2

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник факультету військової підготовки

полковник

В.Б. Добровольський

“ “_______________2014 р.

Л Е К Ц І Я

з навчального предмету

“Історія Збройних Сил України”

Тема 3. Військове будівництво в Україні в період національно-визвольної боротьби 1917-1920 років.

Навчальний час - 2 години

Спеціальність – Для студентів, що навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу

Навчальна та виховна мета

1. Вивчити та проаналізувати зі студентами суспільно-політичні процеси, що відбувались в Україні в добу Центральної Ради, гетьманату часів П.Скоропадського та Директорії УНР.

2. Сприяти вихованню національної та громадянської свідомісті, почуття поваги до історичного минулого України.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ	- 5 хв.
Збройні сили Центральної Ради.	-20 хв
Військово-організаційні заходи уряду гетьмана П.Скоропадського.	-30 хв.
Проблеми розбудови Збройних сил урядом Директорії УНР.	-15 хв
Висновки та відповіді на питання	-10 хв.

Навчально-матеріальне забезпечення – ПЕОМ, Інфокус, слайди

Навчальна література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

2. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997.

3. Винниченко В. Відродження нації. - ч. 1, 2. – К., 1990.

4. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. – К, 1993.

5. Історія України. Під ред. В.А. Смолія. – К., 1997.

6. Конституційні акти України 1917-1920. – К., 1992.

7. Кубіцький С.О., Кирик В.Л., Єрмоленко А.Б., Сірий С.В. Воєнно-політична історія України: навчальний посібник. – К.: ВРЦ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2008. – 248 с.

8. Реєнт О. Українська революція. – К., 1996.

9. Солдатенков В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999.

10. Українська революція і державність (1917 – 1920 рр.). – К., 1998.

11. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – К., 1996.

12. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1996.

13. В.Голубко. Армія УНР 1917 – 1918. – Львів, 1997.

Вступ

Після більше ніж 200 літнього панування на Україні на початку 20 століття самодержавство в Російській імперії дійшло до свого краху. Ця загальносвітова, а не лише російська, тенденція не лише докорінно змінила політичну структуру суспільства, а й створила сприятливі умови для розгортання національно-визвольної боротьби колишніх колоній і відродження їхніми народами своєї державності. Серед них був і 30-мільонний український народ, який, також гучно заявив про свої національні інтереси.

Слід сказати, що в роки Першої світової війни через територію України проходили 2 фронти – Південно-Західний і Румунський, зосереджувались 2 військових округи – Київський та Одеський. Причому значну частину Харківської губернії і Донецького промислового району було включено до Московського військового округу. З метою не допустити концентрації українців у дислокованих тут військових частинах, військове міністерство систематично розпорошувало солдатів-українців по всіх фронтах. Далеко за межами України утворювались цілком українські полки, у той час як в Україні перебували російські. Тисячі українців зосереджувалися у частинах, розташованих у Саратові, Оренбурзі, Казані, Гельсінгфорсі.

Незважаючи на старання військових властей, їм було не під силу вивезти всіх солдатів українців за межі України, тому на початку 1917р. на Південно-Західному та частині Румунського фронтів і в тилових гарнізонах зосередилась значна кількість солдатів української національності. На Південно-Західному фронті українці становили 1/3, а на Румунському 1/4 частину його особового складу. На чорноморському флоті українці становили близько 65% від його чисельності.