1. Проблема безробіття в Україні (визначення шляхів та перспектив вирішення проблеми безробіття)

Безробіття — це складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи й заробітку.

Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду.

В Україні проблема безробіття стоїть особливо гостро в останні роки. З кожним роком кількість безробітних зростає.

Найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей – Волинської, Житомирської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської.

Найнижчі показники рівня безробіття спостерігаються в м. Києві.

Існуюча ситуація погіршується існуванням скритого безробіття, що обумовлює викривлення даних щодо справжнього його масштабу.

Так, сьогодні до складу безробітних офіційна статистика не включає жителів сільської місцевості, які працюють у власних господарства; осіб, які мають неповну занятість, або мають тимчасові підробітки.

На відміну від ЄС, в Україні існує значна кількість неофіційних безробітних, які не перебувають на обліку в центрах зайнятості, а, отже, не враховуються в офіційній статистиці.

У найближчі роки прогнозується зростання безробіття в Україні ще більшими темпами, що обумовлено надмірним фіскальним тиском, наслідком якого є припинення діяльності приватних підприємців та скорочення робочих місць.

Безробіття вже набуло досить обширного характеру. Беручи до уваги економічну ситуацію України сьогодні, можна сказати, що вирішити дану проблему досить складно.

Основними проблемами безробіття є: проблема молодіжного безробіття, адже молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуку роботи, особливо офіційного працевлаштування;

структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньогалузеві, регіональні) в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств;

проблеми безробіття серед людей старшого віку; відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

політика уряду в галузі оплати праці;

скорочується купівельна спроможність населення;

бюджет втрачає платників податків; сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях;

зміни в демографічній структурі населення;

рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).

2. Принципи та умови страхування від безробіття

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачає матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

1) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

2) обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю,

а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами цих спілок), а також громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності;

3) цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

4) солідарності та субсидування;

5) обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених законом;

6) паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

7) диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу і тривалості безробіття;

8) надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

9) законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття",

"Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові засади здійснення соціального страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з якого починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Взяття на облік юридичних та фізичних осіб — підприємців здійснюється Фондом на основі відомостей із реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання цих відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду,

а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:

1) юридичні особи — з дня взяття їх на облік;

2) фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, — з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;

3) фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — в день укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

1) працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу.