовнішньої політики України.

Українська держава реалізує зовнішню політику на таких принципах:

1. Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав або груп держав.

2. Україна розвиває свої двосторонні і багатосторонні відносини з іншими державами і міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємної вигоди, невтручання у внутрішні справи.

3. Україна не є ворогом жодної держави.

4. Україна засуджує війну як засіб національної політики, дотримується принципу незастосування сили або погрози силою і прагне до вирішення будь-яких міжнародних суперечок винятково мирним и засобами.

5. Україна не висуває територіальних претензій до сусідніх держав і не визнає територіальних претензій до себе.

6. Україна неухильно дотримується міжнародних стандартів прав людини, забезпечує права національних меншостей, що проживають на її території.

7. Україна виходить з того, що в сучасних умовах дотримання прав людини не є тільки внутрішньою справою окремих держав.

8. Україна у своїй зовнішній політиці спирається на фундаментальні загаль­нолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів у міжнародних від­носинах.

9. Україна вважає себе нарівні з усіма іншими колишніми радянськими ре­спубліками, правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього принципу для будь-якої держави-правонаступниці без оформлення згоди всіх цих держав.