38 Нематеріальний актив

НЕМАТЕРИАЛЬНЫЕ АКТИВЫ

- объекты, не имеющие физических свойств, но включаемые в активы предприятия и обычно требующиепостепенной амортизации в течение срока их использования. Н.а. - это затраты предприятий долгосрочногопериода в хозяйственной деятельности, приносящие доход: права пользования земельными участками,природными ресурсами, патенты, лицензии, ноу-хау, программные продукты и привилегии, организационныерасходы, торговые марки и товарные знаки. Н.а. учитываются по первоначальной оценке, котораяопределяется для объектов, внесенных учредителями в счет их вкладов в уставный фонд предприятия - подоговоренности сторон; приобретенных за плату у других предприятий и лиц - исходя из фактическипроизведенных затрат по приобретению и приведению в состояние готовности этих объектов; полученных отдругих предприятий и лиц -экспертным путем. Износ Н.а. относится на себестоимость продукции (работ,услуг) ежемесячно по нормам, рассчитанным предприятием исходя из их первоначальной стоимости и срокаполезного использования (но не более срока деятельности предприятия). По Н.а., по которым невозможноопределить срок полезного использования, нормы износа устанавливаются в расчете на десять лет (но неболее срока деятельности предприятия). За рубежом к Н.а. относят т.ж. фирменный стиль компании,который охватывает как бланки, конверты и визитные карточки, так и одежду персонала, дизайн офиса(внешний и внутренний), оформление транспортных средств компании, фирменных сувениров и т.п.

39 Коммерцизация прав на объекты интеллектуальной собственности

Метою комерціалізації є отримання прибутку за ра­хунок використання об'єктів права інтелектуальної власно­сті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам. Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності -це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе­ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар. Основними способами комерціалізації об'єктів пра­ва інтелектуальної власності є: використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві; -  внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача (продаж) прав на об'єкти права інте­лектуальної власності. Для практичного здійснення вказаних шляхів коме­рціалізації необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

40Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності

Об'єкт інтелектуальної власності, як і усе в нашому оточуючому середовищі має початок і кінець, тобто має свій життєвий цикл. Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Це:

1. створення об'єкта інтелектуальної власності;

2. набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності;

3. використання (комерціалізація) прав на об'єкт інтелектуальної власності;

4. захист прав інтелектуальної власності;

5. утилізація об'єкта інтелектуальної власності.

Створення об'єкта інтелектуальної власності починається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея художнього твору, винаходу та ін. Щодо підприємницької діяльності, то тут ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності виробів або технологій. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охоронного документа — патенту або свідоцтва на нього. Наявність такого документа у великій мірі унеможливлює порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого циклу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приніс користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток — власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтелектуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику прав на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об'єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то немає необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридичне визначеного строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

41у чому полягає призначення системи захисту права інтелектуальної власності

Однією з найважливіших умов успішного розвитку культури, науки, промисловості, торгівлі та інших галузей діяльності є не тільки визнання за авторами об’єктів інтелектуальної власності та особами, що набули право на ці об’єкти певних цивільних прав, а й забезпечення надійного їх захисту. Законодавство України в сфері інтелектуальної власності містить положення, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності становить передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів щодо визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності, та здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належних форм, засобів і способів захисту.  У спеціальному законодавстві України з питань інтелектуальної власності також визначено чимало способів захисту прав інтелектуальної власності. Як правило, власник порушених прав інтелектуальної власності може скористатися не будь-яким, а певним конкретним способом захисту цих прав. Найчастіше він безпосередньо визначений спеціальною нормою закону або випливає з характеру вчиненого правопорушення. Однак частіше власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу його захисту. Суб’єктом права на захист може бути автор або патентовласник, особа, яка володіє ліцензією. Суб’єкти права на захист можуть самостійно здійснювати захист або звертатися до організацій колективного управління патентних повірених. Якщо існує декілька потерпілих (співавтори), то вони можуть захищати свої інтереси самостійно незалежно один від іншого або надати право захищати свої права через одного з них, шляхом делегування своїх прав на захист одному з них. Таким чином, в Україні захист прав інтелектуальної власності – це передбачена законодавством діяльність уповноважених державою органів виконавчої та судової влади із визнання, поновлення та усунення перешкод, що заважають суб’єктам права інтелектуальної власності реалізації їх прав та законних інтересів.