Гуманітарно-феноменологічна інтерпретація знання і освіти.
Шелер розглядає пізнання, знання і освіту як важливі чинники подолання духовної кризи Європи, формування особистості, її шляху до Бога. Біологічно, пише Шелер, людина – то «глухий кут» природи, в ній постійно боються вітальне і духовне, а тому знання і освіта є виходом з цієї ситуації, глибинна основа гуманізації світу і обожненння людини. На жаль зазначає мислитель, у більшості країн, знання і освіта надмірно прагматизовані або ідеологізовані і якщо демократія не збереже на належному рівні науково-освітній потенціал, їй загрожує деспотична диктатура. Це було сказано у 1928 р., але не почуто європейськими політиками.
Людина – істота амбівалентна, в ній суперечливо поєднуються вітальні (біологічні, економічні, політичні, географічні тощо) та ідеальні (світоглядні ідеали, ідеї, цінності, смисли) чинники. Через те і в дослідженні знання та освіти Шелер підходить методологічно-дуалістично: їх соціально- історичної детермінації та феноменологічного визнання їх самоцінності в духовному досвіді людини. На тих чи інших історичних етапах поєднання цих чинників суперечливе і неоднозначне, що особливо проявляється в таких формах знання, як релігія, філософія (метафізика), наука. Якщо в історії вони проявляли себе у різні часи і у різні способи, то причина цього – різне поєднання їх чинників, що конкретно проявляється за соціологічного їх аналізу. Але феноменологічно, вважає Шелер, ці форми знання «дані» разом з сутністю людини як духовної істоти. У зв’язку з цим він феноменологічно критикує «закон трьох стадій» (Канта, висновки Дільтея про відшукування метафізичного знання, ідеї Спінози та Гегеля про стирання відмінностей між філософським та релігійним знанням.
На думку Шелера, соціологічно кожний тип знання зумовлюється відповідними «вітальними» імпульсами: релігійне знання пов’язане з потребою людини у спасінні, осягненні божественної основи світу; філософське знання – з почуттям здивування, розв’язання найважливіших світоглядних проблем та формування мудрості людини; конкретнонаукове або позитивне знання – це знання заради панування над сутнім, воно прагматичне та інструментальне. У шелерівській ціннісній ієрархії наука посідає останнє місце, вона є лише продовженням властивого тваринам практично-технічного інтелекту, у той час як релігійне і філософське знання характеризують специфіку людини як homo sapiens, істоту духовну. За Шелером, між цими трьома типами знання існують відмінності й за іншими критеріями: у типах їх виробників, відповідно – священник, мудрець, вчений; у соціальних інституціях виробництва і акумуляції знання – церква, академія платонівського зразка, в сучасних умовах – різні наукові заклади.
Освіта також розглядається Шелером як феномен буття людини, що виражає співмірність сутності людини і сутності світу (сьогодні ця проблема відома як проблема людиномірності знання, особливо наукового). Позаяк, за Шелером, особистість є ієрархічно впорядкована структура, що втілює у собі сутнісну визначеність світу, то й процес освіти постає як причетність людини до всього сутнісного у природі та суспільстві. Відтак і знання набуває ознак освітнього, якщо воно: а) формує людину; стосується сутності об’єктів; в) виконує функцію самовизначення людини у світі. Освітнє знання є основою категоризації світу в усіх ситуаціях досвіду світу, а ому слід акцентувати увагу не лише на освіті інтелекту, але й на освіті серця, волі, характеру, тощо. Освіта формує не лише практичні вміння людини, але й вводить її у царину Цілісного, Справжнього, Свобідного і Благородного, зрештою - Божественного. Але це передбачає й відповідні духовні акти, абстрагування людини від вигадливостей, інтенція на сутності цінностей. При цьому й сам розум, що здійснює ці акти, не залишається незмінним і апріорним, він змінюється історично і досвідно.
Різні регіони планети Земля культивували різні типи знання і освіти, сьогодні актуальною є проблема взаємодоповнюваності знання спасительного, освітнього і прагматичного, тобто в сучасних умовах нагальною є проблема інтеграції різних типів знання на засадах гуманізму.