Джерела права:

Джерело

Характеристика

Правові звичаї

Правові звичаї (кутюми) окремих регіонів, сеньйорій та общин. У межах великих феодальних володінь (Нормандія, Анжу, Бретань) вони відрізнялися великою різноманітністю. Значною була роль кутюмів на півночі Франції, яку називали "країною звичаєвого права". Звичаї складалися в усній формі (звідси назва "країна неписаного права"); формувалися на підставі уявлень, положень, які визнавалися з покоління в покоління на певній території. Сила та авторитет звичаєвого права ви­знавалися тим, що воно відображало реальні потреби терито­ріальних колективів феодального суспільства; виникало, як правило, з компромісу та не залежало від свавілля державної влади. Через це дотримання кутюмів було добровільним

Римське право

Території поширення - південь Франції. Класичне римське право тут трансформувалося у своєрідне гало-римське право, яке спиралося не на візантійську кодифікацію Юстиніана, а на спрощену версію законодавства Феодосія та на варваризований збірник римського права, складений вест готським королем Лариком. У XVI ст. у Франції склалася своя школа римського права, яка отримала назву школи гуманістів

Канонічне право

Перейшло до Франції з римської імперії та від імперії франків. Свого апогею досягло в ХІІ-ХШ ст.ст., коли розширилася ком­петенція церковних трибуналів. У наступні віки в ході боротьби королівської влади за укріплення своїх судових повноважень сфера дії канонічного права почала звужуватися. Норми кано­нічного права, прийняті церквою після затвердження зводу канонічного законодавства (1582р.), вимагали спеціальної санкції короля

Міське право

Розглядалося як свого роду звичаєве право. Виокремлювалося значним різномаїттям, хоча йому були притаманні і загальні риси. Основним джерелом цього права були міські хартії, які мали нормативний характер та віддзеркалювали компроміс міського населення з королем або окремими сеньйорами. Хартії передбачали підтримку миру, порядку, визнавалися важливі права та свободи громадян, які не були захищені феодальним правом, регламентували торгово-ремісничу діяльність

Королівське законодавство

Набуло значення по мірі посилення королівської влади. Було представлено настановами, ордонансами, едиктами, наказами, деклараціями тощо. До XVII ст. не вирізнялося системати­зацією та класифікацією матеріалу, який воно містило

Судова практика парламентів

Додаткове та менш значиме джерело права