Глава 12
УПРАВЛІННЯ
ПРОЦЕСОМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Передумови до управління
Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідомлена інформація стає мотивованим спонукачем до виконання фізичних вправ, використання природних факторів і формування такого способу життя, що сприяє досягненню як власних, так і громадських цілей.
У фізичному вихованні під управлінням розуміють процес спрямованої, контрольованої і регульованої зміни фізичних і духовних можливостей людини відповідно до поставленої мети
Критерієм ефективності цього процесу є рівень здоров'я населення, рівень фізичної працездатності і соціальної дієздатності.
Головним компонентом фізичного виховання є заняття фізичними вправами, в основі яких лежать цілеспрямовані рухи (Бальсевич, Запорожа-нов, 1987).
ухи — продукт організованої м'язової діяльності, що регулюється фізіологічними механізмами і забезпечується численними морфологічними і функціональними системами організму. Цілеспрямованість рухів визначається терміновими, поточними і довготривалими цілями фізичного виховання
Тривалі заняття фізичними вправами, об'єднані у серії, комплекси, форми, що регламентуються параметрами фізичних навантажень і відпочинку, являють систему занять і сприяють підвищенню рівня фізичного потенціалу людини, формуванню здоров'я, вихованню завзятості, працьовитості, самодисципліни та інших морально-вольових якостей особистості.
Досягнення мети фізичного виховання обумовлюється рядом обставин, які знаходяться у причинно-наслідкових зв'язках, а також підвладністю впливу випадкових факторів. Так, при акцентованій увазі суспільства на зміцнення здоров'я молоді відмічається неадекватність її реалізації — здоров'я значно погіршилося.
Аналізуючи цей процес, виділяємо ряд факторів, від яких залежить оздоровчий ефект фізичного виховання: біологічні — морфофункціональні відмінності окремих віково-статевих груп, індивідуальні особливості організму та їхня детермінація спадковістю; педагогічні — правильність вибору засобів і методів навчання, професійна компетентність викладача (тренера); соціальні — доступність занять фізкультурою і спортом, програмно-нормативні основи, організація системи фізичного виховання в школі, ВНЗ; особистісні — мотивована поведінка учнів та їхнє ставлення до існуючих гігієнічних рекомендацій стосовно режиму дня, рухової активності, харчування.
Така багатофакторна залежність створює деяку ненадійність системи фізичного виховання, оскільки за умови випадіння або послаблення хоча 6 одної складової система не приводить до досягнення мети.
Ефективність управління процесом фізичного виховання залежить від рівня пізнання законів, які лежать в його основі. Поняття "управління", яке міцно увійшло в педагогіку, біологію, фізичну культуру, є кібернетичним терміном. Вивченням системи управління займається кібернетика. Для того щоб краще зрозуміти, як кібернетичні методи знаходять своє застосування у фізичному вихованні, необхідно розібратися, що є предметом вивчення кі бернетики.
Предметом вивчення кібернетики є інформаційні процеси, що описують поведінку складних динамічних систем. Вони притаманні різним системам, отже, кібернетика вивчає загальні властивості, що не залежать від матеріальної основи системи, і можуть проявлятися у живій і неживій при роді, а також людському суспільстві. Це поняття складається з уявлень про те, що об'єкт управління будь-якої природи має пристрій управління (орга нізм людини і головний мозок, руль і колеса автомобіля та ін.). Об'єкт і пристрій управління обмінюються між собою інформацією обізнаності й управління. Всюди процес управління пов'язаний із передачею, накопиченням, зберіганням і переробкою інформації, що характеризує об'єкт управління, протікання процесу, зовнішні умови, програму та ін.
Характеристика поняття "система".
У сучасному світі слово "система" використовується для позначення різних понять. У загальному розумінні система — об'єктивна єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знання про природу і суспільство.
Система в цілому набуває нових здатностей порівняно зі складовими її підсистемами, наприклад, при занятті фізичними вправами організм людини набуває таких властивостей, як стійкість до застудних захворювань, гіпоксії, підвищена фізична і розумова працездатність, стійкість до стресів та ін.
Об'єктами вивчення в кібернетиці служать системи, що складаються івеличезної кількості елементів.і підсистем, які взаємодіють один з одним :іарізними закономірностями (складні системи); системи, що змінюються учасі і просторі (динамічні системи); системи, в яких відповідну реакцію ікінцевий результат можна передбачити тільки з невеликою ймовірністю,тим більшою, чим краще відомі механізми зв'язків і взаємодій її елементів(імовірні системи).
321
Фізичне виховання має безліч ознак, притаманних процесам управління складними системами, і з кібернетичних позицій його можна розглядати як управління фізичним станом людини.
Людину можна вивчати з позицій різних галузей знань: анатомії, фізіології, психології, соціології, філософії та ін. Один аспект вивчення не виключає, а доповнює інший.
З точки зору, яка нас цікавить (тобто управління процесом фізичного виховання — ФВ), людину у доповненні до інших аспектів доцільно розглядати інтегрально: як складну, кібернетичну, динамічну, саморегулюючу, імовірнісну систему.
Складну тому, що людина складається з ряду функціонально взаємозв'язаних частин — підсистем. Можливості і стан фізичного здоров'я системи (людини) у цілому залежать від стану складових її підсистем, тому процес ФВ повинен містити засоби і методи, що забезпечують розвиток функціональних спроможностей усіх підсистем до оптимального рівня, який забезпечує можливості системи в цілому.
Кібернетичну — оскільки вона у своєму складі має керуючу і керовану частини. Особливістю є те, що ми у процесі ФВ управляємо смисловою програмою поведінки тих, хто займається, а адаптивні (пристосувальні) зміни у підсистемах (фізіологічній, біокінічній, психологічній) змінюються за рахунок саморегуляції організму.
Динамічну — що має властивість доцільно змінювати характер функціонування на основі властивостей саморегуляції й адаптації організму та пси-хорегуляції.
Саморегулюючу — здатну доцільно змінювати функціонування окремих підсистем і організму в цілому відповідно до характеру і сили зовнішніх дій.
Імовірнісну — що відповідає за зовнішні дії одним із можливих варіантів пристосувальних змін. Це висуває необхідність педагогічного контролю і корекції процесу.
Особливості системи тренер—спортсмен. У процесі фізичного виховання і спортивного тренування управління здійснюється ззовні добре організованою і саморегульованою системою — людиною.
Суттєва відмінність системи тренер—спортсмен, учитель—учень полягає в тому, що ланка (тренер, учитель), яка управляє, не керує безпосередньо функціями організму, як це відбувається в системах типу водій—автомобіль, а здійснюється управління смисловою програмою поведінки. Вчитель підбирає програму поведінки (вправи або їхнє поєднання, форми занять фізичними вправами і т.д.), котра з тим або іншим ступенем імовірності буде викликати потрібні пристосувальні зміни в діяльності організму
Імовірність поведінки організму людини полягає в тому, що: 1) вона, залежно від вихідного рівня і особливостей стану, на однакові види, що визначаються тренером (учителем), форм поведінки може відповісти однією з можливих для нього пристосувальних реакцій, наприклад вибір однієї з програм та стримування інших. Це стосується як
399
діяльності внутрішніх органів, так і форми і характеру виконаним іандаш. учителя;
у той самий час людина є саморегульованою системою не тільки біологічною, але і психологічною. Тому слід припускати, що її програма дійможе не співпадати з тією, котра пропонується їй учителем (мотив занять,інтереси). При всій корисності і обґрунтованості команд управляючої лайки (вчителя) саморегульований об'єкт (учень) може не захотіти виконуватиці команди і керованість системи буде порушена, оскільки мети занить небуде досягнуто;
програма тренувальної дії, що визначається вчителем (тренером), яіі-ляє собою словесний опис необхідної поведінки учня (спортсмена) і складається з опису і демонстрації вправ і способу їх виконання. Необхідно враховувати, що одне і те саме формулювання завдання до дії може по-різномусприйматися різними людьми залежно від їхнього попереднього життєвогоі спортивного досвіду, рівня спеціальних знань, ступеня уваги. В силу цього програма поведінки, викладена тренером, і програма поведінки, сприйнята спортсменом, можуть бути неідентичними. В процесі передавання інформації від тренера до спортсмена можуть бути спотворення — "шуми".Аналогічне явище може виникати і в системі зворотного зв'язку по лініїспортсмен—тренер (рис. 12.1). Не маючи точної та об'єктивної інформаціїпо лінії зворотного зв'язку, тренер може помилятися в оцінці стану спортсмена або правильності виконання заданої вправи і на підставі спотворення інформації видати помилкові керуючі команди.
Структура управління фізичним вихованням. Вивчення системоутворюючих факторів управління в біології, економіці, педагогіці дозволяє виділити загальні необхідні умови, за яких воно може бути здійснене, а саме:
Наявність частин управляючої та якою управляють (тренер—спортсмен та ін.).
Наявність каналу прямого зв'язку, яким переміщуються команди додії (вчитель—учень).
Перешкоди
М
одель
поведінки, V
7
Модель поведінки, викладена тренером
\ /_сприйнята спортменом
Тренер
І
Модаль стану, / \ Фактичний стансприйнята тренером £^ спортсмена, ().
Перешкоди Рис. 12.1. Можливе спотворення інформації по лінії прямого і зворотного зв'язку
323
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Узагальнюючи сказане вище, можна виділити такі особливості системи взаємодії керуючої (вчитель, тренер) та керованої (учень, спортсмен) ланок у процесі фізичного виховання і спортивного тренування:
1.Вплив учителя на учня (тренера на спортсмена) здійснюється неконтактнимспособом, шляхом регуляції поведінки, що може призвести до імовірності:
спотворення інформації під час передавання завдань (команд і дій) — неправильне розуміння змісту і смислу програм учителя;
неправильного виконання завдання в силу його самокорекцІЇ на основі самооцінкисвоїх можливостей, попереднього досвіду, мотивів, інтересів, вікових особливостей, стану організму і психіки на даний момент. Це вимагає контролю і корекції сприйняття (розуміння) змісту команд і корекції виконання завдань з бокувчителя, а також підвищення інформативності педагогічного контролю для самого учня з точки зору міри його прогресу внаслідок його фізичної активності.
2.У системі вчитель — учень одна особистість, яка мислить, управляє іншою, щопризводить до таких проблем:
правового характеру, оскільки управління може здійснюватися тільки за згодоютого, ким управляють, при повному розумінні ним мети та вартості її досягнення. Викладач-тренер несе професійну і кримінальну відповідальність за фізичне ідуховне здоров'я учнів;
етико-методичних: етика стосунків, формування в учнів гуманістичної мотивації, формування необхідних знань, моральних і вольових якостей;
управління носить дискретний (переривчастий) характер, а процеси пристосування протікають безперервно. У зв'язку з цим слід враховувати зміни, що відбуваються в організмі учнів не тільки в процесі діяльності (уроку), а п у відновлюваль-ний період. Блоком тренуючої дїї є навантаження і відновлення, що за ним слідує
Наявність зворотного зв'язку, яким надходить інформація про те, доякого стану перейшов об'єкт, яким управляють, після виконання командидо дії (педагогічний контроль).
Достатня для здійснення управління частота потоку інформації. Зачастотою надходження розрізняють інформацію термінову і періодичну.
Кількісний (цифровий) характер інформації. Такі характеристики, як"більше", "менше", "краще", "гірше" погано піддаються порівнянню.
Наявність мети — опис (моделі) стану, до якого потрібно привестисистему (тренувальний режим) або в якому вона повинна знаходитись (підтримуючий режим).
Критерії ефективності процесу. Для фізичного виховання і спортивного тренування може бути досягнення заданого стану у заданий час; економічність процесів; оздоровчий, освітній і виховний результати.
Система аналізу, оцінки інформації та вироблення регулюючих (керуючих) команд.
У загальному вигляді фізичне виховання можна уявити як процес управління адаптивним функціонуванням організму здорової людини (рис. 12.2).
Необхідними умовами управління такою системою є:
1. Наявність вихідної інформації про об'єкт, яким управляють, котрим є учень (спортсмен). Рівень його фізичного стану, здоров'я, індивідуальні