- •Методи вивчення в фітоембріології: методики вивчення на фіксованому матеріалі та живих об’єктах
- •2.1 Органогенія квітки.
- •2.2 Будова квітки. Морфологічне різноманіття квіток та статевих форм рослин
- •2.3 Детермінація статі у рослин. Зміна статі у рослин. Практичне значення вивчення проблеми статі у рослин.
- •2.4. Перехід до цвітіння. Утворення квітки. Авс- модель генетичного контролю формування органів квітки.
- •2.1.Органогенія квітки.
- •2.2.Будова квітки. Морфологічне різноманіття квіток та статевих форм рослин
- •Детермінація статі у рослин. Зміна статі у рослин. Практичне значення вивчення проблеми статі у рослин.
- •2.4. Перехід до цвітіння. Утворення квітки. Авс-модель генетичного контролю формування органів квітки.
- •1) Меристема не здатна утворювати іншу кількість листків (детермінована);
- •2) Меристема отримує сигнал від листків за яким «оцінює» їх число.
- •1) Просторову розмітку флорального примордію;
- •2) Визначення долі (призначення) закладених органів (developmental fate).
- •3.6.1.Життєздатність пилку і способи її збереження
- •3.7. Порушення нормального розвитку пилку.
- •3.1. Пиляк і тичинкова нитка.
- •3.2.1 Простий і складний пилок
- •3.3. Формування пилкового зерна і утворення чоловічого гаметофіту
- •3.3.1. Утворення оболонки пилкового зерна
- •3.3.2.Поділ ядра мікроспори при утворенні чоловічого гаметофіту
- •3.4. Величина і форма пилкових зерен.
- •3.5. Проростання пилкових зерен
- •3.6. Швидкість проростання пилкових зерен та росту пилкових трубок.
- •Життєздатність пилку і способи збереження життєздатності пилку.
- •3.7. Порушення нормального розвитку пилку.
- •4.2 Розвиток і будова насінного зачатка. Інтегументи, нуцелус, мікропіле, халаза.
- •4.3.Типи насінного зачатка (нз)
- •4.4. Утворення макроспор. Розвиток зародкового міхура Polygonum-типу
- •4.5. Класифікація типів зародкового міхура (зм).
- •5.1 Запилення
- •5.1.2.Самозапилення
- •5.1.3.Перехресне запилення.
- •Пристосування для запобігання самозапиленню
- •5.3 Проростання пилку Увага ! це повтор с.42
- •5.3.1 Розпізнавання в системі пилок – приймочка.
- •5.3.2. Алелі самостерильності і несумісності у рослин (алелі гена s)
- •6.1.2 Швидкість росту пилкової трубки за різних способів і умов
- •6.1.3. Шляхи проникнення пилкової трубки в зародковий міхур.
- •6.2. Подвійне запліднення. С. Г. Навашин (1857 – 1930) - автор відкриття
- •6.2.1 Злиття гамет. Типи подвійного запліднення.
- •6.3. Біологічне значення подвійного запліднення.
- •7. 1.2 . Утворення ендосперму.
- •7.1.3..Типи розвитку ендосперму.
- •7.1.5. Функціональне значення ендосперму.
- •Ембріогенез
- •Перше ділення заплідненої яйцеклітини. Передзародок (проембріо)
- •8.3. Розчленовані та нерозчленовані зародки.
- •8.4.Типи розвитку зародка дводольних.
- •8.5 Розвиток зародка злаків Проблема однодольності
- •8.5.1.Ультраструктура і біохімія зародка.
- •8.6.Утворення насіння.
- •8.7.Проростання і життєздатність насіння
- •8.8. Утворення плодів.
- •8.8.1 Партенокарпія
- •9.2. Класифікація поліембріонії за м.С.Яковлєвим
- •9.3. Про інші властивості поліембріонії.
- •9.4.1.Партеногенез
- •9.4.2.Апогаметія
- •9. 4. 3. Апоспорія
- •9.4.4 Адвентивна ембріонія
- •9.4.5.Причини виникнення апоміксису.
- •9.4.7.Апоміксис і еволюція.
- •10.2 Тривалість збереження життєздатності насіння
- •10.3.1 Видові особливості і умови формування насіння
- •10.3.2 Вологість насіння.
- •10.3.3.Температура і доступ повітря.
- •10.3.5. Життєздатність насіння бур’янів
- •10.4. Фізіологічні причини старіння насіння
- •10.5. Методи визначення життєздатності насіння
- •10.6. Зберігання насіння
- •10.6.1. Принципи і практика довготривалого зберігання насіння
- •10.6.2. Розробка режимів зберігання насіння.
- •10.7 Вплив світла на проростання насіння
- •10. 01 Морфологія насіння
10.2 Тривалість збереження життєздатності насіння
Відомості про тривалість життя насіння і пізнання механізмів її регуляції важливі як у теоретичному так і практичному аспектах. Оцінюють її не по окремій насінині, а по сукупності (особин)насінин. Показником тривалості життя є період часу, впродовж якого виживає чи відмирає відповідний відсоток насіння (Roberts,1972).
Розглянемо криву виживання насіння, що зберігається за сприятливих умов (Justice, Bass,1978).
Рис.17.Зміна життєздатності і сили насіння під час зберігання.
життєздатність; 2- сила. По осі абсцис-час, по осі ординат –схожість, % .
Ця крива отримана для насіння Сrеріs tectorum і виглядає як дзеркальне відображення S-подібної кривої росту. Її можна розділити на три періоди. Під час першого періоду послаблення життєвих функцій відбувається дуже повільно, він закінчується на рівні 90-75%. На другому етапі швидкість загибелі насіння різко зростає, а коли залишається 25-10% (третьому етапі) живих насінин, вона знову сповільнюється і повільно йде поки вони усі не відімруть
Розрізняють кілька типів довговічності: господарську, генетичну і біологічну.
Господарська довговічність – час впродовж якого насіння за показниками життєздатності відповідає вимогам державних стандартів. Вона береться до уваги при заготівлях страхових і резервних фондів. Ці фонди мають створюватись насінням, дозрівання і збирання якого проходили за сприятливих умов, тому, що насіння жита, наприклад, зібране з не полеглого поля, проростало і через 6 років, у той час як з полеглого – лише через 4.
Генетична довговічність – час впродовж якого у партії насіння зберігається генетична цілісність. Вважають, що генетична цілісність зберігається лише на першому етапі життєздатності, тобто до тих пір, доки зберігається 90-75% насіння. Подальше зниження
веде до різкого посилення мутаційних процесів. Коли у партії насіння залишається 50% живих насінин, рівень мутацій у них адекватний свіже зібраному насінню, опроміненому дозою 10000 Р.
Біологічна довговічність – відтинок часу за який насіння даної партії повністю втрачає життєздатність. Відомості про генетичну та біологічну довговічність необхідні в селекційній та науковій роботі. Дуже важливо знати біологічну довговічність бур’янів, оскільки навіть поодиноке здатне до проростання насіння може створювати небезпеку для посівів.
10.3.1 Видові особливості і умови формування насіння
Тривалість життя насіння у видів різна. За цією ознакою рослини Еварт розділив на три групи:
1) мікробіотики - рослини, насіння яких зберігає схожість не більше 3 років(цибуля, салат, жито); насіння тополі, бука, клена серебристого втрачають схожість вже через 7-10 днів, якщо вони не потрапили у сприятливі для проростання умови.
2) мезобітики – життєздатні від 3 до15 років (більшість культурних рослин)
3) макробіотики – більше 15 років (рослини дикої флори, бур’яни. Chenopodium album = лобода, Spergula arvensis- спергула польова 1700 років; Lupinus arcticus – 10 000 років).
Та все ж таки це ділення досить умовне, бо довговічність насіння залежить від умов вирощування і зберігання, і часто віднести їх до тієї чи іншої групи досить складно.
Так насіння ячменю, пшениці, вівса, які відносять до мезобіотиків, зберігають життєздатність і більше 30 років.
Спостерігаються і сортові особливості (у сортів рису від 0 до 17%); життєздатність насіння високо олійних сортів соняшника втрачається швидше, ніж малоолійних. Крім того мають значення і:
тривалість сонячних днів під час вегетації рослин,
полягання,
місце утворення на рослині,
проростання у валках, на рослині,
мікроклімат рельєфу, нестача тепла на північних, північно - західних схилах…,
насіння, вирощене у північних широтах, втрачає життєздатність значно раніше. ніж насіння південних широт (С-Петербург – 3 %, Дніпропетровськ-95%, Ташкент -100% схожості насінні м’якої пшениці після 8 років зберігання).
