Н.Е. 2.1. Тема 5. Феноменологія ціннісного світу Макса Шелера. План

1. Особливості феноменології Шелера.

2. Гносеологічні аспекти шелерівської феноменології.

3. Гуманітарно-феноменологічна інтепретація знання і освіти.

4. Розборка Шелером проблем феноменології релігії.

Рекомендована література

1. Давыдов Ю.Н. Макс Шеллер как социолог науки// Концепции науки в буржуазной философии и социологии. – М.. 1973, с. 250-308.

2. Макс Шеллер// История философии: Запад – Россия – Восток. – М., 1999, с. 104-112.

3. Макс Шелер// Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4 – СПб., с. 377-381.

4. Чухина Л.А. Человек и его ценностный мир в феноменологической философии Макса Шеллера// Шеллер М. Избранные произведения. – М., 1994, с. 379-398.

5. Шеллер М.// Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с. 376-378.

6. Шеллер М.// Новая философская энциклопедия – Т.4. – М., 2010.

7. Шелер М. Положення людини у космосі// Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993, с. 146-159.

8. Шелер М. Ordo amoris// Шелр М. Избранніе произведения – М., 1994, с. 341-377.

9. Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей// Шеллер М. Избранные произведения. М., 1994, с. 259-337.

10. Шеллер М. Феноменология и история познания// Шеллер М. Избранные произведения. – М., 1994, с. 195-255.

11. Шпигельберг Г. Феноменологическое движение. – М., 2002, с. 249-290.

1. Особливості феноменології Шелера.

Німецький філософ Макс Шелер (1874-1928) відомий різнобічністю своїх філософських пошуків і надзвичайною здатністю формулювати і розробляти нові проблеми. Він є засновком філософської антропології та соціології знання, глибоким дослідником проблем аксіології та феноменології. На жаль, багато своїх задумів Шелер не зміг реалізувати через ранню смерть (інфаркт).

Шелер народився у Мюнхені. там же закінчив гімназію. У студентські роки вивчає психологію, соціологію, філософію і медицину в університетах м.Баден та Ієна. У 1899 р. захистив дисертацію. Упродовж 1900-1907 р. він – приват-доцент Ієнського університету. 1907-1910 він викладає у Мюнхенському університеті, а з 1919 р. – професор Кельнського університету. 1901 р. він вперше зустрівся з Гуссерлем, знайомиться з його «Логічними дослідженнями», а невдовзі стає «феноменологом №2» у Німеччині. У 1907 р. він входив у коло мюнхенських феноменологів, але завжди мав власні погляди на феноменологію.

Ідейна еволюція Шелера відбувалася в умовах гострих соціальних потрясінь початку ХХ ст. і увібрала в себе інтелектуальні пошуки шляхів виходу з кризи європейської людності. На його думку, причиною цієї кризи є хвороба людського духу, що найбільше проявляється у його жадобі до збагачення, наживи тощо. Не приймаючи ні капіталізм, ні соціалізм, будучи вихованим на релігійних традиціях, він пов’язує майбутній розвиток суспільства з духовним розвитком суспільства на засадах оновлених (більш персоналістичних) християнських цінностей. Проблема духовного відродження людини завжди була в центрі філософії Шелера, в т.ч. його феноменологічних досліджень. Слід зазначити, що стосунки Шелра і Гуссерля були суперечливі. Обидва мислителі виступали проти готових схем філософування, дотримувалися принципу «назад до речей» і можливості інтуїтивного сприйняття сутності феноменів, а з 1913 р. вони разом забезпечували опублікування «Щорічник філософії і феноменологічних досліджень». Водночас Шелер завжди намагався прокладати у феноменології власний шлях, не зовсім підтримував гуссерлівську інтерпритацію феноменологічного методу та ідею феноменології як «строгої науки». Гуссерль й сам розумів, що Шелер дуже рано вступив на самостійний шлях у філософії і майже не згадував його пізвище і твори у своїх публікаціях.

В цілому місце Шелера у феноменологічному русі парадоксальне. Ніхто з феноменологів того часу не зробив більше для популяризації ідей феноменології в Німеччині та за її межами, особливо у Франції та Іспанії. Сам він вперше поєднав феноменологію з провідними інтелектуальними імпульсами того часу, з новаціями психоаналізу, «філософії життя», проблемами світогляду, реформами в галузі освіти і науки. Водночас він різко заперечував розуміння феноменології як єдиної школи чи руху. Шелер був чимось більшим, ніж «просто феноменологом» і феноменологію він розглядав як основний інструмент філософування і розв’язання «вічних» проблем філософії. У цьому питанні його погляди суперечили ідеї Гуссерля про феноменологію як «строгу науку», яка повинна прийти на зміну попередній філософії. В центрі феноменології Шелера – світ людського життя, духовних цінностей, етично-релігійна проблематика, проблеми пізнання і освіти. Іншими словами, Шелер надає феноменології життєво-практичний смисл і, очевидно, саме в цьому полягає таїна його популярності та авторитету. Його цікавить передусім феноменологія особистості, феноменологія «вічного в людині», про що свідчать такі його праці, як «Становище людини в Космосі», «Формалізм в етиці і матеріальна етика цінностей», «Феноменологія і теорія пізнання», «Форми знання і освіти», «Порядок серця» та ін. Відомий історик феноменологічного руху Г.Шпігельберг називає унікальною здатність Шелера практично застосовувати феноменологічні настанови, підходи, методи, водночас не всі отримані при цьому результати належно обгрунтовані. І далі: «Феноменологія Шелера має дивно пояснювальний і при цьому нерівний характер. Її слід читати одночасно зацікавлено і критично. Якщо підходити до неї так, то вона проявить деякі з найбільш стимулюючих передбачень, якщо не остаточних положень, що були народжені феноменологією».