- •Методи вивчення в фітоембріології: методики вивчення на фіксованому матеріалі та живих об’єктах
- •2.1 Органогенія квітки.
- •2.2 Будова квітки. Морфологічне різноманіття квіток та статевих форм рослин
- •2.3 Детермінація статі у рослин. Зміна статі у рослин. Практичне значення вивчення проблеми статі у рослин.
- •2.4. Перехід до цвітіння. Утворення квітки. Авс- модель генетичного контролю формування органів квітки.
- •2.1.Органогенія квітки.
- •2.2.Будова квітки. Морфологічне різноманіття квіток та статевих форм рослин
- •Детермінація статі у рослин. Зміна статі у рослин. Практичне значення вивчення проблеми статі у рослин.
- •2.4. Перехід до цвітіння. Утворення квітки. Авс-модель генетичного контролю формування органів квітки.
- •1) Меристема не здатна утворювати іншу кількість листків (детермінована);
- •2) Меристема отримує сигнал від листків за яким «оцінює» їх число.
- •1) Просторову розмітку флорального примордію;
- •2) Визначення долі (призначення) закладених органів (developmental fate).
- •3.6.1.Життєздатність пилку і способи її збереження
- •3.7. Порушення нормального розвитку пилку.
- •3.1. Пиляк і тичинкова нитка.
- •3.2.1 Простий і складний пилок
- •3.3. Формування пилкового зерна і утворення чоловічого гаметофіту
- •3.3.1. Утворення оболонки пилкового зерна
- •3.3.2.Поділ ядра мікроспори при утворенні чоловічого гаметофіту
- •3.4. Величина і форма пилкових зерен.
- •3.5. Проростання пилкових зерен
- •3.6. Швидкість проростання пилкових зерен та росту пилкових трубок.
- •Життєздатність пилку і способи збереження життєздатності пилку.
- •3.7. Порушення нормального розвитку пилку.
- •4.2 Розвиток і будова насінного зачатка. Інтегументи, нуцелус, мікропіле, халаза.
- •4.3.Типи насінного зачатка (нз)
- •4.4. Утворення макроспор. Розвиток зародкового міхура Polygonum-типу
- •4.5. Класифікація типів зародкового міхура (зм).
- •5.1 Запилення
- •5.1.2.Самозапилення
- •5.1.3.Перехресне запилення.
- •Пристосування для запобігання самозапиленню
- •5.3 Проростання пилку Увага ! це повтор с.42
- •5.3.1 Розпізнавання в системі пилок – приймочка.
- •5.3.2. Алелі самостерильності і несумісності у рослин (алелі гена s)
- •6.1.2 Швидкість росту пилкової трубки за різних способів і умов
- •6.1.3. Шляхи проникнення пилкової трубки в зародковий міхур.
- •6.2. Подвійне запліднення. С. Г. Навашин (1857 – 1930) - автор відкриття
- •6.2.1 Злиття гамет. Типи подвійного запліднення.
- •6.3. Біологічне значення подвійного запліднення.
- •7. 1.2 . Утворення ендосперму.
- •7.1.3..Типи розвитку ендосперму.
- •7.1.5. Функціональне значення ендосперму.
- •Ембріогенез
- •Перше ділення заплідненої яйцеклітини. Передзародок (проембріо)
- •8.3. Розчленовані та нерозчленовані зародки.
- •8.4.Типи розвитку зародка дводольних.
- •8.5 Розвиток зародка злаків Проблема однодольності
- •8.5.1.Ультраструктура і біохімія зародка.
- •8.6.Утворення насіння.
- •8.7.Проростання і життєздатність насіння
- •8.8. Утворення плодів.
- •8.8.1 Партенокарпія
- •9.2. Класифікація поліембріонії за м.С.Яковлєвим
- •9.3. Про інші властивості поліембріонії.
- •9.4.1.Партеногенез
- •9.4.2.Апогаметія
- •9. 4. 3. Апоспорія
- •9.4.4 Адвентивна ембріонія
- •9.4.5.Причини виникнення апоміксису.
- •9.4.7.Апоміксис і еволюція.
- •10.2 Тривалість збереження життєздатності насіння
- •10.3.1 Видові особливості і умови формування насіння
- •10.3.2 Вологість насіння.
- •10.3.3.Температура і доступ повітря.
- •10.3.5. Життєздатність насіння бур’янів
- •10.4. Фізіологічні причини старіння насіння
- •10.5. Методи визначення життєздатності насіння
- •10.6. Зберігання насіння
- •10.6.1. Принципи і практика довготривалого зберігання насіння
- •10.6.2. Розробка режимів зберігання насіння.
- •10.7 Вплив світла на проростання насіння
- •10. 01 Морфологія насіння
8.4.Типи розвитку зародка дводольних.
Розвиток і будова зародка у різних представників рослин загалом подібні, але є і відмінності. Дослідниками розроблено кілька класифікацій типів розвитку зародка (Шнарф, 1929; Суеж, 1939; Джогансен, 1950). В основі класифікації типів розвитку зародка покладено спосіб виникнення 4- клітинного проембріо і міра участі кожної із цих клітин в утворенні основних частин зародка (формування перетинок при діленні двоклітинного проембріо?).
Найпростішою є класифікація К. Шнарфа, яку він створив на базі даних отриманих Р.Суежем. К.Шнарф у дводольних рослин виділив п’ять типів розвитку зародків:
1 – хрестоцвіті (Cruciferae);
2- айстрові ( Asteracea);
3 –пасльонові (Solanaceae);
4 –лободові (Сhеnороdіаceae);
5 – гвоздикові (Cariophуllaceae).
Спільним для усіх цих типів є те, що перше ділення зиготи відбувається закладанням поперечної перетинки, у результаті чого утворюється апікальна і базальна клітини. В подальшому ці клітини беруть різну участь в утворенні основних частин зародка.
Рис 109. Типи розвитку зародка
1– хрестоцвіті (Cruciferae); 11- айстрові (Asteraceaе); 111 – пасльонові (Solanaceae);
1V – лободові (Сhеnороdіаceae); V – гвоздичні (Cariophуllaceae); V1-Piperaceae; 1-V-(Schnarf,1929); V1 – (Johansen,1945). 1- підвісок; 2- гіпофізис; 3- підсім’ядольне коліно;
4 – сім’ядолі; 5- са – апікальна клітина; св– базальна клітина; я- яйцеклітина; с– синергіди; цк- центральна клітина; зг – зигота; з – зародок.
У типу хрестоцвіті (Cruciferae) під час утворення 4–клітинного проембріо перетинка в апікальній клітині закладається вздовж, а в базальній - впоперек. Основні частини зародка (сім’ядолі, підсімядольне коліно, зачатки стели, кореня) розвиваються із апікальної клітини. Із базальної – розвивається тільки підвісок і гіпофізис.
У типу айстрові (Asteracea) апікальна клітина також ділиться поздовжньою перетинкою, а базальна – поперечною. Від Cruciferae цей тип відрізняється тим, що і апікальна, і базальна клітини беруть участь у формуванні основних частин зародка. Із апікальної клітини (са) утворюються лише сім’ядолі, а підсім’ядольне коліно, корінець, підвісок формуються із базальної (св) (рис. 109,11). Цей тип розвитку зародка описаний раніше інших типів і найдетальніше на об’єкті, який потім став класичним - у Сарsеllа bursa pastоris.
Рис. 110. Розвиток і будова зародка типу Cruciferae у Сарsеllа bursa pastоris
А-Г – утворення чотириклітинного зародка; Д-Ж – утворення квадрантів; З, И- утворення октантів; К-М – утворення багатоклітинного зародка і початок диференціації
сімядолей; Н – сім’ядоля з молодим зародком, підвісковим гаусторієм і ендоспермом;
О - зрілий підковоподібний зародок, у якого підвісочний гаусторій починає дегенерувати.
Тип пасльонові (Solanaceae) характеризується тим, що апікальна і базальна клітини перед зародка діляться поперечними перетинками. Основні частини зародка утворюються із апікальної клітини. Із базальної виникають тільки підвісок і гіпофізис (рис.109, 111).
В типі лободові (Сhеnороdіаceae), як і у попереднього типу, базальна і апікальна клітини діляться поперечно і обидві беруть участь в утворенні основних частин зародка (рис.109, 1V).
У типу гвоздикові (Cariophуllaceae) усі органи зародка і навіть клітини підвіска утворюються із апікальної клітини, яка ділиться на початку поперечною перетинкою. Базальна клітина не ділиться взагалі і входить до складу підвіска. (рис.109, V).
Класифікація Д.Джогансена ( Johansen,1945, 1950) дещо відмінна від класифікації
К. Шнарфа.
Особливість класифікації Д.Джогансена та, що вона включає не лише дводольні, а й однодольні рослини. Він встановив шість типів розвитку зародка. На відміну класифікації К.Шнарфа тип Cruciferae позначається як тип Оnаgrаd і вводиться новий термін –
тип – Piperad. Для спрощення розпізнавання типів розвитку зародків Д.Джогансен розписав свою класифікацію у вигляді ключа.
(Банникова 1982, с. 98-99 херох)
Відомі й інші класифікації (Суеж, 1939; Местр, 1967; Рутісхаузер,1969 )=ПА.С 294 -300).
та все ж таки усі вони ще недосконалі, бо базуються лише на даних про початкові стадії розвитку зародка і не враховують варіювання форми, величини, розміщення, забарвлення, анатомічної будови, біохімічного складу зрілих зародків – вони не вичерпують усього різноманіття типів розвитку зародка, тому у цьому напрямку потрібні подальші дослідження.
