3. Філії і відділення іноземних організацій,які діють на території України

Одним з перших відділень іноземних організацій в Україні, яке з’явилося в Україні, було Українське відділення неурядової організації “Міжнародний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія". 29 липня 1991 року Кабінет Міністрів УРСР своєю постановою № 111 затвердив Положення про Українське відділення неурядової організації “Міжнародний центр наукової культури – Всесвітня лабораторія” (надалі – Українське відділення Всесвітньої лабораторії).

Українське відділення Всесвітньої лабораторії отримало статус науководослідної установи, яка здійснює на території республіки діяльність, що випливає із цілей та завдань цієї організації щодо виконання міжнародних проектів у галузі науки, техніки, екології, медицини, освіти та інших галузях.

Відділення об’єднує зусилля вітчизняних і зарубіжних вчених та спеціалістів на розв’язання актуальних для республіки проблем, залучає науковий потенціал України для роботи за міжнародними проектами Всесвітньої лабораторії.

Прикладом “змішаної” організації може служити Міжнародне товариство прав людини Українська секція (скорочено "МТПЛУС" далі "Секція"). Згідно Статуту (п. 1.3.) діяльність Секції поширюється на територію України, Німеччини.

Секція являє собою міжнародну громадську організацію, яка об’єднує на засадах добровільності громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства для

реалізації основних завдань, передбачених цим Статутом.

Секція ставить перед собою такі завдання:

надання правової допомоги громадянам у галузі правозахисного законодавства;

матеріальна допомога багатодітним сім’ям, інвалідам, одиноким, особам похилого віку;

сприяти гуманізації умов утримання підлітків і дорослих у місцях, призначених для виконання покарань;

захист невід’ємних прав військовослужбовців та їх сімей;

участь у міжнародних акціях щодо захисту прав людини;

розповсюдження серед населення ідей, викладених у Загальній декларації прав людини, інших документах правозахисного змісту.

Але, мабуть, найбільш розгалуженою та впливовою є мережа фундацій, заснованих Джорджем Соросом.

Міжнародний фонд “Відродження" (“фонд Сороса”). Джордж Сорос народився у Будапешті в 1930 році. 1947 року він емігрував до Англії, де закінчив Лондонську школу економіки. У 1956 році переїхав до США, де успішно працював на фінансових ринках і зрештою став одним з найбагатших людей світу. Ще під час навчання у Лондонській школі економіки пан Сорос ознайомився з роботами філософа Карла Поппера, які справили винятковий вплив на склад його думок, а пізніше на його благочинну діяльність.

Першу фундацію – Фонд Відкритого Суспільства – пан Сорос заснував у Нью-Йорку 1979 року, першу Східно-Європейську фундацію – в Угорщині 1984 року. Сьогодні він фінансує мережу фундацій, які працюють у 31 країні Центральної та Східної Європи і колишнього Радянського Союзу, а також у Південній Африці, Гаїті і США. Діяльність фундацій спрямована на розбудову і підтримку інфраструктури відкритого суспільства.

Пан Сорос написав книги "Алхімія фінансів"(1987), "Відкриваючи радянську систему" (1990), "Гарантія демократії" (1991), "Сорос про Сороса. Передбачення процесів розвитку" (1995) та інші. Він є також автором багатьох статей про політичні та економічні зміни у Європі та колишньому Радянському Союзі.

Мережу фундацій Сороса складають 57 національних організацій. Вони діють в Албанії, Азербайджані, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Вірменії, Гаїті, Грузії, Гватемалі, Естонії, Казахстані, Киргизстані, Латвії, Литві, Македонії, Молдові, Монголії, Південно-Африканській Республіці, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Словенії, Таджикистані, Угорщині, Узбекистані, Україні, Хорватії, Чехії, Югославії та інших країнах.

Ці фундації орієнтовані на розбудову відкритого суспільства. З цією метою вони підтримують програми та ініціативи у сфері освіти, громадянського суспільства, незалежних засобів масової інформації, розвитку мережі Інтернет та електронної пошти, видавництва, прав людини, мистецтва і культури, реформування соціальної, правової і економічної систем. Інститут відкритого суспільства – НьюЙорк та Інститут відкритого суспільства – Будапешт створюють програми для вирішення проблем, що є спільними для багатьох фундацій, надаючи адміністративну, фінансову і технічну підтримку.

Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) засновано у квітні 1990 року. Він належить до мережі фундацій Джорджа Сороса, що складається з національних і регіональних фондів більш, ніж у тридцяти країнах світу, переважно у Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Ці фонди об’єднує спільна мета – вони підтримують правничі, медійні, освітні, інформаційні, медичні, соціальні ініціативи, що сприяють розвиткові й утвердженню відкритого суспільства.

МФВ є найбільшою національною доброчинною громадською організацією в Україні. Завдання Фонду – фінансово та організаційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив. 2006 року МФВ надасть фінансову підтримку на суму до 7 мільйонів доларів США на проекти, що сприяють розвиткові європейської інтеграції, посиленню впливу громадянського суспільства та його контролю за владою, системі громадського правозахисту й утвердженню принципу верховенства права в Україні, проведенню пенітенціарної реформи, розвиткові громадської активності національних меншин, реформам у сферах освіти, охорони здоров’я, видавничій справі, проведенню справедливих та чесних виборів тощо.

Пріоритети Фонду визначають Правління і Програмні ради, до складу яких входять авторитетні українські громадські діячі, фахівці у тих галузях, в яких МФВ здійснює свою безпосередню діяльність: громадянське суспільство, верховенство права, освіта, ЗМІ, охорона здоров’я тощо. Правління Фонду є головним громадським органом МФВ і формує стратегію діяльності всієї організації.

МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, проведення прес-конференцій і презентацій, через інтернет тощо. Працівники Фонду проводять консультації з усіх питань ґрантової діяльності МФВ.

Переважну більшість ґрантів МФВ розподіляє між недержавними організаціями. Зазвичай, фонд "Відродження" попередньо оголошує конкурс проектів, спрямованих на реалізацію запланованих програм МФВ. Фонд надає ґранти тим організаціям, проекти яких стали переможцями конкурсів. Водночас, МФВ розглядає звернення громадян про фінансування різноманітних проектів, завдання яких збігаються із метою Фонду.

Крім надання ґрантів іншим організаціям, МФВ здійснює власну операційну діяльність, реалізуючи проекти у пріоритетних галузях своєї програмної діяльності.

Національні програми фінансуються з бюджету МФВ згідно з пропозиціями Правління і Програмних рад. Багаторічний досвід роботи фонду "Відродження" в Україні дає змогу не лише стежити за змінами в українському суспільстві, а й прогнозувати їх. У своїй діяльності програмні напрями МФВ орієнтуються, передусім, на загальноєвропейський досвід.

Як і решта фондів мережі Сороса, МФВ здійснює адміністрування регіональних або мережевих програм Інституту Відкритого Суспільства (Будапешт, Нью-Йорк), у кожній з яких бере участь низка фондів Сороса в інших країнах. Мережеві програми започатковано Інститутом Відкритого Суспільства, щоб забезпечувати необмежену національними кордонами підтримку у вигляді знань і послуг. Це всебічний підхід до конкретних проблем, що заохочує і пропагує регіональну співпрацю фахівців, які беруть участь у програмах.

Фонд має представництво в Києві (центральний офіс), а також інформаційних партнерів у Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кіровограді, Луганську, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Севастополі, Сімферополі, Сумах, Тернополі, Ужгороді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Чернівцях.

Це дає змогу МФВ швидко і завчасно поширювати інформацію у регіонах про оголошені конкурси, а також інформувати громадськість як про програмну діяльність Фонду, так і про конкурси інших донорів в Україні.

У 19902005 роках Фонд надав численним неурядовим організаціям (НУО) України, а також науково–освітнім, просвітницьким закладам, видавництвам ґрантів на суму понад 89 мільйонів доларів США. 2006 року МФВ надасть третьому сектору України фінансову підтримку на суму до 7 мільйонів доларів США.

Оголошення про конкурси, що проводяться МФВ, обов’язково публікуються в пресі та на вебсайті МФВ.

Проекти, подані на конкурс, розглядаються програмними радами, до складу яких входять провідні фахівці та експерти. Після ретельного аналізу проектів і колективного обговорення ради представляють свої висновки та рішення щодо схвалення або відхилення проектів. У разі потреби для проведення додаткового аналізу запропонованого проекту запрошують незалежних експертів. Остаточне рішення про підтримку або відхилення проектів затверджує Правління МФВ.

Щороку МФВ оголошує в пресі та на офіційному вебсайті конкурси за такими програмними напрямами:

• розвиток громадянського суспільства;

• верховенство права;

• засоби масової інформації;

• інформаційні програми;

• освітні програми;

• охорона здоров’я;

• європейська програма.

Кошти надаються на основі юридичної угоди, яка передбачає детальну звітність і виплату коштів у формі траншів. Фонд здійснює незалежний фінансовий моніторинг проектів. Всі подані проекти реєструються у комп’ютеризованій системі управління проектами МФВ, до складу якої входить тематична база даних проектів, підтриманих МФВ.

Інформація про підтримані МФВ проекти є відкритою. База даних про проекти доступна через мережу Інтернет. Вона дозволяє громадськості, тобто будь-якій людині у будь-якій частині світу, отримати загальні відомості про кількість проектів, підтриманих МФВ, назви проектів та імена відповідальних за них осіб, суми наданих коштів. Кожен відвідувач має змогу висловити Фонду свої думки про зміст і результати реалізації проектів.

Як правило, не надається підтримка на:

проекти, що не відповідають пріоритетам програмної діяльності МФВ;

проекти, що мають комерційний характер;

проекти з гуманітарної допомоги;

проекти, подані від фізичних осіб, політичних партій чи релігійних громад.

З метою більш повного використання благодійних пожертвувань, що спрямовуються в Україну, враховуючи роль Міжнародного фонду “Відродження”, 13 червня 1994 року Президент України своїм указом № 292/94 рекомендував міністерствам, іншим органам державної виконавчої влади сприяти Міжнародному фонду “Відродження”, його регіональним відділенням у вирішенні питань матеріальнотехнічного та інших видів забезпечення його діяльності. Органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати, по можливості, питання виділення приміщень Міжнародному фонду “Відродження”, його регіональним відділенням та надання їм пільг щодо орендної плати і плати за користування комунальними послугами.