Номенклатура основ

Назви основ утворюються таким чином:

Кількість гідроксогруп співпадає з валентністю (ступенем окиснення) металу.

NaOH – натрій гідроксид,

Mn(ОН)₂ – манган (II) гідроксид,

Mn(ОН)₃ – манган (III) гідроксид.

Хімічні властивості основ

1 Взаємодія з кислотами:

3LiOH + H₃PO₄ = Li₃PO₄ + 3H₂O,

2 Взаємодія з кислотними оксидами:

Sr(OH)₂ + SO₃ = SrSO₄ + H₂O,

(SO₃+ H₂O → H₂SO₄).

3 Взаємодія з амфотерними оксидами:

2RbOH + BeO = Rb₂BeO₂ + H₂O,

(BeO + H₂O → H₂BeO₂).

4 Взаємодія амфотерними гідроксидами:

2NaOH + Zn(OH)₂ = Na₂ZnO₂ + 2H₂O,

Zn(OH)₂ ↔ H₂ZnO₂.

Кислоти

Кислоти – це складні речовини, до складу яких входять атоми Гідрогену, здатні заміщуватися на атоми металу.

З точки зору теорії електролітичної дисоціації кислотами називають електроліти, при дисоціації яких у вигляді катіонів утворюються лише H⁺-катіони.

Кислоти класифікують:

• за основністю (аналогічно основам).

• за наявністю Оксигену в молекулі - на безоксигенові та оксигеновмісні.

Номенклатура кислот

Назви безоксигенових кислот складаються з назви кислотоутворювального елемента з додаванням суфікса -ідн-, -идн- та слова «кислота» (див. додаток Г):

Н₂Se – селенідна кислота, H₂S – сульфідна кислота, HBr – бромідна кислота. До безоксигенових кислот належать також ціанідна HСN, роданідна HNCS.

Назви оксигеновмісних кислот

Для написання назви оксигеновмісної кислоти необхідно вміти розраховувати ступінь окиснення кислотоутворювального елемента. Для цього треба пам’ятати, що ступінь окиснення Гідрогену дорівнює +1, ступінь окиснення Оксигену дорівнює -2, а молекула в цілому є електронейтральною. Наприклад, для визначення ступеня окиснення Сульфуру в H₂SO₄ необхідно додати ступені окиснення Гідрогену та Оксигену з врахуванням числа їх атомів

2·(+ 1) + 4·(–2) = –6

та одержане число взяти з протилежним знаком. Тоді ступінь окиснення Сульфуру в H₂SO₄ дорівнює +6.

Для визначення ступеня окиснення Фосфору в H₄Р₂O₇ необхідно додати ступені окиснення Гідрогену та Оксигену з врахуванням числа їх атомів

4·(+ 1) + 7·(–2) = –10

та одержане число взяти з протилежним знаком і поділити його на кількість атомів фосфору (2). Тоді ступінь окиснення Фосфору в H₄Р₂O₇ дорівнює +10/2=+5.

1. Якщо кислотоутворювальний елемент проявляє в кислотах тільки один ступінь окиснення, то у назвах кисневмісних кислот до кореня латинської назви відповідного елемента додають суфікс „ат“.

Наприклад: C⁺⁴, H₂СO₃ – карбонатна кислота.

2. Якщо елемент здатний проявляти два ступені окиснення, то у вищому ступені окиснення в назві кислоти застосовується суфікс „ат“, а у нижчому – „ит“ або „іт“.

Наприклад: N⁺³, HNO₂ – нітритна кислота,

N⁺⁵, HNO₃ – нітратна кислота,

S⁺⁴, H₂SO₃ – сульфітна кислота,

S⁺⁶, H₂SO₄ – сульфатна кислота.

3 Якщо елемент здатний проявляти більшу кількість ступенів окиснення, то до кореня латинської назви елемента додають:

• при найнижчому ступені окиснення – префікс „гіпо“ та суфікс „ит“ або „іт“,

• при дещо вищому ступені окиснення – суфікс „ит“ або „іт“,

• при ще вищому ступені окиснення – суфікс „ат^“,

• при найвищому ступені окиснення – префікс „пер“ та суфікс „ат“.

Наприклад: Cl⁺¹, HClO – гіпохлоритна кислота,

Cl⁺³, HClO₂ – хлоритна кислота,

Cl⁺⁵, HClO₃ – хлоратна кислота,

Cl⁺⁷, HClO₄ – перхлоратна кислота.

4 Якщо до складу кислоти входять два або більше атомів кислотоутворювального елемента, то для позначення їх кількості в назві кислоти застосовують префікс – відповідний грецький числівник.

Наприклад: H₂Cr₂O₇ – дихроматна кислота,

H₄P₂O₇ – дифосфатна кислота,

H₂B₄O₇ – тетраборатна кислота.

Для двох кислот того ж ангідриду, які відрізняються вмістом води, назви утворюють так: до назви аніону кислоти з меншим вмістом води додають префікс „мета“, з більшим вмістом води – префікс „орто“.

Наприклад:

P₂O₅ + H₂O = 2HPO₃

метафосфатна кислота,

P₂O₅ + 3H₂O = 2H₃PO₄

ортофосфатна кислота,

B₂O₃ + H₂O = 2HBO₂

метаборатна кислота,

B₂O₅ + 3H₂O = H₃BO₃

ортоборатна кислота.

Назви деяких оксигеновмісних кислот наведено в додатку Г.