Тема 7 Макроек. Передумови підвищення мкп України

7.1. Організаційна модель системи державного регулювання МКП.

7.2. Розвиток бізнес-середовища як фактор адаптації укр. підприємств до глобальної конкуренції.

7.3. Інвестиційно-інноваційні імперативи підвищення міжнародної конкурентоспроможності укр. підприємств.

7.4. Регіональна складова стратегії підвищення міжнародної конкурентоспроможності укр. підприємств.

7.1. Організаційна модель системи державного регулювання мкп.

Економіка будь-якої країни являє собою організаційну систему, в якій кожна із підсистем має власний механізм взаємодії з іншими підсистемами і вживлення в нац. ек. систему. Її ключовими характеристиками як організаційної системи є: мета, структура, функції і результат. При цьому саме результат є системоутворювальним «інструментом» відбору елементів та їх включення в функціональний механізм системи [32, с. 284]. Ці положення теорії систем мають універсальне значення і слугують методологічною базою розвитку (реорганізації) системи державного регулювання конкурентоспроможності укр. економіки та вітчизняних підприємств.

Згідно з принципом історичності [32, с. 193], розвиток системи управління міжнародною конкурентоспроможністю слід розглядати як історичну зміну її фазового стану, тобто, як активну реорганізацію її організаційно-структурних і функціональних характеристик. Реорганізація - це процес розвитку структурних і функціональних характеристик діючої системи управління, які забезпечують досягнення необхідного результату функціонування системи. Графічне відображення моделей розвитку системи управління міжнародною конкурентоспроможністю наведено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Моделі пасивної (а, б) та активної (в) організації системи управління міжнародною конкурентоспроможністю

Принцип історичності об’єктивно обумовлює поетапний розвиток системи управління міжнародною конкурентоспроможністю укр. підприємств, в якому кожен з етапів відображає адаптаційну підготовку вітчизняних підприємств до умов сучасної міжнародної конкуренції.

1-й етап розвитку сполучається з формуванням «невідкладних» організаційних заходів, спрямованих на пом’якшення негативних наслідків вступу України до СОТ. На цьому етапі мають бути визначені алгоритм та стратегія інтегрування економіки України у світове господарство; проведена гармонізація її зовнішньоторговельного режиму із вимогами та нормами СОТ, до яких вітчизняним підприємствам потрібно буде адаптуватися; сконцентровані зусилля на формуванні оптимальної структури економіки та інноваційно-технологічній модернізації підприємств, які володіють потенціалом прориву до світового рівня конкурентоспроможності; удосконалена структура зовнішньоторговельного обороту України у напрямі оптимізації обсягів імпорту та підвищення промислово-технологічного рівня експорту.

2-ий етап пов’язаний з вирощуванням «нац. чемпіонів» – локомотивів розвитку економіки України та їх перетворенням у транснаціоналізовані структури із потенціалом ефективного інтегрування у світові відтворювальні комплекси.

Сучасна парадигма міжнародної конкуренції обумовлює потребу у формуванні нац. системи управління конкурентоспроможністю, структуру якої мають складати:

1) підсистема державного регулювання конкурентоспроможності;

2) підсистема управління конкурентоспроможністю на рівні підприємств.

Підсистема державного регулювання міжнародної конкурентоспроможності (макроек. контур) забезпечує створення системних та структурних передумов міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Принципова модель макроек. контуру системи управління МКП наведена на рис. 7.2.

За своєю структурою контур державного регулювання конкурентоспроможності включає: стратегічно-програмну компоненту та організаційно-ек. механізм реалізації – систему інститутів, методів та інструментів державного регулювання конкурентоспроможності підприємств.

Стратегічною компонентою або ядром державного контуру регулювання конкурентоспроможності є довгострокова нац. програма підвищення конкурентоспроможності. Її розробленню має передувати ретельний моніторинг рівня конкурентоспроможності галузей, секторів і виробництв укр. економіки із застосуванням системи нац. і світових рейтингових агентств та незалежних інституцій оцінювання рівня конкурентоспроможності.

Національна державна стратегія

конкурентоспроможності

Організаційно-економічний механізм реалізації

Система управління конкурентоспроможністю

(макроекономічний блок)

Мета

Структура

Функції

Результат

Міжнародна конкурентоспроможність підприємства

Рис. 7.2. Модель формування підсистеми державного регулювання МКП

Організаційно-ек. механізм реалізації нац.-державної програми конкурентоспроможності включає сукупність інституційних, організаційних, ек., соц. та інших інструментів і засобів державного впливу на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.