Розвиток науки в Україні.

Провідним науковим центром нашої країни є Національна академія наук України (НАН України), що у листопаді 1998 р. відзначила своє 80-річчя. Президент Академії наук Б. Патон і ряд провідних вчених були нагороджені орденами і медалями. Тут ведуться дослідження в галузі матеріалознавства, математики, кібернетики, фізики, астрономії, фізіології, біології, гуманітарних наук. На початок 90-х рр. чисельність учених в Україні досягла 220 тис. чоловік. Разом з НАН України діють інші наукові установи, академії педагогічних, сільсь­когосподарських, медичних, юридичних, інженерних і Інших наук, науково-дослідні інститути, центри, лабораторії.

Поряд із значними досягненнями спостерігається накопичення серйозних проблем і помилок, серед них - пріоритет прикладних досліджень на шкоду фундаментальним. До того ж, понад 90% технологічних розробок не запроваджується у виробництво. Поряд із недостатньою матеріально-технічною базою науки це призвело до втрати провідних позицій з ряду фундаментальних досліджень, відставанню від Заходу в рівні наукових розробок. Відчутно знизився рівень винахідництва. Як і політики, вчені відповідають перед народом за катастрофу в Чорнобилі, за створення штучних морів, за стан ґрунтів, лісів, повітря тощо.

Зараз багато наукових установ практично призупинили свої дослідження через нестачу фінансування. Українські вчені їдуть до інших держав, шукають іншу роботу. Це приводить до катастрофічних наслідків для нашої науки та майбутнього країни.

Однак, незважаючи на величезні труднощі, академічна наука в Україні розвивається.

У грудні 1997р. НАН України поповнилася 18 дійсними членами (академіками) і 41 членом-кореспондентом. Спостерігається омолодження Академії наук. На засіданні НАН України було підкреслено, що 80% фундаментальність досліджень у країні за останні 4 роки виконано саме академічними науково-дослідними інститутами.

Список рекомендованих джерел:

1.Бойко О.Д. Історія України. К. 2007

2.Лановик Б.Д. Історія України. К. 2003

3.Турченко Ф.Г. Історія України. 10-11 клас. К. 2004

4.Воронянський А.В. Історія України. Х. 2008

5.Кульчицький М.Н. Історія України. К. 2008

СРС №4.

Тема: Зовнішня політика України. Наш край у другій пол. XX – поч. XXI ст.

Мета: Розкрити основні напрямки зовнішньої політики незалежної України. Дати оцінку державній політиці в даному питанні. З’ясувати головні перспективи розвитку нашого краю у XXI ст.

План.

1.Головні напрямки зовнішньої політики незалежної України.

2.Наш край у другій половині XX – поч. XXI ст. Перспективи розвитку краю.

Примітка: Скласти тези конспекту на тему: «Зовнішня політика України. Наш край у другій пол. XX – поч. XXI ст.»

Резюме

Україна є повноправним суб'єктом міжнародних відносин. Конституцією України визначено загальний підхід до зовнішньої політики держави (Стаття 18). Передбачено, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів міжнародного права. Співвідношення між міжнародним і національним законодавством передбачено Статтею 9 таким чином, що існуючі міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства України, „Основні напрямки зовнішньої політики України", схвалені Верховною Радою 2 липня 1993р., зафіксували зміст національних інтересів України і завдання її зовнішньої політики.

В результаті самостійної роботи № 4. студент повинен знати: